17

Тема 6 сильнодіючі отруйні речовини

Сучасний етап світової економіки характеризується неухильним зростанням об’єму хімічного виробництва.

За даними ВООЗ, на сьогодні кількість отруйних речовин перевищила 60 тис. хімічних сполук та щорічно збільшується на 500-700 найменувань.

Сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР) ― це токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях в процесi промислового виробництва i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об’єктах потрапляти в атмосферу, викликаючи масовi ураження цивiльного населення і особового складу Збройних сил та iнших силових мiнiстерств і вiдомств. Сьогодні в Україні нараховується понад 1500 різних об’єктів, де використовують або зберігають СДОР. Окрім цього, цілодобово залізницями України транспортується близько 15000 одиниць рухомого складу з небезпечними вантажами. Незважаючи на те, що населення України становить близько 1 % від усієї людності свiту, в нашій країні переробляється майже 5% від загальної кількості мiнеральних речовин, внаслідок чого навантаження токсикантів на довкiлля у 3,2 раза більше, нiж у країнах Захiдної Європи та у 6,2 раза більше, нiж у США. (Сердюк А.М., 1994).

Рiзноманiтнiсть хiмiчних сполук, якi вiдносяться до СДОР, та суттєва вiдмiннiсть між ними за способом дiї на людину зумовлює iснування декiлькох класифiкацiй токсичних речовин, які застосовують у промисловостi.

За величиною небезпеки для організму СДОР поділяють на 4 класи: І ― речовини надзвичайно небезпечні; ІІ ― високонебезпечні; ІІІ ― речовини помірно небезпечні; ІV ― речовини малонебезпечні.

За будовою і фізико-хімічними властивостями група СДОР неоднорідна. Біологічні ефекти отрут багатозначні. Таким чином, класифікувати їх можна на основі первинного синдрому, який виникає при гострій інтоксикації. А тому речовини, якi можуть викликати масовi отруєння при руйнуваннi хiмiчних об’єктiв, розподіляють (за синдромологічною класифікацією) на такі групи:

а) речовини з домінуючою задушливою дiєю (хлор, три хлористий фосфор, оксихлорид фосфору, метилiзоціанат);

б) речовини з домінуючою загальноотруйною дiєю (хлорид сiрки, фосген, хлоропiкрин);

в) речовини з задушливою та загальноотруйною дiєю:

1) з вираженою припікальною дiєю (акрилонiтрил, азотна кислота);

2) iз слабкою припікальною дiєю (сiрчистий ангiдрид, сiрководень, оксиди азоту, фтористий водень);

г) речовини, що порушують генерацiю, проведення та передачу нервового iмпульсу (сiрковуглець, фосфороорганічні сполуки (ФОС);

д) речовини з задушливою та нейротропною дiєю (амiак);

е) цитотоксичні отрути (оксид етилену, метилбромід, дихлорометилбромiд, метилхлорогiдрин, етан, диметилсульфат, дiоксин, галогенiзовані вуглеводні).

Як і більшість хімічних сполук, СДОР при взаємодії із організмом викликають місцеву і резорбтивну дію. За цими проявами СДОР можна подiлити на двi групи:

а) речовини з вираженою подразнювальною i припiкальною дiєю на слизовi оболонки очей, дихальних шляхiв та шкiру (акрилонiтрил, амiак, гексаметилдиiзоцiанат, гiдразин, диметилсульфат, азотна кислота, метилбромiд, метилхлорид, метилвiнiлкетон, метилiзоцiанат, оксиди азоту, оксихлорид фосфору);

б) речовини з домінуючою резорбтивною дiєю на органи. Остання група за домiнуючим механiзмом токсичної дiї може бути подiлена ще на три підгрупи:

1. загальноотруйні ― речовини, що переважно порушують енергетичний обмiн (сполуки, якi порушують транспортування кисню кров’ю: азотиста кислота, азотна кислота, оксиди азоту, окис вуглецю; інгiбiтори ланцюга дихальних ферментiв та циклу трикарбонових кислот: синильна кислота, акрилонiтрил, сiрководень, фторетанол, хлоретанол; блокатори процесів бiологічного окиснення та синтезу макроергiв: динiтроортокрезол, динiтрофенол, пентахлорфенол);

2) нейротропні ― речовини, що переважно порушують процеси генерацiї, проведення та передавання нервового iмпульсу (фосфороорганiчнi iнсектициди: дихлофос, меркаптофос, тіофос; карбамати: діокcикарб, метмеркаптурон; хлороорганiчнi iнсектициди: альдрин, дільдрин; амiак, гiдразин, сiрковуглець, вiнiлпропiонат, метилвiнiлкетон, метилбромід);

в) цитотоксичні ― речовини, що переважно порушують метаболiчнi процеси у клiтинах (диметилсульфат, діоксин, метилбромiд, метилхлорид, оксид етилену, етиленамiн, етиленсульфід, паракват, тетраетилсвинець, тетрахлордибензофуран).

При цьому одна й та ж речовина може бути вiднесена до рiзних груп СДОР. Це пов’язано з тим, що багато сполук мають виражений подразнювальний (припiкальний) ефект, проте в процесi розвитку iнтоксикацiї можуть посилюватися i ставати провідними ознаки, пов’язанi з резорбтивною дiєю речовини. Вираженiсть резорбтивних ефектiв залежить не тiльки вiд того, до якої групи СДОР належить дана сполука, але й вiд умов, що визначають кiлькiсть речовини, яка надiйшла до внутрiшнього середовища органiзму: тривалості дiї, концентрацiї речовини в атмосферi, її фiзико-хiмiчнах властивостей, фiзичної активності людини в перiод дiї речовини, ступеня захищеностi шкiри і органiв дихання та ін.