3. 3. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Термінологія

Визначення

Вища нервова діяльність

(ВНД)

Це діяльність кори головного мозку і найближчої підкірки, яка забезпечує взаємодію організму із зовнішнім середовищем для досягнення пристосувальної реакції організму (за визначенням І.П.Павлова)

Поведінка

Це цілеспрямована взаємодія організму із зовнішнім середовищем для забезпечення його пристосувальної реакції, яка має задовольнити певні внутрішні потреби

Внутрішні біологічні потреби

Це стан організму, який характеризується нестачею або надлишком чогось в організмі, свідоцтвом чого є відхилення параметрів гомеостазу, які можуть бути відновлені лише при взаємодії організму із зовнішнім середовищем

Мотивації

Це прагнення, спонукання до дій організму, що спрямоване на пошук ознак у зовнішньому середовищі , необхідних для задоволення внутрішньої потреби організму

Аферентний синтез

Це перший етап поведінкової реакції за П.К.Анохіним, який включає аналіз і обробку аферентних сигналів про наявність домінуючої мотивації, аферентної сигналізації про стан зовнішнього середовища і пускових стимулів на підставі пам’яті

Акцептор результату дії

Це сукупність нейронів, що зберігають інформацію про параметри кінцевих результатів поведінки – задоволення внутрішніх потреб і порівнюють їх шляхом зворотної аферентації з тими параметрами, які отримані при конкретних результатах дії організму

Інстинкти

Це природжені складні форми біологічної поведінки, які здійснюються за жорсткими, детермінованими видовим генотипом програмами і мають ланцюговий характер

Емоції

Це стан організму, якій може супроводжувати сприймання дійсності і поведінку, і для якого характерно: 1)яскраві суб’єктивні переживання, що відбивають відношення індивіду до певної ситуації, у тому числі і в поведінковій реакції /сприймання реальності і поведінка переломлюються через суб’єктивне, яскраво представлене на сенсорному рівні відношення до цієї реальності/ 2)зміни вісцеральних систем організму, що біологічно спрямовані на задоволення внутрішніх потреб організму 3)зовнішні прояви у вигляді рухових реакцій (характерні пози, міміка, жестикуляція, хода і т.п.), які також сприяють задоволенню внутрішніх потреб організму

Моноамінергічні системи мозку

Це групи нейронів, що починаються у стволовій частині мозку, встановлюють контакти медіаторами моноамінами, до яких належать норадреналін, адреналін, дофамін та серотонін, іннервують практично всі мозкові відділи і суттєво визначають емоційне сприймання дійсності, рухову і біоритмічну активність організму (зокрема, норадренергічна (адренергічна) системи відіграють роль центрів задоволення, позитивних емоцій, бадьорості і стимуляції статевої поведінки, дофамінергічна система є ініціатором рухової активності і також претендує на роль центрів бадьорості; із серотонінергічною системою зв’язані гальмування загальної активності, статевої активності і зміни стану бадьорості на сон, а також запобігання депресії)

Біоритми

Це циклічні зміни життєдіяльності організму, що характеризуються певним періодом – часом, за який здійснюється повний цикл певного біоритму. Циркадіанними біоритмами визначають цикли, період яких описується добою(від лат.circa – близько, dies – день; наприклад, сон – бадьорість). Біоритми з меншою частотою й тривалістю більше доби визначають як інфрадіанні (infra – менше; наприклад, менструальний цикл, сезонні зміни). Ультрадіанні біоритми – з тривалістю менш доби і більшою частотою (ultra – більше; наприклад, серцевий дихальний ритм)