Zanyattya_14
.docТема заняття № 14.
Дослідження біосинтезу жирних кислот, триацилгліцеролів, фосфоліпідів та сфінголіпідів.
Цілі заняття:
- Трактувати біосинтез вищих жирних кислот та регуляцію процесу біосинтезу на рівні ацетил-КоА- карбоксилази та на рівні синтетази жирних кислот.
Актуальність теми:
Синтез жирних кислот зустрічається переважно в печінці і адипоцитах, в молочних залозах під час лактації.
РЕГУЛЯЦІЯ МЕТАБОЛІЗМУ ЖК
Ацетил-СоА-карбоксилаза — основний регуляторний фермент, який контролюється гормонами глюкагоном, адреналіном та інсуліном. Гормональна регуляція відбувається шляхом зворотного фосфорилювання ацетил-СоА-карбоксилаза, яка є неактивною, коли фосфорильована, і активною, коли дефосфорильована.
Інсулін стимулює синтез ЖК, викликаючи дефосфорилювання ацетил-СоА-карбоксилази.
Глюкагон і адреналін мають зворотній ефект (фосфорилюють ацетил-СоА-карбоксилазу інактивуючи її).
Протеїнкіназа активується АМФ та інгібується АТФ.
Теоретичні питання
1. Біосинтез вищих жирних кислот:
- локалізація біосинтезу вищих жирних кислот; метаболічні джерела синтезу жирних кислот;
- стадії синтезу насичених жирних кислот;
- характеристика ферменту синтетази ВЖК, значення ацил-транспортуючого білка біотину;
- джерела НАДФН, необхідного для біосинтезу жирних кислот;
- послідовність ферментативних реакцій біосинтезу вищих жирних кислот;
- регуляція процесу біосинтезу на рівні ацетил-КоА-карбоксилази та на рівні синтетази жирних кислот;
- елонгація насичених жирних кислот;
- утворення ненасичених жирних кислот.
2. Біосинтез триацилгліцеролів, фосфоліпідів та сфінголіпідів:
- ферментативні реакції синтезу триацилгліцеролів;
- ферментативні реакції синтезу фосфоліпідів;
- значення фосфатидної кислоти у синтезі триацилгліцеролів та фосфоліпідів;
Практична робота.
Завдання 1. Визначення загальних ліпідів у сироватці крові.
Загальні ліпіди в крові представлені нейтральними жирами, вільними жирними кислотами, фосфоліпідами, холестерином, ліпопротеїнами різної щільності, що є показниками ліпідного обміну.
Принцип методу. Після екстрагування ліпідів із сироватки крові сумішшю спирту з ефіром і при взаємодії екстракту з сірчаною кислотою утворюється мутна емульсія, оптичну щільність якої вимірюють за допомогою фотоелектрокалориметру.
Порядок виконання роботи. В пробірку наливають 0,2 мл сироватки крові, додають 3,8 мл суміші Блюра, струшують і поміщають пробірку у водяну баню (50-60°С, але не вище 80°С), доводячи її вміст до кипіння. Після охолодження пробірки під течією холодної води її вміст фільтрують через паперовий фільтр у мірну пробірку. Об'єм отриманого екстракту доводять сумішшю Блюра до 4,0 мл. Відміряють 2,0 мл отриманого екстракту (0,1 мл сироватки крові) і добавляють до нього 10,0 мл 1% розчину сірчаної кислоти, пробу ставлять у кип’ячу водяну баню на 1 хв, охолоджують і через годину визначають оптичну щільність розчину на фотоелектрокалориметрі при довжині хвилі 630 нм (червоний світофільтр) в кюветі на 10 мм проти контролю (2,0 мл суміші Блюра і 10,0 мл 1% розчину сірчаної кислоти). Кількість загальних ліпідів в пробі знаходять по калібрувальній кривій або по формулі:
Загальні ліпіди в г/л = Е дос • С ст
де Е - екстинкція дослідних і стандартних проб; С- концентрація основного стандартного розчину. Коефіцієнт для переведення в г/л дорівнює 0,01. Загальні ліпіди в сироватці крові складають 4-8 г/л.
Клініко-діагностичне значення. Як фізіологічне явище підвищення вмісту ліпідів у крові (гіперліпемія) наступає через 1 - 4 години після прийняття їжі. Концентрація ліпідів крові підвищується (гіперліпемія) при цукровому діабеті (до 10-20 г/л), ліпоїдному нефрозі, цирозі печінки, ожирінні, атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, гіпотиреозі, панкреатиті.