40. Характеристика конвективних і контактних сушарок.

Конвективний спосіб сушіння. Найбільш розповсюдженій спосіб, 95-97% в Світі. Енергія передається висушують об'єкту за допомогою конвекції. При цьому способі сушильного агента є теплоносієм та вологопогліначем. Відрізняється достатності простою конструкцією та обслуговування. Недоліки- невісокі коефіцієнті теплообміну α Між газом и матеріалом (α = 10-20 ккал / м ² * рік * градус), Великі витрати тепла при завантаженні та вівантаженні, Великі витрати Повітря Із-за нещільності дверей, нерівномірність сушіння по дліні, шіріні и вісоті камери, важкість контролювання, зніжена економічність. Установки мають високі питомі енерговитрати, які складають від 1.6 до 2,5 кВт.год / кг. Однак цього способу притаманні деякі недоліки, що стосуються нераціонального використання енергії установками, оскільки сушка продукту таким способом неминуче супроводжується втратами тепла на нагрів конструкцій і навколишнього середовища.

Контактний спосіб

У контактних сушарках теплова енергія передається шляхом теплопровідності від нагрітих металевих поверхонь. Температура теплоносія (пари) в плитах пресу 120...180°С. За такої температури відбувається інтенсивне пароутворення всередині матеріалу і волога виділяється з матеріалу шляхом молярного вологоперенесення. Таке сушіння здійснюється у дихальних пресах, які сьогодні не застосовують через низьку якість сушіння: нерівномірність сушіння, жолоблення матеріалу та ін. Інтенсивність сушіння матеріалу контактним способом висока.

41. Теплоносії. Види теплообмінників.

ТЕПЛООБМІН — процес передавання енергії у вигляді теплоти від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою температурою. Теплопровідність — перенесення теплоти внаслідок руху молекул, атомів, електронів та ін. При конвекції носієм енергії є середовище (теплоносій), яке рухається. Розрізняють примусову конвекцію (під дією зовнішніх сил) та природну, рушійною силою якої є різниця між густинами теплоносіїв, зумовлена зміною температури в об’ємі середовища. Відповідно до призначення теплообмінних апаратів розрізняють: холодильники, нагрівачі, конденсатори, кип’ятильники‑випаровувачі та випарні апарати. Специфічний тип теплообмінних апаратів — печі. Залежно від способу взаємодії теплоносіїв теплообмінники класифікують на змішувальні й поверхневі. У перших теплоносії знаходяться в безпосередньому контакті. У поверхневих апаратах тепло передається крізь стінку. Поверхневі теплообмінні апарати за принципом дії поділяються на рекуперативні (теплоносії поділені стінкою) і регенеративні («гарячий» та «холодний» теплоносії подаються по черзі). Змішувальні теплообмінники застосовують для Т. між теплоносіями, що не змішуються, при відносно незначній різниці між їх температурами (напр. при конденсації пари з парогазової суміші). Регенеративні застосовуються для утилізації тепла газів, що є продуктами теплових процесів. Рекуперативні застосовуються, коли відбувається Т. між рідинами та газами. Апарати цього типу за конструктивними ознаками розподіляються на кожухотрубні, змієвикові, апарати «труба в трубі», пластинчасті, ламелеві та спіральні.