2Генерация.

висока селективність і висока спорідненість до Н1-рецепторів гістаміну;відсутність блокади інших типів рецепторів;низька прохідність через гематоенцефалічний бар'єр;швидкий початок дії;більш тривалий дію (до 24 ч);відсутність тахіфілаксія;зручність застосування.

113. Класифікація протипухлинних

1. Алкілуючі сполуки : ембіхін, циклофосфамід, хлорамбуцил, мелфалан, іфосфамід, тіотеф(блкують мітози шляхом реакції алкілування з ДНК- це клітинні отрути).

2. Антиметаболіти : 5-фтор-урацил (5-ФУ), метотрексат, тегафур, цитозар, фторафур, флударабін, гемцитабін, тамудекс – антагоністи фолієвої кислоти - структурні аналоги природніх метаболітів, включаються в обмін ДНК, тому в першу чергу впливають на проліферуючий пул клітин пухлини.

3. Антибіотики – адріабластін (доксорубіцин), карміноміцин, олівоміцин, блеоміцин, заведос, мітоксантрон, мітоміцин-С - взаємодіють з ДНК клітини ,спричиняють її розриви або зшивають окремі ділянки з утворенням комплексів нездатних для просування уздовж ДНК-матриці.

4.  Препарати рослинного походження: вінбластин, вінкристин, етопозід, паклітаксел, таксотер (група таксанів) – взаємодіють з білком клітини тубуліном мікро трубочки – викликають денатурацію білка мікро трубочок тубуліну або стимулюють синтез дефектних мікро трубочок (таксани) , що спричиняє затримку поділу клітин у метафазі.

5. Ферменти: ель-аспарагіназа – забезпечує гідроліз позаклітинної аспарагінової кислоти і тим самим перешкоджає її поступленню в лімфоїдні клітини де є дефіцит аспарагіну, без якого не відбувається біосинтез білків і відповідно поділу клітин, зокрема при деяких формах гострого лімфолейкозу.

6. Синтетичні препарати: дакарбазін (ДТІК), натулан (прокарбазин), гідроксісечовина, проспідін – за механізмом впливу на проліферуючі клітини близькі до алкілуючих сполук.

7. Комплексні з”єднання платини: цисплатин, карбоплатин, оксаліплатин. 

Фармакодинамiка алкiлуючих сполку та нтиметаболiтiв.

Препарати алкілуючої дії, ефект яких пов’язаний з порушенням реплікації ДНК. У терапевтичних дозах більше впливає на лімфоїдну тканину, ніж на гранулоцити. Може спричинювати необоротну мієлосупресію.

Ускладнення терапии.

втрата апетиту, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, кон'юнктивіт, виразки слизової оболонки порожнини рота, випадання волосся, зниження статевої функції.

114. Класифікація протипухлинних (дивитись 113)

1. Алкілуючі сполуки : ембіхін, циклофосфамід, хлорамбуцил, мелфалан, іфосфамід, тіотеф(блкують мітози шляхом реакції алкілування з ДНК- це клітинні отрути).

2. Антиметаболіти : 5-фтор-урацил (5-ФУ), метотрексат, тегафур, цитозар, фторафур, флударабін, гемцитабін, тамудекс – антагоністи фолієвої кислоти - структурні аналоги природніх метаболітів, включаються в обмін ДНК, тому в першу чергу впливають на проліферуючий пул клітин пухлини.

3. Антибіотики – адріабластін (доксорубіцин), карміноміцин, олівоміцин, блеоміцин, заведос, мітоксантрон, мітоміцин-С - взаємодіють з ДНК клітини ,спричиняють її розриви або зшивають окремі ділянки з утворенням комплексів нездатних для просування уздовж ДНК-матриці.

4.  Препарати рослинного походження: вінбластин, вінкристин, етопозід, паклітаксел, таксотер (група таксанів) – взаємодіють з білком клітини тубуліном мікро трубочки – викликають денатурацію білка мікро трубочок тубуліну або стимулюють синтез дефектних мікро трубочок (таксани) , що спричиняє затримку поділу клітин у метафазі.

5. Ферменти: ель-аспарагіназа – забезпечує гідроліз позаклітинної аспарагінової кислоти і тим самим перешкоджає її поступленню в лімфоїдні клітини де є дефіцит аспарагіну, без якого не відбувається біосинтез білків і відповідно поділу клітин, зокрема при деяких формах гострого лімфолейкозу.

6. Синтетичні препарати: дакарбазін (ДТІК), натулан (прокарбазин), гідроксісечовина, проспідін – за механізмом впливу на проліферуючі клітини близькі до алкілуючих сполук.

7,Комплексні з”єднання платини: цисплатин, карбоплатин, оксаліплатин.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Протипухлинна дія більшості антибіотиків зумовлена головним чином їх властивістю утворювати комплекси з ДНК, що призводить до пригнічення її інформаційної (матричної) функції, тобто до порушення синтезу РНК. Таким чином виявляють протипухлинний ефект, зокрема рубоміцину гідрохлорид, дактиноміцин, блеоміцину гідрохлорид, олівоміцин, брунеоміцин, адріаміцин. Останній більше пригнічує синтез ДНК, ніж РНК.

Ускладнення терапии.  нудота, блювання, анорексія, лейкопенія, тромбоцитопенія, блеоміцин — випадання волосся, алергічний висип