89.Дія високої температури на кістки і зуби.

Вплив високої температури на кістки та зуби. Кістки черепа би людини здатні витримувати значні температури. Внаслідок згоряння при високих температурах біологічних тканин шкіри, м’язів, зв’язок настає руйнація цілісності черепа і він гадається на складові кістки.Під час дії температурного фактору на кістку відбуваються її лупові зміни, які проявляються зміною кольору кістки, її руйнацією, деформацією та зменшенням розмірів, що приводить до її залежно від температури, яка діє на кістку, з нею відбуваються зміни. При температурі 150-680 °С набуває світло-сірого кольору. Безпосередня дія спалювання 600 °С обумовлює частковий перехід фосфору кальцію кістки в гідроксиапатит. Біле розжарювання кістки після 680 °С, яке триває до 700 °С без ознак усадки та н формації. Подальше збільшення температури до 800 °С та інших призводить до деформації кістки у вигляді скривлення .Так, при експериментальному нагріванні зубу в платиновому тиглі емаль спочатку стає коричневою, а дентин набуває рівномірного дифузною мирного кольору з блиском антрациту. Надалі емаль починає тріска і починає відділятись від зубу и на коронці зубу залишаються тільки острівці.

90.Судово-медична експертиза відморожень

Відмороження пов*язане з тривалим зниженням тканинної температури окремих частин тіла при збереженні температури центрально розташованих органів, тканин і організму в цілому на достатньому рівні.

Відмороження І ступеня. Зміна кольору шкіри та її набрякання.Суб*єктивні відчуття – свербіння шкіри.Всі прояви зникають наприкінці тижня.

Відмор. ІІ ступеня.Протягом перших 2-3 днів утвор.пухирі,що містять жовтувату прозору рідину.Шкіра відновлюється повністю,нігті,що відпали – відростають.

В.ІІІ ступеня.Починається некроз всієї товщі шкіри,іноді й підшікрної жирової клітковини. Місце ураження вкрите темно-червоними або чорними пухирами з геморагічним вмістом.

В.IV ступеня. Відмирання тканин ураженої ділянки,в т.ч. і кісток.Наприкінці 2-го тижня утвор.чітка демаркаційна лінія.

91.Особливості дії іонізуючого випромінювання на тканини та його вплив на зуби.

Вплив іонізуючого випромінювання на зуби. Зараз встановлено ,що емаль зубу впродовж всього життя людини має здатність накопичувати радіактивні елементи в дефектах кристалічної решітки.Серед тканин зубу найбільшу радіочутливість має пульпа зубу.Далі йдуть дентин та цемент. Найменшу чутливість до емаль зубу.Найбільша радіочутливість пульпи зубу пов’язана з інтенсивністю обмінних процесів, які в ній перебігають, багатим кровопосчанням та великою кількістю клітин.Пошкодження пульпи виникає внаслідок дії хімічно активних речовин, які утворились в процесі радіолізу. При цьому порушується кровопостачання пульпи, змінюється основна її речона і пошкоджуються її клітинні елементи. В судинах наростають зміни від гіперемії до тромбозу та крововиливів. В наслідок порушення трофіки починають відмирати одонтобласти. Вже під впливом дози 5 Гр у пульпі утворюється дентиноподібна речовина. А при більш високих дозах в ній починається звапнення та утворення петрифікатів.Дентин та цемент мають більшу чутливість до радіації ніж емаль.Ці зміни з’являються через 3-6 міс після опромінення.Променеве ураження може бути гострим або хронічним;місцевим або загальним.

Іонізуюче випромінення діє на всі органи і тканини, перш за все воно уражує критичний орган(орган,який першим патологічно змінюється)У діапазоні поглинання-3-9 Гр критичною є кровотворна система,при 10-100 Гр –кишківник ,при 200-1000 Гр –ЦНС.