31. Значення стоматологічного статусу для визначення особи невіддомого.

За стоматологічним статусом проводять ідентифікацію як для встановлення померлої особи, так і особи яка залишила якісь сліди на місці пригоди, чи сричинила тілесні ушодження, наприклад своїм зубам. Вона може бути проведена підчас судово медичного розтину трупа, експертизи речових доказів біологічногопоходження та експертизи тілесних ушкоджень як на трупі, так і на постраждалій особі. Судово медичній експертизі піддаються трупи невідомих осіб та знайдені кісткові залишки. У звязкуз цим виникає потреба у проведені ідентифікації особи, для чого використовують цілий комплекс ідентифікаційних заходів.

43. Класифікація ушкоджень залежно від травмую чого предмета..

В судовій медицині під тілесними ушкодженнями розуміють порушення анатомічної цілісності тканин чи органів та їх фізіологічної функції. Класифікація травм. Всі травми класифікують за локалізацією відношенням до порожнин тіла, небезпекою для життя, наслідками, за видом ушкоджую чого предмета. За локалізацією виділяють травму обличчя, грудей, живота, кінцівок, черепно-мозкову травму. Травми бувають відкритими та закритими. За небезпекою для життя є небезпечними і не небезпечними; за наслідками ті що призводять до смерті, до розладу здоров»я, та до втрати працездатності. До виду ушкоджую чого предмету травми розділяють на ті, що виникли від дії механічних чинників – тупих, гострих предметів, вогнепальної зброї, від дії температури, барометричного тиску, електрики. Тілесне ушкодження може наноситись: тупим предметом (мати плоску поверхню, заокруглену, грані на своїй поверхні, невизначену форму), гострими. На шкіряних покривах внаслідок дії тупих предметів можуть виникати садна, синці, забиті рани. Внаслідок дії гострих предметів спостерігаємо відкриті рани (колоті, різані, рвані, рубані).

44.Особливості опису ушкоджень.

Ушкодження описують за такими критеріями: вид тілесного ушкодження, локалізацію, визначаючи анатомічну ділянку тіла,форму, розмір, кількість ушкоджень, колір ( для синців та саден), характер країв та кінців для ран, напрямок ранового каналу, стан оточуючих тканих, розташування ушкоджень між собою. При саднах ми будемо спостерігати ушкодження поверхневого шару шкіри, але саме ушкодження не проникає до росткового шару шкіри при цьому край закінчення садна завжди підритий, ніж край його початку який є пологим. При синцях будемо спостерігати ушкодження внутрішньо шкірних або під шкірних кровоносних судин за умов збереження цілості самої шкіри; бувають різних розмірів від дрібно крапчастих до зливних. Колір синця змінюється з часом, спочатку має червоно - фіолетовий колір, а через декілька годин набуває синюватих відтінків. При ранах гострими предметами спостерігаємо пошкодження цілісності шкіри.

45. Класифікація тупих предметів за механізмом їх дії на тіло людини.

Найбільш поширеним різновидом тілесних ушкоджень є ті, що виникають від дії тупих предметів. Тупий предмет є той предмет, що не має гострого кінця або краю і діє більшою поверхнею, ніж гостре знаряддя. До тупих предметів відносять як частини тіла людини - голову, кулаки, зуби, нігті, так і безпосередньо різні предмети, що оточують людину. Всі можливі оточуючі предмети класифікують за геометричною формою, що мають: плоску поверхню, заокруглену, грані на своїй поверхні, невизначену форму. Механізм дії тупих предметів. Тупі предмети діють на тіло шліхом удару, здавлення, розтягнення та тертя. Удар – це короткочасний процес, коли діюча та протидіюча сили направлені на зустріч одна одній. При здавленні сили направлені на зустріч одна одній і діють більш триваліше. Під час розтягнення сили деякий час діють в протилежних напрямках. Тертя виникає тоді, коли якийсь час відбувається переміщення однієї поверхні відносно іншої. На шкіряних покривах внаслідок дії тупих предметів можуть виникати садна, синці, забиті рани.

46.Садна обличчя, їх судово – медичне значення.

Садна виникають, коли тупий предмет взаємодіє з тілом шляхом тертя, внаслідок чого ушкоджуються поверхневі шари шкіри, а ушкодження не проникає до росткового шару шкіри. Розміри садна залежать від площі тупого предмета. Форма садна може бути різною. В той же час, специфічним є садна від нігтів, що мають форму на півмісяця. Локалізація саден дозволяє висловитись про можливий вид насилля. Під час руху тупого предмету відбувається відхилення лусочок епідермісу. При цьому край закінчення садна завжди підритий, ніж край його початку який є пологим. Крім того чужорідні включення, частіше всього виявляють у підритому краю садна. За цими ознаками можна встановити напрямок руху тупого предмету. За динамікою загоєння саден визначають давність їх спричинення. Наявність кірочки, її розташування відносно неушкодженої шкіри. Частіше всього зразу ж після травми садно на шкірі вологе, з крапельками крові. До 12-ти годин після травми поверхня підсихає і утворюється кірка. На 5ту-6ту добу відбувається процес відшарування кірки. Після повного відшарування кірки на місці садна залишається рожева або бліда пляма, яка з часом стає ледь помітною.

47.Синці, їх с удово – медичне значення.

Синець виникає в наслідок удару тупим предметом. При цьому ушкоджуються внутрішньо шкірні або підшкірні кровоносні судини за умов збереження цілості самої шкіри. Синці виникають частіше всього зразу ж після травми і бувають різних розмірів – від дрібно крапчастих до зливних. Взагалі форма синця є не визначеною, але наприклад від натискання кінчиків пальців – мають форму на півмісяця, від дії зубів – утворюють переривчасту дугу. Характер синця залежить від його локалізації. Синці здатні переміщуватись з глибоких шарів в поверхневі, що обумовлює їх появу через деякий час після травми. Крім того, їх локалізація не завжди може відповідати місцю дії тупого предмету, оскільки вони можуть рухатись по підшкірній клітковини або між фасціальними просторами. Безпосередньо після травми синець має червоно фіолетовий колір. Але через декілька годин від набуває синюватих відтінків, що обумовлено засвоєнням кисню еритроцитів оточуючими тканинами. В подальшому починаються процеси розпаду гемоглобіну: 3тю-4ту добу краї синця набувають зеленкуватого кольору, який на 5ту-6ту добу переходить в жовтуватий колір. Таким чином, ці строки змін кольору синців є орієнтовними. В ділянці шкіри, де розташований синець змінюється її функціональний стан.

48.Забиті рани обличчя, їх судове - медичне значення.

Раною називають механічне ушкодження шкіри на всю її товщою і навіть глибше. Рани загоюються з утворенням рубця. Тупий предмет в момент удару сильно натискає на шкіру, здавлюючи її, внаслідок чого виникає її переростягування. Шкіра на витримує цих навантажень, що і призводить до її розриву і виникнення рани. Забиті рани на обличчі виникають в тих місцях, де під шкірою безпосередньо розташована кістка. У зв’язку з цим часто може виникати пошкодження кісток обличчя, и слизової оболонки рота. Форма забитої рани має форму травмуючого предмету. Краї забитої рани завжди не рівні та розчавлені. В кінцях та глибені рани виявляють тканинні перетинки, які є волокнами сполучної тканини. По периферії забитої рани виявляють смужки з садження, та ділянки просякування кров’ю. Раньовий просвіт простежується не чітко. Рани на обличчі супроводжуються значною крововтратою, мікробною забрудненостю. В процесі загоєння ран виділяють 3 періоди. Перші дві доби в раньовій поверхні перевалюють некротичні та запальні процеси. Поверхня рани вкривається струпом. У другому періоді відбувається проліферативні процеси. В наступні дні розвивається грануляційна тканина. В 3-му періоді формується рубець.

49.Судово-медичні можливості при дослідженні рубців. Келоїдні рубці.

Формування рубця відбувається за декілька стадій. Впродовж терміну формування рубця змінюється його колір, щільність, характер поверхні. Це дозволяє встановити діагноз утворення рубця. Утворення рубця триває 12-18 місяців, після чого визначити його давність не можливо. Форма рубця, що утворився, може співпадати з формою рани, що дозволяє з’ясувати властивості предмету. В деяких випадках утворенні рубці можуть мати характер келоїдних та ускладнювати розвитком травматичного невриту. Частіше всього келоїдні рубці утвор. У жінок і дітей. В період гормональної перебудови організму.Утвор. на 6-12 місяць після загоєння ран. Келоїдний рубець виникає на місці рубця і являє собою утворення червоного або синюшного кольору, щільної консистенції, розташований вище до 0,5см відносно рівня шкіри. Надалі його колір стає білим або набуває кольору нормальної шкіри. Рубець: до 1міс. Колір рожевий далі червонуватий з синюшним відтінком, м’якої щільності, покритий кіркою. До 2міс. Червонуватий з відтінком фіолетового, щільний, випуклий, малорухомий. До 3-6 міс. Зникає синюшність, поступово стає м’яким, випуклий іноді втягнутий. Від 6 міс. Колір блідо-рожевий, незначної щільності або м’який, поверхня нерівна або гладенька. Більше 1,5 року колір білий, м’який з щільними тяжами,тонкий з блиском.

50.Садна слизової оболонки ротової порожнини.

Садна слизової оболонки порожнини рота бувають поверхневими і глибокими. Поверхневі садна загоюються без утворення фібринової плівки. Зовнішньо травмована поверхня шорсткувата, знаходиться нижче рівня слизової оболонки, має чіткі звивисті контури і мало відрізняється за кольором від неушкодженої слизової оболонки. Такі садна загоюються за 1-2 доби. Глибокі садна впродовж 12 годин після травмування слиз. оболон. не мають зовнішніх ознак запалення. В цей час починає формуватись білесувата фібринова плівка, яка розташовується нижче неушкодженої поверхні. Іноді має червонуватий відтінок, щільно запаяна з поверхнею, межі садна чіткі, нерівні, а її поверхня після просушування шорстка. По периферії садна виявляється набряк. В першу половину другої доби межі садна згладжуються, його колір білесуватий, має фібринову плівку, чітко виявляються ознаки запального процесу. Під кінець другої доби краї саден та їх поверхня гладенькі, у фібриновій плівці з’являються зеленкуваті або жовтуваті відтінки. На 3 добу плівка відшаровується по периферії. На 6 добу залишається слід від садна, що має чіткі межі. На 9-12 день плівка не визначається, слід від садна ледве помітний.

51.Крововиливи в слизовій оболонці ротової порожнини.

Виникають крововиливи внаслідок ушкодження судин в слизовій оболонці порожнини рота від дії тупого предмету. На слизових оболонках губ, на кон’юктивах очей.слизовій оболонці щік крововиливи не змінюють з часом свого кольору, а загоюються шляхом розсмоктування, змінюючи свою інтенсивність. Впродовж перших годин після травми колір крововиливу на слиз.оболон. має яскраво-червоний колір. До кінця доби вони набувають синюшних та фіолетових відтінків. На 2 добу в кольорі з’являються бурі відтінки і до кінця 3 доби стають бурими по всій поверхні. Перші ознаки розсмоктування крововиливів з’являються на 4 добу після травми. Інтенсивність їх кольору зменшується, на 6 добу вони ще бліді, а до кінця 8-10 доби повність зникають.

52.Особливості виникнення переломів кісток обличчя.

При ушкодженнях кісток обличчя локалізація перелому, його характер, траєкторія лінії перелому залежать як від сили та напрямку зовнішньої дії, так і від форми мозкового та лицевого відділів черепа. В щелепно-лицевій області виділяють середню зону обличчя, яку зверху обмежує верхньоорбітальна лінія, а знизу – лінія змикання зубних рядів. В цю зону входять кістки носа, очиць, виличної кістки та верхня щелепа. При кістках середньої зони наявні ділянки стовщення компактної речовини кісток в/щ. Називаються контрфорсами: лобно-носовий, виличний, крило піднебінний. Переломи в цих місцях виникають тоді, коли механічна сила перевищує міцність структури кісток. Також є і місця слабкого опору: в/щ пазухи, сльозна кістка, пластинка решітчастої кістки. Кістки обличчя ушкоджуються внаслідок таких деформацій як згинання, розрив та зсув. Кістка завжди починає руйнуватися внаслідок розриву. Це обумовлене біологічною властивістю кісток, згідно якої вона витримує стискання, але не витримує розтягнення. Спочатку виникає на випуклому боці вигину, де з’являється розрив. Переломи кісток обличчя можуть бути ізольованими, множинними та поєднаними. При ударній дії тупим предметом по плоскій кістці виникають здавлення та розтягнення структури кістки. Якщо ударна дія направлена перпендикулярному напрямку то виникають дирчасті переломи.

53. Переломи нижньої щелепи.

Можуть бути поодинокими, подвійними та потрійними. Поодинокі переломи н/щ локалізуються між 7 та 8 зубами, в ділянці кутів, мищелкових паростків, між 2 та 3 зубами. Подвійні переломи частіше всього зустрічаються в ділянці ікла та кута н/щ. Потрійні локалізуються в ділянці обох мищелкових паростків. Вони виникають як при зімкнутих щелепах, так і у разі їх розімкнення. Область ікла є місцем найменшого супротиву щелепи лише при ударах збоку. Ділянка в/відділу мищелкового паростка є слабкішим місцем при ударах, які направлені спереду назад. Таким чином при передньо-задніх та бічних ударах найменший супротив мають мищелкові паростки, кути н/щ і лунки 8 і 3 зубів. Внаслідок удару тупим предметом в ділянку тіла н/щ за умови зімкнення щелеп виникають місцеві переломи. Це призводить до виникнення поперечних, косо поперечних або осколових переломів. При ударі широким тупим предметом в ділянку підборіддя виникає подвійний фрагментарний перелом в ділянках між іклами. Внаслідок удару в ділянку тіла н/щ інколи може виникнути ізольований перелом шийки суставного паростка на боці удару. Якщо щелепи зімкнуті, то верхні зуби забезпечують фіксацію щелеп, внаслідок чого не відбувається бічне зміщення н/гілки щелепи. Якщо щелепа розімкнута, то відбувається поворот підборідної частини в бік зовнішньої дії відносна суставних паростків.При цьому виникає перелом в ділянці шийки. Переломи супроводжуються асиметрією, порушенням прикусу, розривами с/о ясен,язика, дна порожнини рота.

54.Переломи верхньої щелепи.

На кістках середньої зони обличчя наявні ділянки зтовщення компактної речовини кісток в/щ. Вони мають назву контрфорсів і протистоять механічним ушкодженням. Так, в цій зоні виділяють такі контрфорси: а) лобно-носовий( відповідає бічній стінці носової порожнини); б)виличний (відповіає розташуванню першого моляра); в) крило піднебінний (великих корінних зубів); г) піднебінний (утворений піднебінними паростками в/щ). отже, перломи в/щ в 5-6 разів рідше ніж н/щ. Причому, якщо діюча сила направлена паралельно контрфорсам, то кістки н/щ чинять їй значний опір. В ой же час переломи в.щ. виникають тоді, коли діюча сила направлена перпендикулярно до площини контрфорсів. Переломи в.щ. проходять за типовими лініями найменшого супротиву, які були описані Le Forte(1901) та розілені на три умовних рівня – нижній, середній та верхній. Переломи нижнього рівня відомий як Le Fortelll. Він розташовується біля нижнього краю грушеподібного отвору, а позаду розповсюджується на крилоподібні паростки клиноподібної кістки. Такий перелом виникає тоді, коли удар наносять спереду в ділянку альвеолярного відростка, а щелепи є розімкнутими. Якщо наносять значний удар на рівні носа за умови зімкнутих щелеп, то виникає перелом Le Fortell. При цьому рухомою є в.щ. на межі її сполучення з іншими кістками. Якщо удар наносять в ділянку перенісся , то утворюється перелом верхного рівня Le ForteІ. При цьому виникає відділення лицьового черепу від мозкового. Вид перелому в.щ. залежить і від конфігурації черепа. Від дії тупих предметів косо зверху донизу, коли удар приходить на верхню губу або бічний відділ в.щ. можуть виникати сагітальні переломи. При цьому відламується тільки одна верхньо-щелепна кістка. Щелепа начебто розколюється зпереду- назад, а лінія перелому проходить зовні у типовому місці, а зсередини – по середній лінії – по піднебінному шву, який сполучає обидві верхньощелепні кістки у в.щ.. Залежно від особливостей будови склету обличчя може виникати прелом, лінія якого йде по лінії сполучення обох в.щ. (сагітальний перелом) або горизонтально від нижнього краю грушоподібного отвору (черевновський перелом).

55.Вивих зуба та пошкодження ясен.

Вивих зуба, виникає тоді, коли від дії тупого предмету в ілянку коронки зуба, відбувається розрив зубно-ясенної зв»язки, яка фіксує зуб в альвеолі. Вивих зуба може бути неповним або вколоченим. При неповному вивиху зуба відбувається його зміщення, напрямок якого залежить від дії діючої сили. Якщо дія тупого предмету направлена на передню поверхню коронки зуба, то коронка відхиляється в середину ротової порожнини, а корінь зуба зміщується в зовнішньому напрямку. У разі неповного вивиху зуб може повертатися в бік язика, піднебіння, губи та щок. У разі вколоченого вивиху зуб входить в зубну лунку. При цьому його корінь переміщується в губчасту кістку, а коронка розташовується нижче лінії змикання зубів. Частіше всього зустрічаються вивихи різців в.щ., оскільки їх корені закріплені гірше, ніж інших зубів, а циркулярна зв»язка є менш міцною.

56. Переломи зубів.

Переломи зубів розподіляють на неповні та повні. При неповному переломі не відбувається розкриття пульпи зуба, в той час як повний перелом супроводжується розкриттям пульпи. Переломи зубів можуть розташовуватися в діляці коронки зуба, його шийки або кореня. В ділянці коронуи зуба преломи бувають частковими та повними. До часткових переломів відносять тріщини емалі, дентину, відлом кута зуба, ріжучого краю, відрив емалі та дентину. Повний перелом супроводжується розкриттям пульпи. Він може відкриватися в порожнину рота, наприклад, переломи з частковою руйнаціє. Коронки, розтрощенням коронки, чи розтрощення коронки та зуба. Частіше всього виникають переломи зубів в.щ.. Найменша міцність у різців. Самою слабкою частино зуба є його шийка. Тому внаслідок дії тупого предмету переломи шийки зуба являються повними. Якщо ж відбувається перелом кореня зуба, то він являється закритим, оскільки цілісність коронки зуба не порушується. Переломи кореня зуба супроводжуються ушкодженням періодонту та запальним процесом.

57. Травматична екстракція зуба.

Травматична екстракція зуба являє собою повне його видалення з альвеолярної лунки. При таких травмах відбувається руйнація циркулярної зв»язки зуба та його судинно-нервового пучка. Особливості таких ушкоджень зубів, як правило, не відображають властивостей травмую чого предмету. У разі травматичної екстракції зубів небхідно враховувати вплив захворювань зубно- щелепного апарату, особливо, пародонтозу, який обумовлює підвищену рухливість зубів. Ушкодження зубів під час їх оперативного видалення. Під час оперативного видалення зуба може статися перелом того зуба, який видаляють, а також перелом сусіднього зуба. Частіше всього такі переломи локалізуються у місці накладання щічок щипців на рівні краю альвеоли, (пришийкова частина зуба) а бо в ділянці верхівки кореня зуба. Крім того, операція видалення зуба може ускладнюватися відламом одного з коренів зуба або виникненням подвійного перелому – на рівні альвеолярного краю та в ділянці верхівки кореня. Руйнація коронки виникає внаслідок надмірного прикладання сили щічками щипців до зуба, коронка якого патологічно змінена, внаслідок виникнення м локального розтягнення по лінії дії сили. Депульповані зуби руйнуються вздовж кореня зуба на дві частини відповідно по лінії прикладання сили. Інтактні зуби руйнуються на чотири частини, а лінія руйнації проходить вздовж вісі зуба у двох взаємно перпендикулярних площинах. За характером частин зруйнованого зуба можливо визначити механізм його руйнації.

58. Ушкодження зубами людини.

Ушкодження зубами людини частіше виникають під час самозахисту або нападу на людину і тому можуть бути розташованими як на тілі постраждалої людини, так і на тілі того, хто нападав. Іноді ушкодження зубами є проявом садистських дій при статевих злочинах. Ушкодження зубами розташовується на відкритих частинах тіла – на верхніх або нижніх кінцівках, на обличчі – на носі, вухах, губах, щоках, бровах. Характер ушкоджень залежть від виду прикусу, кількості щелеп та виду зубів, що взаємодіяли з ділякою тіла, а також від індивідуальних особливостей та протезування зубно-щелепного апарату, віку людини, яка спричинила ушкодження зубами іншій людині. Вид ушкодження мають вигляд дуги, яка складена з окремих фрагментів-ушкоджень, що виникли від дії слідоутворюючої поверхні окремих зубів; в проміжках між цими фрагментами-ушкодженнями наявна неушкоджена шкіра або крововилив; зубна дуга повторює лінію змикання зубів відповідної щелепи. На ушкодження впливають властивості шкіри, яка затискається зубами, навність пі нею підшкірно-жирової тканини та кістки. Можуть утворитися на місці ушкодження садна, синяки та рани.

59. Укуси, механізми утворення.

Укус виникає при зтисканні зубами обох щелеп якоїсь ділянки тіла з незначною силою. Укус має дві дуги, які своїми вигнутими поверхнями повернуті одна до одної. Відстань між цими дугами може становити 30-60 мм. Частіше всього укуси спричиняються різцями, від дії яких можуть утворитися синці, садна або рани. Вони розташовуються між собою щільно, мають лінійну або подовжену форму. Якщо сила натискання зубів незначна, то виникає синець, який має форму дуги або овалу. Краї синця нерівні , зазублені, можуть повторювати поверхню діючих різців. При укусі садна можуть розташовуватись і по внутрішньому краю утвореної синцем дуги. Від більшого натискання щелеп та у разі переміщення зубів відносно поверхні, що ушкоджуються зубами, виникають садна, форма яких дозволяє визначити зуби , від дії яких вони утворилися. Якщо при укасах дуга сформована ранами, то від дії різців рани є вузькими та щілиноподібними. Ікла внаслідок своєї дії залишають кутоподібні або круглуваті рани. Від дії корінних зубів утворюються рани з розчавленою поверхнею неправильної форми.

60.Відкуси, механізми утворення.

Відкуси виникають від дії передніх зубів призначному стиканні обома щелепами ділянки тіла, яка розташовується міжними. Під час формування відкусу н.щ. із значною силою натискає на тканину і прижимає її до в.щ.. паралельно відбувається змикання обох щелеп, внаслідок чого частина тіла відокремлюються і утворюється укушена рана. Така рана завжди має нерівні з крововиливами краї, які можуть бути розчавленими. Іноді краї рани можуть відбивати поверхню зубів і за розміром співпадати з їх шириною. Після загоєння таких ран залишаються рубці, які утворюють загальну дугу або овал. Причому на них наявні ділянки неушкодженої шкіри.

62. Визначення поняття гострий предмет.

До гострих предметів відносять такі предмети, що мають гострий край або гострий кінець. Ці предмети можуть бути ріжучими, колючими, колюче-ріжучими, рублячи ми. Внаслідок їх дій утворюються відповідні рани. Ріжуі предмети мають гострий край, наприклад, лезо ножа або край скла. При натисканні на предмет та одночасному його повздовжньому переміщені тканини розсікаються і утворюється різана рана. Колючі предмети мають подовжену форму та гострий кінець, наприклад, шило, голка, цвях. Такі предмети своїм гострим кінцем проколють шкіру, а занурюючись у тіло, своєю бічною поверхнею розшаровують тканини в напрямку руху, формуючи колоту рану. Колюче-ріжучі предмети одночасно мають гострий кінець та гострий край. До таких предметів відносять ножі. Колюче-ріжучі предмет може мати гостре лезо та тупий обушок, що розташований на протилежному від леза боці. Такі предмети називають однобічногострими. Крім того, предмет може бути двобічногострим, тобто мати гостре лезо з обох протилежних боків.Рублячі предмети мають гострий край та значну масу і від їх дії виникають рубані рани. Це сокири, але також рубані рани можуть бти спричинені ще й кухонними ножами ушкодження якими наносять шляхом розмахування.

63. Різані рани.

Різані рани частіше всього розташовуються на відкритих частинах тіла. Під час огляду травмованої ділянки тіла різана рана має веретеноподібну форму. Це обумовлено тим, що шкіра є досить еластичною, а краї її розходяться в боки внаслідок скорочення перерізаних м»язів, що вплетені в шкіру. Приц ьому відбувається деяке підгортання країв рани всередину і рана зяє, набуваючи веретеноподібної форми. Якщо краї різаної рани зтулити між собою, то вона отриму прямолінійну форму. В такому стані проводять визначення її довжини. Для різаної рани характерні гострі кіути, рівні незсадненні краї, превалювання довжини рани над її глибиною. Стрижні волосся перерізані на одному рівні з краями ушкодження. Під час виймання гострого краюв кінці рани може утворитися подряпина, за локалізацією якої встановлюють напрямок дії ріжучого предмета. Якщо ж гострий предмет діє під кутом, то утворюються клаптеподібні рани. Для таких ран характерно відокремлення частини тканин з її утриманням на ніжці. Крім того, бувають випадки, коли трапляється повне відокремлення м»яких тканин. Травмована поверхня при цьому є рівною. Різані рани супроводжуються тривалою кровотечею.

64. Колоті рани.

Колоті рани фомують колючі предмети. При цьому утворюється невеликий вхідний отвір довгий рановий канал і може бути ще і вихідний отвір. Однак рановий канал може бути й меншим за довжину знаряддя травми чи однаковим з ним. Якщо колючий предмет має рукоятку, то приповному його зануренні відбувається забій та здавлення шкіри цією рукояткою, внаслідок чого у місці входу колючого знаряддя травми у тіло утворюється відбиток поперечного зрізу рукоятки у вигляді синця або садна. Якщо колючий предмет тонкий, то вхідний отвір крапчастий. Коли предку ет в розрізі має , наприклад, трикутну форму, то вхідний отвір буде мати таку ж форму. Наявність гострих гарней колючого знарялля травми обумовлює появу променів на вхідній рані. Якщо ж предмет має більшу, ніж 8 граней з тупою поверхнею, то форма вхідного отвору наближається до круглястої. Розміри вхідного отвору є дещо меншими, ніж параметри поперечного розрізу колючого предмету внаслідок розтягнення шкіри та її скорочення. Краї колотої ани є рівними та з периферійними крововиливом. Після підсихання на краях вхідного отвору утворюється смужка зсаднення. При зоінв невеликому вхідному отворі під час утворення колотої рани може утворитися довгий рановий канал. Форму ранового каналу можна визначити шляхом отримання з нього зліпків, для чого у вхідний отвір ранового каналу вводять швидкостигнучу масу, наприклад гіпс, або пластичні маси. Вихідний отвір має рівна краї без смужки зсаднення,нашарувань та крововиливу.