Словник психологічних понять

Виснаження, виснаженість – крайня слабість, крайня втома, виснаження, знемога, крайнє стомлення.

Витіснення – механізм психологічного захисту особистості як спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки активному вилученню із свідомості негативної інформації.

Витримка, витриманість – вольовий стан, який пов’язаний із самовладанням, умінням контролювати свої почуття, підкоряти дії поставленій меті тощо.

Вмираючий і воскресаючий бог – у

міфології головний персонаж землеробських цивілізацій Середземномор’я (Осіріс, Гор, Адоніс, Діоніс), який гине від рук хтонічного, демонічного супротивника. На пошуки зниклого бога вирушає дружній персонаж (сестра, дружина, син), який повертає його до життя, після чого воскреслий бог знищує демонічного супротивника і відновлює свій статус.

Внутрішній конфлікт – стан, пов’язаний з конфліктом суперечливих установок, потягів, мотивів, цінностей, амбівалентністю почуттів.

Воля – внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням досягти мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішніх сил, здатністю регулювати власні бажання, спроможністю приймати рішення і підпорядковувати поведінкові реакції поставленій меті.

Втома – відчуття слабкості, зменшення сил від посиленої діяльності, напруга. Синонім: стомленість.

Вчинок – свідома дія, яку оцінюють як акт морального самовизначення, у якій людина стверджує себе як особистість стосовно іншої людини, себе самої, групи, спільноти, природи загалом. Вчинок – головна одиниця соціальної поведінки, завдяки якій формується особистість людини у свідомій дії, бездіяльності; позиції, висловленій у слові; ставленні, що виявляється в інтонації, жесті, підтексті; діях, скерованих на подолання перепон; пошуці істини.

Г

Ганьба – стан людини, яка переживає презирство, безчестя.

Гарячка – жагуче захоплення, збудження, азарт.

Гарячковість – стан збудження.

Герой – соціальна роль (універсальна категорія міфологічних персонажів), син божества і смертної людини, який знаходить, добуває (викрадає) різноманітні культурні об’єкти (блага) або створює їх. Герої діють з ініціативи богів або з їхньою допомогою; вони наділені активністю і пасіонарністю. Ця активність сприяє формуванню відважного, незламного, схильного до переоцінки власних сил «героїчного характеру», що виявляється у вчиненні надлюдських вчинків – подвигів, богоборства.

Гіперстезія – підвищена чутливість до звичайних зовнішніх подразників, нейтральних для людини в нормальному стані; легка психічна вразливість з підвищеною чутливістю.

Гіперболізація – прийом створення образів уяви, суть якого – у збільшенні чи зменшенні предмета або окремих його частин.

Гіпертимія – підвищений радісний настрій з посиленням потягів і невтомною діяльністю, пришвидшенням мислення і мови, веселістю, почуттям переваги у здоров’ї, витривалості, силі; коли все сприймається в рожевому світлі, над усім панує оптимізм. Протилежний стан – гіпотимія.

Гіпнотичний стан – стан неповного,

часткового усвідомлення (сну), часто зумовлений навіюванням.

Гіпоксія – стан, пов’язаний з кисневим голодуванням.

Гіркота – важкий стан, спричинений лихом, нещастям, невдачею, образою.

Гнів, розгніваність – стан сильного обурення, роздратування й озлоблення.

Гнучкість розуму – індивідуальна особливість мислення, яка виявляється в умінні змінити припущення, обране у

сенс її індивідуального життя та готовність до свободи.

Екзистенціальний аналіз – метод аналізу особистості з урахуванням повноти її унікального існування, запропонував Л. Бінсвангер. У невротичний стан людина потрапляє через «втечу від себе», через підміну свого індивідуального буття різноманітними соціальними сурогатами, які не спроможні надати сенсу її

нав’язаних смислів, допомогти пережити шок від споглядання абсурдності досі прожитого життя та своєї нікчемності перед смертю, небуттям. Цей смисловий катарсис є необхідною умовою осягнення людиною її індивідуального життєвого покликання, сенсу її існування.

Експансія, експансивність –

нестриманість, гарячність у почуттях, думках, поведінці.

Екстаз – вищий ступінь наснаги, захоплення, який іноді переходить у несамовитість.

Емоційне збідніння (афективна тупість) – недостатність або втрата афективного відгуку, бідність емоційних виявів, байдужність, душевна холодність.

Емпатія – стан, пов’язаний зі здатністю емоційно відгукуватися на переживання інших людей. Він допускає суб’єктивне сприйняття іншої людини, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, думок і почуттів. До складу емпатії входить співчуття.

Енергія, енергійність – активність,

діяльність, сила.

Ентузіазм – сильна наснага, душевний підйом, захопленість чимсь.

Еретизм – підвищена нервово-психічна збудливість, дратівливість.

Еротизм – надмірна чуттєвість, підвищена статева збудливість.

Ефект присутності – переживання тим,

хто сприймає витвір мистецтва або ще щонебудь, своєї дотичності до цього.

Ж

Жалісливість – співчуття чужому горю, жаль.

Жалість – жаль до кого-небудь, чогонебудь, співчуття.

Жалоба – сум, скорбота, спричинені втратою чогось, невідворотністю чогось; каяття, гіркота, зумовлені зробленою помилкою. Жалість, співчуття, жаль до когось.

Жах, жахливість – стан дуже сильного переляку, страху; трагічність, безвихідність, крайнє здивування, обурення, тривожність.

Життєрадісність – радість до життя,

бадьоре і світле сприйняття дійсності. Переважання почуттів світлого, радісного сприйняття життя.

Жовч, жовчність – роздратування, злість.

Жорстокість, запеклість – озлоблення,

крайнє напруження, завзятість.

3

Завзятість – наполегливе прагнення до чогось, до здійснення чогось; неослабна напруга. Стан, коли людина переповнена непохитністю, рішучістю, наполегливістю.

Забуття – стан глибокої замисленості, відчуженості від всього навколишнього, дрімота, напівсон, безпам’ятство.

Заздрість – стан заздрості щодо успіхів іншого.

Задоволеність – вдоволення від того, що прагнення, бажання, потреби задоволено.

Задоволення – радість від приємних відчуттів, переживань.

Заклопотаність – охопленість турботою, занепокоєнням.

Закоханість – стан, пов’язаний з любовним потягом до когось, захоплення, зачарування кимсь.

Заміщення – механізм психологічного захисту особистості у формі перенесення дій, спрямованих до недосяжного об’єкта, на досяжний об’єкт.

Замилування – вищий ступінь задоволення від чогось.

Замисленість – стан міркування, заглибленості у свої думки.

Занепокоєння, неспокійність, стурбованість – тривожний стан;

хвилювання, турбота, відсутність спокою; збудження; передчуття небезпеки, відчуття тривоги, занепокоєння в очікуванні якогонебудь лиха, неприємності тощо.

Запал – гарячковість, сильне внутрішнє збудження, жагучий порив.

Запаморочення – втрата здатності розуміти навколишнє.

Запарка – сильна втома, стомлення від напруженої роботи, біганини, суєти тощо.

Запопадливість – сильне прагнення до виконання чогось, велика ретельність у чомусь.

Засмиканість – хворобливий, дратівливий стан.

Засмучення – душевний біль, розлад, сум.

Заспокоєння, заспокоєність – спокійний стан, зниження занепокоєння, тривоги, хвилювання.

Затьмареність – засмученість,

зажуреність.

Захват – стан замилування, екстазу.

Захист психологічний – специфічна регулятивна система стабілізації особистості, скерована на усунення або зменшення почуття тривоги та інших травмуючи чинників, пов’язаних з конфліктом. З.П. охоплює: придушення бажань, заперечення, проекцію, ідентифікацію, сублімацію, регресію, ізоляцію, раціоналізацію, конверсію.

Захопленість – сильний підйом радісних почуттів.

Захоплення – наснага, запал, підвищений інтерес до чогось; заняття, що цілком поглинає кого-небудь, закоханість у когось, серцеве благоговіння перед кимось.

Зацікавленість, інтерес – стан,

пов’язаний з інтересом до чогось, пов’язаний з виявом уваги.

Зачарованість, зачарування – стан захоплення чарівною дією чогось, когось; стан того, хто випробує на собі чарівну силу когось, чогось.

Збентеження – втрата впевненості в собі, непевність, розгубленість.

Збудженість – активація, підйом, схвильованість.

Здивованість – розгубленість, здивування.

Здивування – стан, зумовлений нерозумінням, неясністю чогось; труднощі, сумніви, які виникають через щось неясне, незрозуміле; крайній подив.

Зібраність – зосередженість своїх думок, волі, почуттів на чомусь, підтягнутість, акуратність.

Злість – злий, роздратовано-ворожий стан; злість.

Злобність, озлоблення, озлобленість –

ворожість, бажання заподіяти зло; переживання злості, роздратування.

Зловтіха – злісна радість у разі нещастя, невдачі іншого.

Знак – предмет (явище уяви), яке представляє інший предмет, явище, процес. Знак у біхевіоризмі тлумачать як «стимул»; у психоаналізі – як «символ» підсвідомих потягів; у символічному інтеракціонізмі – як «сигнал» соціальних відносин; у когнітивізмі – як «метафору» систем знань.

Зневага – стан, пов’язаний з презирливозарозумілим, зневажливим ставленням до когось, відсутністю належної турботи й уваги.

Зневіра – похмурий, пригнічений стан духу; стан, який гнітить.

Знемога – стан крайнього стомлення, розслабливої млосності, виснаження; виснаженість, втома, стомленість, безсилля.

Зніяковілість – стан ніяковості, незручності. Синоніми: незручність, конфуз, розгубленість, незвичність.

Зосередженість – спрямованість або зібраність (думок, уваги), заглибленість у свої думки і почуття, у власний душевний світ; властивість уваги, яка означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних стимулів, які не стосуються провідної діяльності.

Маразм – стан повного зниження психічної та фізичної діяльності людини внаслідок старості або хронічної хвороби.

Марення – ідеї, судження, які не відповідають дійсності, обґрунтовані помилково, які свідомість цілком опанувала і які не змінюються під час переконання й роз’яснення (марення величі, особливого значення, впливу тощо).

Масовий стан – масова істерія, масова паніка, чутки, мода, суспільні настрої.

Методологія – система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності; форми та нормативи логічно правильних способів отримання потрібних результатів.

Меланхолійний рантус – рухове збудження, яке поєднується з безвихідним розпачем, болісною нестерпною тугою.

Меланхолія – похмура настроєність, зневіра, туга.

Ментизм – безперервний і некерований потік думок, спогадів, «вихор ідей», образів, уявлень, який виникає мимовільно.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ довкілля в їхніх істотних властивостях і зв’язках.

Мислення абстрактне (abstractio – уявне відвертання) – це розумовий процес відволікання від певних властивостей предметів (чуттєвих даних дійсності) і явищ з метою пізнання; оперування лише ідеальними утвореннями – поняттями, ідеями, уявними образами.

Мислення вербальне – мислення, яке реалізується в мовленнєвих актах засобами мови, опредмечує думку в мовних виразах.

Мислення логічне – вид мислення, що відбувається з опорою на поняття, судження, закони логіки. При цьому одна думка передовсім виводиться з іншої думки, а не через емпіричні дані. Протилежним до логічного є «алогічне мислення», тобто таке, що суперечить законам логіки.

Мислення наочно-образне – процес оперування візуальними образами, образами пам’яті й образами уяви.

Мислення практичне – процес мислення,

нерозривно пов’язаного з конкретними діями людей і спрямованого на розв’язання практичних проблем, ситуацій. Воно є інтелектуальною підготовкою до фізичних дій – постановки мети, складання плану дій, пошуку засобів, необхідних для досягнення мети.

Мислення продуктивне – вид мислення,

у якому найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал.

Мислення теоретичне – розумовий процес, спрямований на постановку та розв’язання абстрактних теоретичних завдань і проблем, які не цілком зумовлені практичними потребами. Його ознаки – ідеалізація, абстрагування, системність.

Мінор, мінорність – похмурий настрій.

Мління – знемога в млості, переживання захоплення, насолоди під впливом сильного почуття; мліти – перебувати в стані знемоги, розслабленості, насолоджуватися спокоєм, відпочинком.

Млість – повне задоволення, задоволення бажань, примх тощо, стан заспокоєності, насолоди; блаженство, ніжність, пристрасність.

Млосність – неясний, безпричинний смуток, втома, а також ніжна душевна знемога.

Млявість – відсутність жвавості, бадьорості, рухливості; повільність; відсутність жвавого інтересу до навколишнього, байдужість, бездіяльність.

Мобілізація, змобілізованість – повна готовність до якоїсь діяльності.

Монотонія – стан, який виявляється в сонливості, у зниженні волі й уваги, стан втоми, зниженняя позитивної робочої мотивації з появою негативних емоцій.

Мріяння, мрійливість – стан того, хто мріє, фантазує.

Мужність – хоробрість, безстрашність, душевна стійкість, сміливість, цілковите

самовладання під час небезпеки, лиха тощо.

Мука – сильне фізичне або моральне страждання.

Муторність – неприємний, тужливий настрій.

Мучіння – переживання фізичних і моральних страждань, занепокоєння; стомлювальні й прикрі турботи.

Н

Нав’язливий стан – постійне виникнення нездоланних, далеких для особистості (зазвичай неприємних) уявлень, спогадів, сумнівів, страхів, прагнень, потягів, рухів і дій і при цьому збереження критичного ставлення і спроб боротьби з ними.

Надія – чекання чого-небудь бажаного, поєднане з упевненістю в можливості його здійснення.

Надломленість, надірваність – втрата фізичних і душевних сил.

Надутість – сердитість, скривдженість, образа.

Налаштовування – спрямованість думок, почуттів тощо; коли людина перебуває в певному душевному стані, що має певний напрям думок, поглядів.

Напівдрімота, напівсон, напівзабуття

– дрімотний стан, неглибокий сон, що долається дрімотою.

Напівмарення – стан лихоманки; стан, близький до марення.

Наполегливість – стан, коли рішуче і завзято домагаються своєї мети; коли виявляють завзятість, вимогливість.

Напруга – стан крайнього збудження, хвилювання.

Напруженість, схвильованість –

збудженість, надзвичайне хвилювання, стривоженість, неспокій.

Наснага – душевний підйом, захоплення, натхнення.

Насолода – вищий ступінь задоволення.

Настрій – душевний стан, напрям думок, поглядів, інтересів, почуттів тощо, налаштування, схильність, бажання робити щось.

Натовп – неструктуроване скупчення людей, що перебувають у схожому емоційному стані, зумовленому спільним для всіх об’єктом уваги, але не об’єднане чітко усвідомленою спільною метою.

Натренованість – стан, коли людина пройшла гарне тренування, функціональний стан.

Натхненність – стан, переповнений піднесеними почуттями, прагненнями, які виражають висоту почуттів і прагнень.

Натхнення – стан творчого підйому, своєрідного напруження, творчого хвилювання, який веде до виникнення або реалізації задуму й ідеї в науці, мистецтві, техніці.

Націленість – спрямованість зусиль, дій, думок і почуттів на досягнення мети.

Невимушеність – природність, простота і ясність поводження, звертання.

Неврастенія – психопатологічний синдром, який виражається в розладі нервової системи, підвищеній стомлюваності, дратівливості, безсонні, головних болях тощо.

Негативізм – безглуздий,

невмотивований опір чужому впливові, захисна реакція.

Недуга – нездужання, хвороба, важкий психічний стан.

Незворушність – повне самовладання, спокій.

Нездужання – хворобливий стан.

Ненависть – почуття і переживання найсильнішої ворожості.

Неосудність – психічний стан, за якого людина не здатна відповідати за свої дії.

Непритомність – раптова втрата свідомості внаслідок хворобливого стану, душевного потрясіння.

Несамовитість – крайній ступінь душевного збудження, що супроводжується втратою самовладання; шаленство.

Несприйнятливість – стан, пов’язаний з поганим сприйняттям, засвоєнням, розумінням чого-небудь.

катастроф, у ситуаціях, які загрожують життю.

Пароксизм – сильний напад душевного збудження, почуття тощо.

Патетичність – жагуче хвилювання, наповнене пафосом.

Патологічні сумніви – неадекватно тяжкі,

тривожні переживання морально-етичного, іпохондричного та іншого змісту, які не відповідають реальній і потенційній неприємності або біді.

Пафос – жагуча наснага, підйом, надмірна піднесеність тону, ентузіазм, зумовлений якою-небудь ідеєю; висока ідея, яка зумовлює ентузіазм.

Перевантаженість, перевантаження –

надмірний ступінь зайнятості.

Перевтома – стан крайньої втоми, недовідновлення сил після навантажень.

Передстартова апатія – стан,

пов’язаний зі зниженням інтересу до виконання діяльності, млявістю. Спричинений надмірною мотивацією на успіх у поєднанні з непевністю у своїх силах.

Передстартова лихоманка – різко виражений передстартовий стан як наслідок низької (або зниженої хоча б тимчасово) емоційної і вольової стійкості. Виявляється в зниженні дієздатності.

Передстартовий стан – емоційний стан особистості перед початком діяльності, у позитивному результаті якої в суб’єкта немає цілковитої впевненості (відповідальна діяльність).

Передчуття – неясне відчуття тривоги, очікування чогось, що може трапитися, відбутися.

Переконання – упорядкована система поглядів (філософських, естетичних, політичних тощо) і усвідомлених потреб особистості, що спонукає людину діяти згідно з власними ціннісними орієнтаціями.

Переляк – раптовий сильний страх.

Пересичення – роздратування або байдужість, втома від надмірного задоволення яких-небудь потреб, непомірного користування чимсь;

пересиченість суб’єктивно переживають як втому, втрату інтересу.

Перетренованість – стан, зумовлений перевантаженням спортсмена. Спричинений хронічною перевтомою.

Персона (persona – лат. особа) –

особистість індивіда в тому вигляді, якою вона постає в очах інших людей. Згідно з К. Юнгом, персона як «маска» людини дає компромісну можливість індивіду взаємодіяти з навколишнім світом, посідаючи ту роль, яку він здатний зайняти і втримувати.

Персоналізм – філософський напрям, який трактує людину не як істоту, що мислить і сумнівається, а як діючий, індивідуалістичний, прагматичний суб’єкт, що прагне до самоактуалізації та досягнення певної мети й позиції (соціальної зокрема). Моральні цінності в цьому контексті можуть втрачати будь-який сенс.

Підготовленість – стан, пов’язаний із запасом знань, умінь, навичок і досвіду.

Підйом – наснага, збудження.

Піднесеність (піднесений настрій) – радісне збудження, жвавість.

Підозра – стан людини, яка припускає можливість чогось проти себе, недовірливість, обережне ставлення до когось.

Підтягнутість – зовнішня і внутрішня зібраність, строгість, стриманість.

Пильність – сторожкість, постійна увага.

Пильнування – функціональний стан. Стан активації всього організму, що дає йому змогу вхоплювати, відбирати й інтерпретувати сигнали зовнішнього світу, скеровувати деякі з них у пам’ять або ж реагувати на них адекватними чи неадекватними діями, залежно від попереднього досвіду і навичок.

Пихатість – надмірна зарозумілість, прагнення підкреслити свою важливість і перевагу над іншими, гордовитість, чванство.

Подив – стан, зумовлений сильним враженням від чогось незвичайного,

несподіваного, дивного, незрозумілого. Синонім: здивування.

Пожвавлення, жвавість – веселощі,

збудження, веселість; виведення зі стану млявості, апатії.

Полегшення – розрядка.

Покаяння – визнання у здійснені вчинку, у помилці; сповідь.

Поклоніння – благоговіння, віддане замилування.

Покора – незаперечна слухняність, підпорядкування.

Поспіх, гарячка – поспішність,

квапливість.

Потрясіння – сильне хвилювання, глибоке переживання.

Потьмарення, помутніння – похмурість,

сум, смуток.

Потяг – мотиваційний стан, який є недиференційованою, неусвідомленою або недостатньо усвідомленою потребою суб’єкта.

Похмілля – погане самопочуття, нездужання, спричинене передозуванням алкоголю напередодні.

Похмурість – безпросвітність; стан, що гнітить, заглибленість у важкий роздум, переживання почуття безнадії, похмурість; стан, насичений важкими, безутішними думками, почуттями; суворість, невеселість, непривітність.

Почуття втрати відчуттів – важке емоційне спустошення, переживання невідворотної втрати відчуттів (немає більше ні радості, ні любові, ні суму).

Почуття причетності – продукт спілкування, до структури якого входять емпатія, усвідомлена єдність загальних цілей спільної діяльності.

Почуття провини – стан, пов’язаний з усвідомленням своєї провини.

Прагнення – жагуче бажання, сильний почуттєвий потяг.

Працездатність – стан систем, що забезпечують працездатність: мобілізація, первинна реакція, гіперкомпенсація, компенсація, субкомпенсація, декомпенсація, зрив.

Презирство – повна зневага, крайня неповага до кого-небудь, зневажливе ставлення до чого-небудь.

Прекраснодушність – піднесено-

сентиментальна налаштованість, схильність в усьому бачити приємне, піднесене.

Пригніченість – стан крайнього засмучення, пригнобленість.

Приголомшення – стан крайнього подиву, здивованість, розгубленість.

Приниженість – стан образи.

Приниження – приниження себе, своєї людської гідності, нудьга.

Принцип реальності – засада регуляції психічного життя з урахуванням умов і можливостей задоволення потягів, що склалися на цей час (відмова у задоволенні лібідо).

Принцип задоволення – психоаналітична засада регуляції психічного життя, спрямована на уникнення незадоволення й необмежене отримання насолоди.

Приреченість – стан людини, якій призначена загибель.

Пристрасть, пристрасність – запал,

сильний потяг до чогось, пристрасть до певної справи, заняття, сильна захопленість, віддача всіх своїх душевних сил якійсь справі, заняттю.

Притупленість, притуплення – втрата гостроти, сили.

Приязнь – симпатія; гарне, доброзичливе ставлення до когось.

Пробудження – пожвавлення після апатії, під час переходу в стан напруженої діяльності; пожвавлення.

Провал – стан свідомості, за якого відсутнє ясне сприйняття навколишнього.

Проникливість – вдумливість, глибоке вникнення в суть чогось, хвилююча щирість, задушевність, внутрішня переконаність.

Передсонний стан – стан, проміжний між сном і неспанням.

Прострація – пригноблений, пригнічений стан, який супровод-жується спадом сил, байдужим ставленням до навколишнього.

Самозакоханість – переконання у винятковості своєї особистості, самозамилування, зарозумілість.

Самозахоплення – замилування власною особистістю, захоплена любов до самого себе.

Самоконтроль – здійснення усвідомлених вольових зусиль, спрямованих на підтримання належного психічного тонусу, збереження енергійності, працездатності і водночас на стримування власних емоцій.

Самопочуття – відчуття фізіологічної і психологічної комфортності або дискомфортності, яке залежить від здоров’я і настрою.

Свіжість – здоровий, квітучий вигляд, жвавість і безпосередність почуттів; сповненість здоров’ям, силами.

Святковість – урочисто-радісний, щасливий настрій.

Сердечність – доброта, чуйність, задушевність, доброзичливість; щирість, яка йде від серця.

Сердитість – гнів, роздратування, дратівливість.

Симпатія – потяг, тепле почуття, прихильність.

Синтез (synthesis – з’єднання) – метод наукового пізнання, що полягає в поєднанні у цілісність різноманітних явищ, властивостей, протилежностей. Результатом «творчого синтезу» є не еклектика, а взаємовплив і взаємопроникнення елементів у якісно інший пізнавальний результат.

Сказ – крайній ступінь роздратування, гніву; шаленство, лють.

Скам’янілість, задерев’янілість,

онімілість – стан, пов’язаний із втратою здатності відчувати, виявляти якісь почуття, дії. Синонім: заціпеніння.

Скептицизм (skepticos грец. – вивчаючий)

– специфічна пізнавальна настанова, скерована на відмову від категоричних суджень, визнання відносності людських знань про себе та світ.

Скорбота – глибокий сум, прикрість.

Скутість – відсутність волі, легкості, невимушеності в діях, вияві, вираженні чого-небудь.

Ситість – стан, властивий людині, яка вгамувала свій голод.

Смиренність – відсутність гордості, зарозумілості; усвідомлення своєї незначущості, слабкості; лагідність, сумирність.

Смута – душевне хвилювання, сум’яття, тривога.

Смуток – стан суму, легкої зневіри.

Совість – стан, пов’язаний з усвідомленням моральної відповідальності за свою поведінку перед людьми, суспільством.

Сомнамбулізм – гіпнотичний стан; розлад свідомості, під час якого автоматично у сні відбуваються звичні рухи.

Сон – природний психічний стан.

Сонливість – бажання спати, схильність до сну.

Сором – сильна зніяковілість, незручність від свідомості негожості, непорядності свого вчинку, поведінки. Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки.

Сором’язливість – боязкість,

несміливість, соромливість.

Співчуття, жаль – співчуття горю, лиху, стражданням когось, жалість, спричинена стражданням, нещастям іншої людини; чуйне, співчутливе ставлення до когось, підтримка, схвалення.

Сплячка – стан душевного заціпеніння, бездіяльність, пасивність; сонливий стан.

Сплін – нудьга, тужливий настрій.

Спокій – стан душевної рівноваги, спокою, відсутність душевної тривоги, хвилювань, витриманість, урівноваженість, помірність, рівність у перебігу чогось.

Спрага – сильне, жагуче бажання чогось, потреба в питті.

Спрямованість, устремління –

наполегливий потяг, тяжіння, прагнення до чого-небудь, до досягнення мети; скерованість до якоїсь мети. Синонім: цілеспрямованість.

Теплота – пестливість, привітність, просякнутість добрим, любовним почуттям стосовно когось.

Терпіння – здатність без опору і протесту переживати щось, здатність робити щось довго, наполегливо, завзято. Синонім: терплячість.

Тихість – стан умиротворення, спокою або покірності.

Тонус – життєва активність, життєдіяльність.

Торжество – почуття радості, з нагоди перемоги, успіху.

Транс – потьмарення свідомості й автоматичність вчинків у разі деяких психічних розладів; підвищене нервове збудження з втратою контролю над своїми вчинками.

Трансактний аналіз – психологічний напрям, який створив у 1950-х роках Е. Берн, який охоплює: а) структурний аналіз его-станів («дитина», «дорослий», «батько») б) аналіз спілкування у формі «трансакцій» – взаємодії суб’єктів, що набувають тих чи інших его-станів; в) аналіз психологічних ігор; г) аналіз життєвих сценаріїв.

Трансфер (лат. – переносити) – психоаналітичне поняття, що означає спонтанне перенесення особою на психотерапевта (авторитета) її емоційного ставлення до значущих для неї людей (батьків).

Трема – наростаюче відчуття напруги, тривоги, страху, що містить загрозу (подібне до переживання гладіатора перед виходом на арену).

Тренованість – стан, зумовлений підготовленістю всіх систем організму до виконання якої-небудь діяльності.

Тривога, тривожність – сильне душевне хвилювання, занепокоєння, стривоженість. Синонім: хвилювання.

Тривожне збудження – загальне рухове занепокоєння у сполученні з тривогою і страхом.

Трікстер – у міфології – демонічний або комічний дублер «культурного героя»,

наділеного рисами шахрая, пустуна. У дуалістичних міфах трікстер наслідує діяння деміурга (творця), створюючи все шкідливе на противагу корисним «культурним об’єктам» героїв.

Тріпотіння, тремтливість – душевне хвилювання, трепет.

Туга – важке, гнітюче почуття, душевна тривога, млосна нудьга, зневіра, тужливість, муторність.

Тупість – обмеженість розумових здібностей, нетямущість, некмітливість. Синонім: тупоумство.

Тягар – хворобливі відчуття і важкість під час нездоров’я, втоми; важкий душевний стан і настрій. Важкість – гнітюче відчуття, пригноблений стан.

у

Увага – зосередженість суб’єкта на якомунебудь об’єкті, спрямованість думки на щонебудь.

Умиротворення – стан спокою.

Упевненість – переконаність у чомунебудь, тверда віра в кого-небудь або в що-небудь, спокійне усвідомлення своєї сили, своїх можливостей, рішучість у діях.

Упертість – невдоволення необґрунтованим придушенням самостійності, прагнення будь-що зробити по-своєму, усупереч розумним доказам. Стан, зумовлений мотивом самоствердження.

Ураженість, ураження – стан людини, яку легко зачепити, скривдити; нездатність чинити потрібний опір, витримати удар.

Урочистість – піднесений настрій, усвідомлення важливості, значущості того, що відбувається.

Установка – неусвідомлений стан готовності особи сприймати певні явища, оцінювати їх та реагувати певним чином. Установка виникає внаслідок певного передбачення людиною майбутніх подій і відповідної до цього передбачення форми реагування.

Установка соціальна – готовність особистості до певного сприйняття й

Ч

Чванство, чванливість, фанаберія –

марнолюбна гордість, пиха, зарозумілість; недоречна, невиправдана гордість.

Черствість – нечуйність, відсутність чуйності; бездушність.

Чуйність – турбота про потреби, запити і бажання людей, уважність до їхніх інтересів, проблем; співчуття до навколишніх, готовність прийти на допомогу.

Ш

Шаленство – вкрай збуджений душевний стан; крайнє збудження з втратою самовладання, здатності розсудливо і розумно діяти; неприборканий вияв якогонебудь почуття.

Шок – різка втрата свідомості як результат важкої фізичної або психічної травми.

Штучність – удавання, силуваність, нещирість.

Щ

Щастя – стан вищої задоволеності життям, почуття глибокого задоволення і радості; успіх, удача.

Щирість – виявлення справжніх думок і почуттів; відвертість, щиросердість.

Щиросердість, щиросердечність,

простосердя – відвертість, щирість, що йдуть від серця.

Ю

Юродство – стан неосудності, божевілля; божевільна поведінка.

Я

Ясність свідомості – ступінь чіткості й адекватності аналітико-синтетичного відображення навколишнього.