32. Правове регулювання статусу кну Особливості правового статусу Київського національного університету імені т.Шевченка.

1 грудня 2010 року було затвержено программу розвитку Київського національного університету імені Т.Шевченка на 2010-2015 роки.

1. Університет є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, власний герб, прапор, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, офіційні бланки з гербом Університету.

2. У своїй діяльності Університет керується Конституцією України , Законами України "Про освіту" , "Про вищу освіту", іншими законами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Статутом, а також гуманістичними, демократичними традиціями світової та вітчизняної освіти, науки і культури.

3. Університет приймає на навчання студентів, курсантів, слухачів, ад'юнктів, аспірантів і докторантів на конкурсній основі. Освітньо-виховна та наукова робота ведеться державною мовою.

4.Університет здійснює підготовку, перепідготовку та атестацію фахівців іноземних держав за міжнародними договорами України, контрактами з юридичними та фізичними особами.

5.Університет як самоврядний (автономний) заклад: визначає самостійно форми та обсяги оплати праці працівників, порядок використання коштів, отриманих за рахунок надання платних послуг; проводить різні види робіт на підставі договорів, угод і контрактів; 6.Для сприяння належному функціонуванню Університету в ньому утворюється наглядова рада, склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про наглядову раду затверджує голова наглядової ради за погодженням з МОН. 7.Діяльність політичних партій, релігійних організацій та рухів в Університеті не допускається. 8.Діловодство в Університеті ведеться державною мовою. Звітність подається відповідно до законодавства.

9.Дні Університету є загальноуніверситетським святом, що відзначається на всіх факультетах та в інших структурних підрозділах щороку третього тижня вересня.

33. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури Відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення щодо працівників прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, що ганьбить його як працівника прокуратури. До числа дисциплінарних стягнень належать: догана; зниження в класному чині; зниження в посаді; позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення повинно відповідати характеру вчиненого проступку. Прокурор, що вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення, зобов'язаний особисто з'ясувати обставини проступку й одержати письмове пояснення від особи, що його вчинила. У разі потреби для з'ясування відповідних обставин може бути призначена службова перевірка, термін якої не може перевищувати двох місяців.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора. Цей наказ може бути оскаржений працівником Генеральному прокурору України в місячний термін з дня ознайомлення з наказом.

Генеральний прокурор України має право скасувати дисциплінарне стягнення, зробити більш суворим або пом'якшити його. Про прийняте рішення повідомляється працівник, що звернувся зі скаргою. Оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення не припиняє його виконання

34/ Сутність правоконкретизуючої функції юридичної практики Функції юридичної практики У правотворчій діяльності юридична практика виконує наступні функції:

— правоспрямовуюча функція.

— оптимізуюча функція.

— з'ясувальнозабезпечуюча функція.

— роз'яснювальнозабезпечуюча функція.

— правотворча функція.

— правоконкретизуюча функція. Норми права мають абстрактний характер, поширюють свою дію на необмежене коло осіб і реалізуються у необмеженій кількості правових ситуацій. Завдяки формуванню юридичної практики зміст багатьох норм права конкретизується, узгоджується з вимогами інших правових норм, долаються суперечності, заповнюються прогалини у праві;

— правостабілізуюча функція.

35. Права та обов*язки осіб, які здобувають професію юриста у внз Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на: -вибір форми навчання; -безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту; -трудову діяльність у позанавчальний час; -користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу; -участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій; -участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення; -участь у об'єднаннях громадян; -безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу; -канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів. 2. Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України. Стаття 55. Обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані:додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.

36. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВВідповідно до статті 31 Закону України «Про статус суддів» суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення: - законодавства при розгляді судових справ; - вимог, передбачених ст. 5 Закону України «Про статус суддів»: суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої; - обов'язків судді, вказаних у статті 6 Закону України «Про статус суддів»: Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення: - догана; - пониження кваліфікаційного класу. Дисциплінарне провадження здійснюють: 1) кваліфікаційні комісії суддів - щодо суддів місцевих судів; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів апеляційних судів; 3) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

37.Сутність правостабілізуючої функції юридичної практика Функції юридичної практики У правотворчій діяльності юридична практика виконує наступні функції:

— правоспрямовуюча функція.

— оптимізуюча функція. У

— з'ясувальнозабезпечуюча функція.

— роз'яснювальнозабезпечуюча функція.

— правотворча функція.

— правоконкретизуюча функція.

— правостабілізуюча функція. Крім абстрактного характеру, правові норми через свої мовні, логічні та системні особливості досить часто мають складний зміст. Юридична практика, створюючи певні моделі дій, вчинення яких дозволяє особі досягнути бажаного результату з найменшими затратами зусиль і часу, спрямовує діяльність суб'єктів права в русі однакової реалізації правових норм, у тому числі їх застосування;

- оптимізуюча функція.

38. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти Акредитація вищих навчальних закладів - це офіційне визнання їх права здійснювати свою діяльність на рівні державних вимог і стандартів освіти.

I рівень акредитації - вузу надається право присвоювати випускникам кваліфікацію молодшого спеціаліста. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо: -самостійної розробки і затвердження навчальних програм; -використання різних систем оплати праці у межах фонду заробітної плати; -додаткового фінансування за встановлюваними щорічно підвищуваними нормативами та пріоритетного матеріально-технічного забезпечення у межах коштів, виділених Міністерству на утримання підвідомчих вищих навчальних закладів; -установлення підвищеного розміру стипендій за рахунок загальної суми, передбаченої для цієї мети; II рівень акредитації - вузу надається право присвоювати випускникам кваліфікацію бакалавра. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо: -самостійного визначення форм організації навчального процесу (денна, без відриву від виробництва, екстернат); -запрошення на контрактній основі викладачів і вчених із різних регіонів України та зарубіжних країн; -створення у своєму складі науково-виробничих установ різних типів; III рівень акредитації - вузу надається право присвоювати кваліфікацію спеціаліста. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо: -визначення змісту освіти (навчальні плани і програми); -визначення структури спеціальностей у межах затвердженого плану прийому і встановлення правил прийому; -створення у складі вузу навчальних закладів і науково-виробничих організацій різних типів; -установлення різних рівнів посадових окладів у межах фонду заробітної плати; -організації навчальних підрозділів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; -використання для заохочення викладачів частини коштів, які надходять за підготовку спеціалістів; IV рівень акредитації - вузу надається право присвоювати кваліфікацію магістра. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо: -визначення змісту освіти; -визначення структури і плану прийому; -установлення тривалості навчання; -присвоєння й присудження вчених ступенів і звань;

39. Вимоги до органів дізнання. Під дізнанням розуміють сукупність оперативнорозшукових та інших передбачених законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на це адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, котрі його вчинили, а також для запобігання та припинення злочинів.Перелік органів дізнання є вичерпним. органами дізнання є: 1) міліція;2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання;3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження 4) митні органи — у справах про контрабанду;5) начальники виправнотрудових установ, слідчих ізоляторів, лікувальнотрудових та виховнотрудових профілакторіїв —6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі та порушення протипожежних правил;7) органи прикордонної служби8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плав

На відміну від органів досудового слідства, для яких проведення слідства є основною їх функцією, для органів дізнання проведення дізнання не є їх основним завданням. Так, завданнями міліції є охорона і забезпечення громадського порядку; забезпечення особистої безпеки громадян, їх прав і свобод, законних інтересів; забезпечення безпеки дорожнього руху та ін.!!! Не всі працівники цих установ можуть проводити дізнання. Цю діяльність здійснюють лише особи, управомочені на це органом дізнання. Вони і є особами, які проводять дізнання.

40 юр. Наука та її місце в системі сусп. наук Суспільні (соціальні) науки – це науки, предметом дослідження яких є явища суспільного життя.

Однією із системних галузей знань, що належить до групи суспільних (соціальних) наук, зокрема наук про політичну і юридичну надбудову, є юридична (правова) наука.

Юридична наука як система знань – це наука про закономірності процесу розвитку держави та права і, що найголовніше, сутність держави та права. Вона досліджує їх місце і роль у суспільному житті. Ці два суспільні явища, феномени (державу і право) юридична наука завжди розглядає у сукупності та взаємозв’язку.

Предметом юридичної науки, що відрізняє її від інших суспільних наук, є держава і право як суспільні явища.

У системі юридичної науки можна виділити п’ять основних груп юридичних наук:

• загальні теоретико-історичні юридичні науки;

• галузеві юридичні науки;

• комплексні юридичні науки;

• прикладні юридичні науки;

• міжнародно-правові юридичні науки

41 . форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах Згідно Закону України “Про вищу освіту” навчальний процес в університеті здійснюється в таких формах:- -навчальні заняття; -самостійна робота; -практична підготовка; -контрольні заходи. Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є: -лекція; -лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; -консультація. Лекція – вводить студентів в ту чи іншу галузь наукових знань, знайомить їх з основними науково-теоретичними положеннями і методологією даної науки, показує її взаємозв’язок з іншими галузями знань.На семінарі студенти розширюють, поглиблюють та закріплюють основи теоретичних знань, які отримані на лекції.Основною ціллю практичних занять є закріплення та поглиблення знань, які отримані на лекціях та під час самостійної роботи, а також формування вміння застосовувати їх для розв’язування практичних задач. Лабораторні заняття сприяють глибокому засвоєнню знань, активізують пізнавальну діяльність, дають навички наукового та технічного експерименту, вчать вмінню оцінювати результати експерименту. Індивідуальне заняття застосовується для підвищення рівня підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей студентів та проводиться з окремими студентами. Видами індивідуальних завдань є - реферати, курсові і дипломні роботи. Під час самостійного вивчення навчальних матеріалів у студентів нерідко виникає потреба порадитися з викладачем, з’ясувати складні питання, отримати рекомендації за методикою навчальної роботи. Ця потреба задовольняється шляхом організації консультацій.

42. Компетентність як показник проф майстерності юриста компетентність — це володіння суб´єктом спе­ціальними теоретичними та практичними знаннями, вміннями й навичками, що дають змогу повно, точно, ефективно реалізовувати компетенцію, якісно й кваліфіковано здійснювати професійну діяльність. Компетентність юриста означає наявність правових та інших спеціальних знань, навичок та вмінь, професійного досвіду, які набуваються внаслідок професійної підготовки та здійснення професійної діяльності. Некомпетентно розглянута юридична справа може поставити під загрозу інтереси клієнта, тому юрист не може займатися справою, якою, як він знає або повинен знати, не компетентний займатися. Вже в процесі ознайомлення з юридичною справою юрист повинен визначити свою спроможність підготуватися до цієї справи, вивчити її, надати необхідну та всебічну кваліфіковану допомогу клієнту або навпаки: • відмовитися від її ведення та передати на розгляд більш компетентному юристу; • запросити іншого юриста як партнера; • звернутися до іншого юриста за консультацією.

Рівень компетентності юриста визначається відповідними суб´єктами при призначенні на посаду або виборах, при наданні ліцензій на право займатися юридичною практикою, а також періодично — при проведенні атестації юристів.

43. Класифікація юридичних наук і місце в ній юр деонтології Складність, багатогранність, динамічний розвиток держави і права призводить до того, що окремі аспекти вивчаються багатьма окремими юр науками. Існують різні класифікації юр наук. Найбільш поширений підхід – поділ юр наук на 4 группи: 1)теоретичні юр науки (тдп, філософія права, соціологія права) 2)історико-правові (ідпзк, іуп, іуд) 3)галузеві (конст, сім, крим, адмін, труд, зем, цив, процес...) 4)практично прикладні (криміналістика, кримінологія, суд статистика, суд психіатрія, суд медицина, юр деонтологія)