- •1. Організаційна структура управління Державними фінансами.
- •2. Порядок та умови надання і використання дотацій та субвенцій.
- •3. Економічна доцільність відомчої класифікації видатків бюджету.
- •4. Правова і організаційна основа Державних фінансів.
- •5. Економічна суть нового підходу у класифікації видатків Державного бюджету.
- •6. Регулювання доходів бюджету.
- •7. Фінансовий механізм, його суть, елементи.
- •8. Джерела формування доходів Державного бюджету.
- •9. Економічні засади функціональної класифікації видатків бюджету.
- •10. Органи управління Державними фінансами України та їх функції.
- •11. Збалансованість бюджетів.
- •12. Прямі податки та їх роль у формуванні доходів Державного бюджету
- •14. Державний борг та управління ним.
- •15. Фінансові показники і їх зв'язок з загальноекономічними показниками.
- •17. Форми державного кредиту та особливості їх ви
- •16. Повноваження законодавчих та виконавчих органів щодо формування видаткової частини бюджету.
- •18. Статутний фонд як джерело фінансової діяльності підприємства.
- •19. Економічний зміст бюджетного дефіциту і шляхи його подолання.
- •20. Взаємовідносини бюджетів з іншими ланками фінансової системи.
- •21. Умови скорочення бюджетних видатків.
- •22. Основи формування доходної частини єдиного кошторису бюджетної установи.
- •23. Фінансова політика держави та її особливості в Україні.
- •24. Фінансові ресурси, їх види і характеристика.
- •25. Економічні засади формування економічного кошторису доходів і видатків бюджетної установи.
- •28. Поняття та суть фінансової політики держави.
- •29. Класифікація видатків за економічними ознаками та їх характеристика.
- •30. Функції Державних фінансів та особливості функціонування окремих ланок державних фінансів.
- •32. Законодавча основа бюджетних класифікацій України.
- •33. Економічний зміст бюджетної класифікації України.
- •34. Ек зміст соціального страхування.
- •35. Державні фінанси - їх склад і структура.
- •36. Доходи Державного бюджету, їх склад і структура.
- •41. Розмежування повноважень державних законодавчих та виконавчих органів у бюджетному процесі.
- •42. Видатки Державного бюджету на соціальний розвиток економіки України.
- •43. Фінансове планування в бюджетних організаціях.
- •44. Економічна суть фінансового планування і прогнозування..
- •45. Субсидії, субвенції, дотації у збалансуванні бюджетів.
- •46. Склад бюджетної системи України і напрямки її подальшого реформування.
- •47. Органи управління фінансами, їх функції та характеристика.
- •48. Особливості організації фінансів бюджетних організацій.
- •50. Склад видатків Державного бюджету.
- •51. Фінанси бюджетних організацій в системі Державних фінансів.
- •57. Основні спрямування використання коштів окремих видів державних цільових фондів.
- •52. Принципи побудови бюджетної системи.
- •55. Бюджетний устрій держави.
1. Організаційна структура управління Державними фінансами.
Розрізняють стратегічне і оперативне управління державними фінансами.
Стратегічне управління здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент. Стратегічне управління - це управління фінансами на перспективу і виражається воно у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов’язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення агропромислового комплексу, вирішення соціальних проблем тощо.
Оперативне управління державними фінансами здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, заснованих на державній формі власності, фінансові служби міністерств, казенних і державних підприємств та організацій.
В сучасних умовах гостро стоїть проблема пошуку альтернативних методів управління і впливу на суб’єкти господарювання, які відповідали б ринковій економіці.
2. Порядок та умови надання і використання дотацій та субвенцій.
Згідно з законодавством доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії, субвенції, які надаються з державного або місцевих бюджетів. Рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів Рад нижчого рівня.
Закон “Про бюджетну систему України” визначив також і певний механізм контролю за використанням субвенцій. Згідно зі ст. 38 органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади вищого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня. У разі невитрачення у встановленний термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.
3. Економічна доцільність відомчої класифікації видатків бюджету.
Видатки бюджету класифікуються за чотирма ознаками:
1. Функціональна класифікація видатків бюджету (за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки) (КФКВ);
2.Економічна класифікація видатків бюджету (за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці
видатки) (КЕКВ);
3.Відомча класифікація видатків (за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів) (КВКВ);
4. Програмна класифікація видатків бюджету (КПКВ).
Відомча класифікація видатків бюджету дає можливість здійснювати повний економічний аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, тобто містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.
4. Правова і організаційна основа Державних фінансів.
Фінанси як категорія існують об'єктивно та підпорядковуються економічним законам. Від рівня пізнання їхньої суті та призначення залежить їх використання в економічній системі держави. Водночас будь-яке використання фінансів владними структурами держави є суб'єктивним, тобто на ньому позначаються інтереси певних економічних, соціальних і політичних сил, які можуть не збігатися з інтересами суспільства або більшості його членів.
Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають ґрунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції: визначають коло юридичних і фізичних осіб, на які певного часу поширюється дія правової норми; регламентують права й обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.
Фінансові органи державної адміністрації, а також виконкомів місцевих рад базового рівня виконують свої функції відповідно до чинного законодавства.
Управління фінансами підприємств здійснюють їхні фінансові служби. Відповідно функціонують фінансові підрозділи і на рівні міністерств та відомств. їхні повноваження дещо різняться щодо підприємств різних форм власності.
До числа органів, що здійснюють управління окремими ланками фінансової системи, належать також Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Пенсійний фонд, Міжбанківська валютна біржа, Рахункова палата. їхні права та обов'язки визначаються відповідними законами.