- •1. Організаційна структура управління Державними фінансами.
- •2. Порядок та умови надання і використання дотацій та субвенцій.
- •3. Економічна доцільність відомчої класифікації видатків бюджету.
- •4. Правова і організаційна основа Державних фінансів.
- •5. Економічна суть нового підходу у класифікації видатків Державного бюджету.
- •6. Регулювання доходів бюджету.
- •7. Фінансовий механізм, його суть, елементи.
- •8. Джерела формування доходів Державного бюджету.
- •9. Економічні засади функціональної класифікації видатків бюджету.
- •10. Органи управління Державними фінансами України та їх функції.
- •11. Збалансованість бюджетів.
- •12. Прямі податки та їх роль у формуванні доходів Державного бюджету
- •14. Державний борг та управління ним.
- •15. Фінансові показники і їх зв'язок з загальноекономічними показниками.
- •17. Форми державного кредиту та особливості їх ви
- •16. Повноваження законодавчих та виконавчих органів щодо формування видаткової частини бюджету.
- •18. Статутний фонд як джерело фінансової діяльності підприємства.
- •19. Економічний зміст бюджетного дефіциту і шляхи його подолання.
- •20. Взаємовідносини бюджетів з іншими ланками фінансової системи.
- •21. Умови скорочення бюджетних видатків.
- •22. Основи формування доходної частини єдиного кошторису бюджетної установи.
- •23. Фінансова політика держави та її особливості в Україні.
- •24. Фінансові ресурси, їх види і характеристика.
- •25. Економічні засади формування економічного кошторису доходів і видатків бюджетної установи.
- •28. Поняття та суть фінансової політики держави.
- •29. Класифікація видатків за економічними ознаками та їх характеристика.
- •30. Функції Державних фінансів та особливості функціонування окремих ланок державних фінансів.
- •32. Законодавча основа бюджетних класифікацій України.
- •33. Економічний зміст бюджетної класифікації України.
- •34. Ек зміст соціального страхування.
- •35. Державні фінанси - їх склад і структура.
- •36. Доходи Державного бюджету, їх склад і структура.
- •41. Розмежування повноважень державних законодавчих та виконавчих органів у бюджетному процесі.
- •42. Видатки Державного бюджету на соціальний розвиток економіки України.
- •43. Фінансове планування в бюджетних організаціях.
- •44. Економічна суть фінансового планування і прогнозування..
- •45. Субсидії, субвенції, дотації у збалансуванні бюджетів.
- •46. Склад бюджетної системи України і напрямки її подальшого реформування.
- •47. Органи управління фінансами, їх функції та характеристика.
- •48. Особливості організації фінансів бюджетних організацій.
- •50. Склад видатків Державного бюджету.
- •51. Фінанси бюджетних організацій в системі Державних фінансів.
- •57. Основні спрямування використання коштів окремих видів державних цільових фондів.
- •52. Принципи побудови бюджетної системи.
- •55. Бюджетний устрій держави.
15. Фінансові показники і їх зв'язок з загальноекономічними показниками.
Фінансові показники — це абсолютні величини, які характеризують створення й використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл ВВП за допомогою фінансів. Вони визначають кількісну й якісну хар господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складової частини економічної системи.
Сукупність фінансових показників створює систему, що розподіляється на зведені й індивідуальні показники. Зведені показники характеризують явища й процеси на макрорівні. Індивідуальні — деталізують зведені та доповнюють їх. Зведені фінансові показники можна умовно розподілити на загальнодержавні, галузеві й територіальні.
Впровадження в практику управління економікою більшого переліку фінансових показників дасть можливість приймати обґрунтованіші рішення щодо підвищення ефективності виробництва, удосконалення його структури, здійснення структурної перебудови економіки, забезпечення соціального захисту населення тощо. Крім того, буде створено підґрунтя для вдосконалення нормативної бази планування і прогнозування, контролю за використанням фін ресурсів.
17. Форми державного кредиту та особливості їх ви
користання.
Державний кредит — це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів, кредитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:
• збалансованість бюджету;
• фінансова підтримка сфери виробництва;
• розвиток соціальної сфери.
Однією з ланок загальнодержавних фінансів України є державний кредит як сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Переважно держава виступає в ролі боржника і позичальника, при цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, які використовуються для задоволення державних потреб.
Держава може виступати в ролі кредитора, надаючи позики юридичним і фізичним особам, а також гаранта в тих випадках, коли бере на себе відповідальність за погашення позик та виконання інших зобов'язань, які взяли фізичні та юридичні особи. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
16. Повноваження законодавчих та виконавчих органів щодо формування видаткової частини бюджету.
Конституція України встановила, що бюджетна система держави будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Цією нормою було закладено конституційні засади у визначенні й закріпленні бюджетних повноважень за органами державної влади та місцевого самоврядування. Незалежність у галузі бюджету свідчить про самостійність.
Бюджетні повноваження – це права та обов’язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються бюджетним кодексом України, щорічними законами про Державний бюджет, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законами. Сукупність цих повноважень і положень нормативно-правових актів складає окремий інститут бюджетних прав.
З точки зору теорії держави, законодавчі органи будь-якої з держав характеризуються наступними загальними ознаками, які конкретизуються національним законодавством та відображають особливості певної держави.
1. Представницький характер органів законодавчої влади означає виборність останніх.
2. Первинний характер законодавчих органів зумовлюється їх важливістю у апараті держави як представника народу.
3. Верховенство — це забезпечення повновладдя народу та наявність сумісних і політико-юридичних обмежень законодавчої влади, викликаних залежністю від волі виборців.
4. Це делегована колегіальна влада, якій народ передає частину повноважень, рішення у межах якої приймаються після обговорення відповідного питання шляхом голосування.
Виконавча влада — це вторинна, підзаконна гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади шляхом здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень.