14.Теорема Столпера-Самуельсона

Теорема Столпера - Семюелсона показує як розподіляються доходи від зовнішньої торгівлі між власниками факторів виробництва. Послідовний вплив взаємопов'язаних економічних ефектів є таким: зростання світових цін на експортний товар зумовлює збільшення його пропозиції на зовнішньому ринку, це стимулює виробництво. Зростання ж обсягів готової продукції потребує більшого залучення ресурсів; на внутрішньому ринку підвищується попит на ресурсоінтенсивний фактор, а разом з тим і ціни на нього. Така ситуація веде до збільшення доходів власників відповідного (ресурсоінтенсивнго фактора) і одночасно зменшує доходи власників інших факторів виробництва. Отже, підвищення світових цін створює переваги у доходах власників інтенсивних факторів виробництва і, навпаки, погіршує стан власників інших факторів виробництва.

Визначальне положення теореми виведеної В. Столпером (W. Stolper) і П. Семюелсоном (P. Samuelson) можна сформулювати так: якщо відсутнє спільне виробництво, а економіка характеризується досконалою конкуренцією (тобто ціна кінцевого продукту дорівнює сумі цін факторів виробництва), то ціна продукту змінюється на стільки, наскільки в середньому змінюється ціна факторів виробництва.

За умов здійснення зовнішньої торгівлі, наприклад, праценадлиш-ковою країною, ціна праці має зростати більшою мірою порівняно з ціною товару для того, щоб було компенсовано зменшення ціни капіталу. Таке випереджальне збільшення ціни праці у зіставленні з ціною товару, що реалізується на зовнішньому ринку, має назву ефект підсилення (magnification effect).

Порівнюючи виробництво працемісткого товару і капіталомісткого, необхідно зазначити таке: оскільки зростання відносних витрат на виробництво працемісткого товару супроводжується збільшенням відношення ціни праці до ціни капіталу, тоді ціна послуг праці зростає стосовно обох товарів, а ціна послуг капіталу - знижується. Відповідно реальна винагорода власників праці зростає, а власників капіталу - знижується.

15.Вплив пропозиції факторів на доходи від виробництва(теорема Рибчинського)

Теорема Рибчинського: якщо відносні товарні ціни залишаються сталими й обидва товари продовжують вироблятися, то збільшення пропозиції певного фактора зумовлює збільшення випуску того товару, який використовує даний фактор більш інтенсивно, і зменшення випуску того товару, який використовує даний фактор менш інтенсивно. Теорема встановлює зв`язок між змінами в забезпеченні країн факторами виробництва і змінами у виробництві двох товарів за умови, що товарні ціни залишаються сталими.

Рибчинський звернув увагу на те, що швидкий розвиток певної галузі часто негативно впливає на ін.. Він показує, що існує прямий зв’язок між зростанням ф-рів вир-ва в 1-й галузі і депресією вир-ва в ін. галузях. Вихідні положення даної моделі:

1)країна виготовляє 2 товари за доп. 2-х ф-рів вир-ва;

2)товар 1 більш трудомісткий, товар 2 відносно більш капіталомісткий;

3)досконала конкуренція на ринках обох товарів і обох ф-рів;

4)пропозиція ф-рів вир-ва є постійною;

5)повна мобільність ф-рів в межах країни і немобільність між кр.;

6)ціна товарів є незмінною.

Теорема Рибчинського:Зростаюча пропозиція одного з ф-рів вир-ва веде до непропорційно більшого процентного зростання вир-ва і доходів в тій галузі, в якій цей ф-р викор-ться відносно більш інтенсивноі до скорочення вир-ва і доходів в тій галузі, де цей ф-р викор-ться відносно менш інтенсивно.

Наслідки теорії Рибчинського:Розширення вир-ва на експорт за доп. відносно надлишкового ф-ру призведе до скорочення вир-ва в ін. галузях, для яких даний ф-р не є відносно надлишковим. В цих галузях зросте потреба в імпортних товарах, і навпаки розширеться пропозиція відносно недостатнього ф-ру призведе до збільшення вир-ва в імпортозаміщ-х галузях і скоротить потребу в імпорті.