Матеріали для інтерпретації результатів діагностування

Завдання 1. Діагностика зорієнтованості на навчально-дисциплінарну чи особистісну модель взаємодії

Орієнтовні нормативи оцінювання:

101 бал і вище – виражена орієнтованість на навчально-дисциплінарну модель взаємодії зі студентами;

91-100 балів – помірна орієнтованість на навчально-дисциплінарну модель;

81-90 балів – помірна орієнтованість на особистісну модель взаємодії;

80 балів і менше – выражена орієнтованість на особистісну модель взаємодії.

Таким чином, чим вище сума балів, тим більш вираженою є орієнтованість педагога учителя на навчально-дисциплінарну модель взаємодії зі студентами.

Завдання 2. Опитувальник стилю учіння.

Шкала 1. Активісти.

Основні ознаки: чутливість до нового та відкритість змінам; готовність ризикувати, потрапляти у нові життєві ситуації та діяти в них; гнучкість мислення; схильність до необдуманих та непідготовлених дій; прагнення робити все самостійно; потреба налагоджувати міжособистісні комунікації; наполегливість у досягненні результату у разі появи труднощів; нестійкість інтересів; нетерплячість до рутинної роботи; вміння організовувати свою діяльність.

Загальна характеристика. Увага Активістів спрямована на ситуацію "тут і зараз", на те, що відбувається у даний момент. Досить об’єктивні та нескептичні, що дозволяє їм з ентузіазмом сприймати все нове. Для Активістів важливо "все хоча б один раз спробувати". Забуваючи про обачність, без зайвих роздумів поринають у ризиковані справи і отримують задоволення від діяльності. Полюбляють нетривалу боротьбу у критичній ситуації. Проблеми найчастіше вирішують методом мозкового штурму. Після виконання якогось завдання швидко втрачають інтерес до нього і починають шукати наступне. Добре вміють впоратися з усілякими труднощами, які виникають перед виконанням нового завдання, але після його закінчення виконання завдання може здаватися нудним (особливо якщо його потім потрібно часто повторювати). Саме тому Активісти знижують ефективність роботи у разі необхідності багаторазово виконувати завдання за аналогією. Для них головне - знайти нову інформацію, а не "відшліфовувати" майстерність. Активісти дуже товариські, полюбляють знаходитися серед людей і бути в центрі уваги товариства. З огляду на це вони часто-густо виступають організаторами групової роботи при вивченні нового матеріалу. Найбільш ефективні на стадії навчального циклу, яка пов'язана з переживаннями.

Шкала 2. Рефлектори

Основні ознаки: розсудливість та несхильність робити поспішні висновки; вміння збирати та аналізувати інформацію; аналітичність та синтетичність мислення; уважність та акуратність у роботі; схильність триматись осторонь, не брати безпосередньої участі у спільній роботі; відкладання прийняття рішення і повільне формулювання висновків; надмірна обережність.

Загальна характеристика. Рефлектори полюбляють зробити крок назад для того, щоб зважити, обдумати та розглянути з різних позицій весь набутий досвід. Вони аналізують, збирають інформацію (власну та отриману від інших), а перед тим, як зробити висновок, ретельно її переробляють. Аналіз та переробка інформації стосовно набутих знань та практичного досвіду має для них велике значення, тому такій активності відводиться якомога більше часу на відміну від формулювання висновків. Для Рефлекторів важливо бути обережним та нічого не лишати непоміченим. Вони схильні до роздумів та полюбляють розглядати питання з усіх можливих сторін та шукати в ньому прихований смісл перед тим, як просунутися далі. Під час занять та дискусій зазвичай займають споглядальну позицію, тому їм подобається спостерігати за діями інших людей і лише потому висловлювати власну думку (спочатку слухають, що говорять інші, і вловлюють напрямок дискусії). Вони виступають лише тоді, коли вже мають повну картину, в якій присутні події минулого та майбутнього, що пов'язані з актуальним моментом, а також результати спостережень - власних та інших людей. У навчальному циклі фіксуються на стадії осмисленого спостереження.

Шкала 3. Теоретики

Основні ознаки: раціональність та об'єктивність; аналітичність та синтетичність мислення; вміння виокремлювати сутнісні моменти, причини явищ та подій; систематичний підхід до розгляду проблеми; нетерпимість до невизначеності; схильність до сумнівів та неприйняття проявів інтуїції та суб'єктивності у судженнях; схильність до послідовності, логічності та раціональності у формулюванні висновків; надмірна схематизація реальності.

Загальна характеристика. Теоретики схильні аналізувати і синтезувати, а також адаптувати та інтегрувати спостереження у складні, але логічні теорії, що відрізняються здоровим глуздом. Розглядаючи проблеми, вони роблять це у логічній послідовності, крок за кроком, охоплюючи проблеми цілком. Вміють вибудовувати послідовні теорії з фактів, які здаються неспівставними. Віддають перевагу висуванню базових гіпотез та принципів, моделюванню, системному мисленню. Зазвичай все виконують бездоганно і не заспокоюються доти, поки все не буде зроблено так, щоб воно вписувалось у їхню систему раціональності. В основу їхнього пізнання покладено логіку та раціональність. Дуже часто вони ставлять запитання стосовно того, чи має щось смисл. Зазвичай вони безпристрасні, багато аналізують, більшою мірою схильні до раціональної об'єктивності, аніж до чогось сумнівного та суб'єктивного. Їхні підходи до різноманітних проблем послідовно логічні (це їх мисленнєве настановлення), і все, що не відповідає останньому, миттєво відкидається. Теоретики часто сумніваються і не полюбляють суб'єктивних суджень, лінійного способу мислення та всього того, що може вважатись легковажним. Цей стиль учіння пов'язаний з абстрактною концептуалізацією.

Шкала 4. Прагматики

Основні ознаки: практичність та реалістичність; прагнення без зволікань втілити голі проекти у життя; орієнтація на практичні інструменти для вирішення проблеми; незначний інтерес до теорій та базових принципів, що лежать в основі явищ та подій; схильність хапатися за перше прийнятне рішення проблеми; нетерплячість при обговоренні питань; нетерпимість до ситуацій невизначеності; схильність до незалежності у поведінці та контролю за діяльністю (процесом і результатом).

Загальна характеристика. Прагматики полюбляють різноманітні ідеї, теорії та методи для того, щоб побачити, чи спрацьовують вои на практиці. Шукають нові ідеї і відразу, при першій нагоді, експериментують у напрямку їхнього використання. Прагматики - дієві практики, що надають перевагу практиці, а не розмовам про неї. Їм подобається швидко і впевнено діяти, справлятися з роботою та реалізовувати ідеї, які їх приваблюють. Проблеми та нові можливості сприймають як "виклик", схильні відшукувати кращій спосіб розв'язання задачі, вирішення проблеми, відповіді на питання. Вони полюбляють контролювати ситуацію. У процесі навчання переваги стилю проявляються на етапі активного експериментування.

Завдання 3. Тест «Передекзаменаційне самопочуття»

Ця методика передбачає самооцінку студентом власного стану на­передодні періоду найбільшої концентрації інтелектуально-мнемічних зусиль – екзамену. Її доцільно використовувати для вивчення стану психологічної готовності студентів до підсумкової (семестрової) перевірки знань за 1-2 дні до іспиту, як правило, під час екзаменаційної консультації.

Менше, ніж 10 балів. Ви завчасно зуміли мобілізувати себе і тепер передчуття майбутнього екзаменаційного напруження тільки бадьорить Вас, викликає приплив нових сил. Ви володієте собою, і це ще більше додає Вам упевненості, а передчуття екзаменаційного напруження навіть приємне для Вас. Ваш піднесений настрій, радісне збудження може справити приємне враження на екзаменатора. Але не перестарайтесь, щоб Ваш піднесений настрій не був сприйнятий як пустотливі веселощі, несумісні із серйозністю екзаменаційної процедури. Підтримуйте це позитивне самопочуття, не даючи йому згаснути через якусь дріб'язкову випадковість. Ваша працездатність у поєднанні з терплячістю й витривалістю сприятимуть успіху. У відповіді намагайтесь уникати поверховості й загальних фраз.

Від 11 до 20 балів. Передчуття екзаменаційного напруження, звичайно, малоприємне для Вас, проте невелика тривога змушує зосередитись і посилює почуття відповідальності. Безумовно, Ви зможете викласти вивчене в логічній послідовності, чітко й виразно. Вам треба добре обміркувати те, що говоритимете, тому найкращим способом для цього буде виклад розширених тез на кожне питання. Не завадить записати окремі думки, висловлювання, цитати, дати, накреслити невеликі схеми. Хоча Ви й так їх пам'ятатимете, проте запис, навіть сам вигляд списаних власною рукою аркушів додасть Вам упевненості. Ви не розповідатимете, можливо, за написаним дослівно, але один тільки погляд на записане відновить у пам'яті всю послідовність ви­кладу. Відповідаючи, не поспішайте. Намагайтеся збагатити власне мовлення прикметниками, порівняннями, ідіомами, якщо вони будуть доречні. Виразність, з якою Ви відповідатимете, збудить у Вас приплив сил і натхнення, відновить у пам'яті навіть ту інформацію, яку спочатку не пригадали.

21 і більше балів. Звичайно, свої знання Ви впевненіше виявили б на письмовому екзамені. Але хіба не траплялося Вам долати своє хвилювання й страхи? Згадайте, як радісно і приємно було від цього потім. Намагайтесь відчувати радість від самого процесу володіння собою.

Завдання 4. Спрямованість педагогічної діяльності.

Шкали опитувальника:

Шкала 1. Товариськість – 1б, 6б, 11б, 16б, 21а, 26а, 31а, 36а, 41а, 46а.

Шкала 2. Організованість – 2а, 7а, 12а, 17а, 22б, 37б, 32б, 37б, 42а, 47а.

Шкала 3. Спрямованість на предмет – 3а, 8а, 13а, 18а, 23а, 28а, 33а, 38а, 43а, 48а.

Шкала 4. Інтелігентність – 4а, 9а, 14а, 19а, 24а, 29б, 34а, 39а, 44а, 49а.

Шкала 5. Мотивація схвалення – 5а, 10а, 15а, 20б, 25а, 30а, 35а, 40б, 45б, 50а.

Обробку і інтерпретацію результатів починають зі шкали мотивації, оскільки якщо відповідь виходить за межі норми за даним фактором (3-4 співпадіння), це свідчить про прагнення досліджуваного викривити результати в бік соціально бажаної поведінки.

Кожен з напрямів професійної спрямованості вважається недостатньо розвинутим, якщо за цією шкалою отримано менш 3 балів, і яскраво вираженим при кількості балів більше 7. Виразність одного фактора свідчить про моноспрямованість особистості педагога, а виразність декількох факторів – про поліспрямованість.

Структуру особистості «Організатора» складають такі якості, як вимогливість, організованість, сильна воля, енергійність. Для «Предметника» характерні спостережливість, професійна компетентність, прагнення до творчості. Згідно наявним даним, є велика вірогідність існування проміжного типу «Предметник-організатор», який поєднує в собі характеристики обох типів. Можливо, що його відмінністю від «Предметника» буде більш жорстка спрямованість учнів на предмет і організація їх діяльності саме на основі предметних знань. Це дозволяє диференціювати його від "чистого" «Організатора», основний напрям діяльності якого знаходиться у площині позааудиторної роботи.

Структуру особистості «Комунікатора» складають такі якості, як товариськість, доброта, зовнішня привабливість, висока моральність. Сюди ж можуть бути віднесені емоційність і пластичність поведінки, які мають тісні зв'язки з цією якістю. Тип «Інтелігент» характеризується високим інтелектом, загальною культурою, високою моральністю. Остання якість по суті виступає зв'язуючою ланкою між цими типами. Це є підтвердженням того, що цілком можливо виявлення проміжного типу, умовно «Інтелігента-оптиміста», який має прояви якостей обох типів.

Ймовірно, існують провідні типи, утворені різними напрямами типізації педагогів, засновані на базі предметних знань, наприклад "Предметник-комунікатор", "Предметник-просвітник". В той же час вірогідність появи типу "Інтелігент-організатор" вкрай мала, хоча теоретично і цей тип має право на існування.

З наведених типів педагогів (комунікатор, предметник, організатор і інтелігент) кожен має свої способи, механізми і канали передання виховних впливів.

Так, наприклад, педагог-комунікатор, який відрізняється екстравертованістю, низькою конфліктністю, здатністю до емпатії, любов'ю до учнів, реалізує свої виховні впливи через пошук механізмів сумісності з учнем, через знаходження спільних точок у особистому житті, і природно, що дані впливи нададуть найбільші зміни саме в цій "побутовій" поведінці учня.

Для педагога-предметніка, раціоналіста, твердо впевненого у необхідності знань і їх значущості у житті, більш характерна робота з учнем засобами предмета, який вивчається, шляхом зміни його сприймання картини світу, залучення до роботи у гуртках і т.ін.

Учитель-інтелігент, або "просвітник", відрізняється принциповістю, дотриманням моральних норм, реалізує себе засобом високоінтелектуальної просвітницької діяльності. Вин несе учням моральність, духовність, відчуття свободи.

Професійна діяльність неминуче супроводжується змінами у структурі особистості спеціаліста, коли, з одного боку, відбувається посилення і інтенсивний розвиток якостей, які сприяють успішному здійсненню діяльності, а з другої - зміна, придушення і навіть руйнування структур, які не беруть участі в цьому процесі. Якщо ці професійні зміни розцінюються як негативні, тобто як такі, що порушують цілісність особистості, знижують її адаптивність і стійкість, то їх слід розглядати як професійні деформації. Ці особливості можуть все більш глибоко включатись у структуру особистості, ієрархізуючи її, що нагадує зміни, які відбуваються в особистості при акцентуаціях характеру.

У представників педагогічної професії деформованість особистості діяльністю може відбуватись на 4 рівнях.

1. Загальнопедагогічні деформації, характеризують схожі зміни особистості у всіх осіб, що займаються педагогічною діяльністю. Наявність цих деформацій робить педагогів, що викладають різні предмети, працюють у різних навчальних закладах, пропагують різні педагогічні погляди, мають різний темперамент і характер, схожими один з одним. Ці інваріантні особливості обумовлені специфікою простору, в якому існує особистість педагога-професіонала - тут відбувається зближення суб'єкта діяльності з засобами цієї діяльності. Крім того, педагогічна діяльність має свій, особливий об'єкт впливу, якій, на відміну від більшості інших професій, має власну суттєву активність. У ході взаємодії з об'єктом педагог, використовуючи свою особистість як інструмент впливу на нього, звертається до більш простих і діючих прийомів, які у сукупності відомі як авторитарний стиль керівництва. Внаслідок у його особистості з'являються такі утворення, як завищена самооцінка, надмірна самовпевненість, догматичність поглядів, відсутність гнучкості і т.ін.

2. Типологічні деформації викликані злиттям особистісних особливостей з супровідними структурами функціональної побудови педагогічної діяльності у цілісні поведінкові комплекси. Як було показано вище, у педагогічній професії існують 4 таких типологічних комплекси: комунікатор, організатор, інтелігент (просвітник) і предметник.

Особливості кожного з них можуть з часом проявлятись у структурі особистості, яка терпить зміні, аналогічні тим, що відбуваються при акцентуаціях. Так, для педагога-комунікатора характерні надмірна товариськість, говірливість, скорочення дистанції з партнером, звернення до нього як до особи молодої, неосвіченої ("сюсюкання"), прагнення підняти інтимні теми та ін.

Педагог-організатор може стати занадто активним, втручатись в особисте життя інших людей, прагнучи навчити їх, як "жити правильно". Він нерідко намагається підкорити собі оточуючих, прагне командувати, організовувати їх діяльність, незалежно від змісту. Часто педагоги-організатори реалізують свої потреби у якихось громадських організаціях, де їх активність виглядає більш доцільною.

Педагог-інтелігент (просвітник), що багато років віддав професії, може сформувати у себе схильність до філософствування, "мудрствування". В залежності від умов, може стати як "моралістом", який бачить коло себе лише погане, похваляє старі часи і дорікає молодь за бездуховність, розпещеність, а може, завдяки любові до самоаналізу, зануритись в себе, спостерігаючи зовнішній звіт і роздумуючи про його недосконалість.

Зміни особистості педагога-предметника виявляються пов'язаними зі знаннями тієї дисципліни, яку він викладає. У зв'язку з цим педагоги даного типу намагаються внести елемент "науковості" у будь-якій, навіть побутові ситуації, неадекватно використовуючи наукоподібні способи поведінки і оцінюючи інших людей через призму їх знання предмета. У силу своїх особливостей і багаточисельності даний тип професійних відхилень являє собою особливий рівень – специфічний.

3. Специфічні, або предметні, деформації обумовлені специфікою предмету, який викладається. Навіть за зовнішніми ознаками легко розпізнати, який предмет викладає даний педагог: світову чи фізичну культуру, математику чи мову.

4. Індивідуальні деформації визначаються змінами, які відбуваються зі структурами особистості і зовнішньо не пов'язані з процесом педагогічної діяльності, коли паралельно становленню професійно важливих для педагога якостей відбувається розвиток якостей, які не мають, на перший погляд, відношення до педагогічної діяльності. Подібний феномен може бути пояснений тим, що особистісний розвиток відбувається не лише під впливом тих дій, прийомів, операцій, які виконує педагог, а і перш за все обумовлені його особистісною спрямованістю.

Очевидно, що педагоги, в силу своїх особистісних особливостей, виявляються найбільш пристосованими для реалізації одних професійних функцій, в той час як реалізація інших професійних функцій виявляється їм взагалі недосяжною. Так, "інтелігент" без особливих труднощів здатний забезпечити виконання у своїй професійній діяльності гностичну, виховну, інформаційну, пропагандистську, розвивальну, дослідницьку функції, а також функцію самоудосконалення. "Предметник" краще реалізує конструктивну, методичну, навчальну, орієнтувальну функції; "організатор" – виконавську, мобілізаційну, організаторську; "комунікатор" – лише комунікативну. Треба пояснити, що мова йде не про абсолютну, а лише відносну перевагу, тобто і "комунікатор" може виконати організаторську роботу, але у нього це відніміть більше сил і часу, ніж у "організатора".