73.Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою.

Як відомо, у громадянському суспільстві, в тому числі й нашому, діє чимало соціальних інститутів, серед них - державні, адміністративні, господарські, політичні, творчі спілки, товариства тощо усі вони здійснюють свою діяльність через систему організацій, установ, партій відповідно до існуючих законів. У цьому ряді вирізняється місце засобів масової інформації, самої журналістики, як особливого соціального інституту зі своїми, лише їй властивими специфічними функціями. Адже покликання журналістики - безпосередньо задовольняти різноманітні інтереси своєї аудиторії, активно втручатися в усі соціальні процеси та сфери дійсності, сприяти формуванню громадської думки та свідомості людей.

Що до ролі засобів масової інформації, то вона виявляється у тому, що виступає регулятором між громадянами і державними, політичними та соціальними інститутами, а відтак спрямовує їх річище проблем, що ними живе суспільство в даний час. Для здійснення цієї мети засоби масової інформації мають бути вільними й незалежними від владних структур. Свобода слова та наявність інформаційного поля - ось головні умови успішної діяльності засобів масової інформації, журналістики в цілому та кожного журналіста зокрема.

Звичайно, ставлячи таке питання, ми не вважаємо, що журналісти не повинні звіряти свою діяльність із законами країни. Більше того, йдеться про юридичну основу функціонування журналістики, а вона знаходить відображення в основному законі країни - Конституції та в законах, що стосуються засобів масової інформації в періодичних виданнях, зокрема, як, наприклад, прийнятий З березня 1996 року Указ Президента "Про державну підтримку періодичних видань у 1996 році". За цим документом на державну підтримку мають розраховувати друковані органи, засновниками яких є урядові установи, товариства, трудові колективи, а серед них і журналістські, видання місцевого самоврядування, наукових та навчальних закладів. Цей Указ викликав критичні стріли з боку засновників комерційних, недержавних видань, а також тих, які ввійшли до законодавчої "номенклатури", а також й у народних депутатів. Указ певною мірою дискримінує підприємництво, не сприяє утвердженню справжньої свободи слова в країні. Діяльність окремих засобів масової інформації регламентується в різних документах, зареєстрованих державними органами, а також редакційними статутами, Кодексом професійної етики українського журналіста (про правові норми та професійні обов'язки - у попередньому розділі і додатку).

Отже, з викладеного можна зробити висновок про те, що роль засобів масової інформації в суспільстві полягає в тому, що вони є специфічними інформаційними інституціями, які впливають на хід подій, життя суспільства, громадян, задовольняють усю систему різноманітних інтересів суспільства. Варто наголосити також на тому що журналістська діяльність має суспільно-політичну спрямо­ваність, і покликана збуджувати громадську думку навколо проблем, що ними живе суспільство. Свою високу і відповідальну місію журналіст може виконати лише за тих умов, коли його працю поважатимуть і шануватимуть, визнаватимуть незалежність його позицій, що над ним не висітиме дамоклів меч цензури на всіх рівнях.