24. Загальна характеристика Цивільного кодексу Нідерландів

Кодекс Нідерландів

Існував класичний дуалізм прив.права, як і Квебек – здійснювали новітню кодифікацію серед країн Європи.

станом на 19 ст. існував дуалізм – цивільний та торговий кодекс. Це пов’язано із впливом цивільного законодавства Франції, ЦКФ деякий час діяв на території Нідерландів, але не довго. 1815 – 1816 початок проектування власного кодексу цивільного та торгового (прийняті в 1830 році). Законодавство характеризується внесення змін 1838 – 1840. 1947 р. – початок розробки нового цивільного кодексу. Кодекс розробляв проф. Лондонського унів. Маєрсу – розробив і опублікував лише 4 книги – помер – рішення про створення комісії з розробки кодекс, вона призначена міністерством юстиції. 1970 році питання кодифікації було доручено практикуючому юристу - судді Снайдерсу (він долучився до розробки цивільного кодексу України).

• це одна із перших країн, яка свідомо відмовилась від дуалізму на сучасному етапі,

• 10 книг,

• кодекс приймався частинами, адже процедура кодифікації займала багато часу,

• саме Нідерланди запровадили в Європі прийняття кодексу не в цілому, а частинами.

1 книга – про осіб та сімейне право

ідея єдності особи із сімейним статусом,

2 книга – права юридичних осіб,

3 книга – майнові права:

книга ширша чим поняття: + норми права застави та іпотеки, інші способи забезпечення, загальні положення про угоди, захист майнових прав,

4 книга – спадкове право

5 книга – речові права:

про право власності, право власності на землю (земельні сервітути, емфітевзис, суперфіцій),

6 книга – загальна частина зобов’язального права: загальні положення про: зобов’язання, договори, делікти,

7 книга – окремі види договорів: купівля – продаж, дарування, міна, найм, підряд, трудовий договір, мирова угода, видавничий договір,

8 книга – транспортне право – перевезення різними видами транспорту,

9 книга – ПІВ,

10 книга – міжнародне приватне право – регулювання відносин з іноземним елементом, в основному містить колізійні прив’язки.

25. Цивільне законодавство Великої Британії

1. загальна характеристика приватного права Великобританії (база для розвитку судового прецеденту):

• основне джерело права - судовий прецедент,

• відсутність поділу на публічне та приватне право, на галузі права,

• значення має поділ права на загальне право та право справедливості,

Виникнення судового прецеденту – з поч. 13 ст. В цей період діють королівські суди, що керуються при вирішенні питань звичаєм, для королівських судів були характерні виїзні засідання, але постійно виїжджати – поступово перестають виїжджати, адже і звичаї були зібрані, на основі застосування цих звичаїв виникає судовий прецедент. Це право, створене на основі звичаїв називається загальне право. В кін. 13 склалась система судових наказів, які вважались судовим прецедентом, не всі рішення судів, а лише вищих інстанцій. Згодом за одне століття 1285 – прийняття вестмінстерського статуту – наклав заборону про прийняття судових прецедентів, але ті, що бути створені – продовжували діяти. - застосований судовий прецедент. В цей період виникає право справедливості – на час, коли були заборонені судові прецеденти, залишалось правило – суд короля, згодом король передає цю функцію лорду – канцлеру і створюється суд лорда – канцлера – вони керувались власним переконанням – право справедливості. Ці суди досить довго застосовували право справедливості – на їх основі виписувались судові рішення, є частиною прецендентного права. Станом на 18 ст. суд лорда – канцлера був панівним в Англії і виникла проблема співвідношення загального і права справедливості. 1873 року приймається Закон про судочинство система загального права і права справедливості були об’єднані (в основному відбулось злиття в процесуальній частин). На сьогодні немає чіткої відмінності між цими системами.

Надання юридичної сили судовому прецеденту:

1. рішення вищих судовий інстанцій: Палати лордів, Апеляційного суду та Високого суду.

2. Судовий прецедент є обов’язковим для судів, які його прийняли і для нижчих судів.

Тенденція: у 19ст. виникає статутне (писане) право. Спочатку закон відіграє другорядну роль, закон виникає у сфері торгівлі – закон про продаж речей, 1893р., закон про вексель, 1882р., закон про власність, 1925, закон про компанії, 1928.

• Норми носять не загальний характер, що характерно для романо – германської системи,

• конкретний характер норм,

• норми деталізовані, сформульовано багато презумпцій,

• застосовується субсидіарно до статутного права.

Поширені приватні кодифікації. Найпоширеніші кодифікації по інститутах права, є хронологічні прецеденти.