4 курс / Акушерство и гинекология / ВИЧ_инфекция_у_женщин_Пособие_для_врачей_и_интернов_Охапкин

Будь-які спроби реформувати галузь охорони здоров’я вимагають інтегрованих, ефективних інформаційних систем, що надають точну та релевантну інформацію, своєчасно і в повному обсязі, яка є невід’ємною частиною процесу прийняття рішень.

Завдання інформаційної політики в секторі охорони здоров’я:

•Розробка сучасної комунікативної політики в галузі.

•Визначення реальних інформаційних по-

треб різних рівнів управління охороною

здоров’я, медичних працівників, громадян та органів виконавчої влади.

•Удосконалення інформаційно-аналітично- го забезпечення структур охорони здоро- в’я на макро- і мікрорівні відповідно до

визначених потреб та розробка системи індикаторів, що характеризують діяльність ієрархічно організованої системи охорони здоров’я.

•Адаптація нормативно-правової бази у сфери інформатизації галузі до вимог Європейського Союзу, міжнародних стандартів і рекомендацій.

•Обґрунтування та розробка реального і детального плану інформатизації галузі охорони здоров’я відповідно до визначених пріоритетів.

•З метою забезпечення доступу користувачів до інформаційних мереж, систем і ресурсів, отримання широкого спектру інформаційних послуг, розробка стратегії входження України в європейську та глобальну інформаційну інфраструктуру.

Реформа системи охорони здоров’я повинна базуватися на визначенні реальних інформаційних потреб та сприяти розвитку в організаціях охорони здоров’я таких функцій, як:

•управління наявними ресурсами;

•планування використання ресурсів;

•координація дій медичного, управлінського та фінансового персоналу [7].

Потреба в запровадженні механізмів управлінського обліку та контролю стає все більш актуальною в умовах системних перетворень як в секторі охорони здоров’я загалом, так і в окремих медичних структурах.

Перш за все, запровадження управлінського обліку та набору його інструментів є корисним технологічним комплексом, який забезпечує ефективність управління і допомагає долати виникаючі труднощі при наданні медичної допомоги, коли змінюються потреби керівників в прийнятті рішень [8].

Цінність управлінського обліку полягає в тому, що він дає можливість керівникам отримувати об’єктивну інформацію для прийняття рішення щодо методів управління обмеженими ресурсами. Крім того, він допомагає відповідальним працівникам задовольнити зростаючу потребу у інформації та знаннях.

Існує велика кількість користувачів такою інформацією, включаючи осіб, що приймають рішення, офіційних урядових осіб, громадян, керівників, рядових співробітників, тримачів фондів, інвесторів, банків, податкових інспекторів тощо.

Загальна сфера обліку може бути розділена на три окремі дисципліни, кожна з яких відповідає потребам різноманітних груп осіб, що приймають рішення:

•управлінський облік, включаючи розрахунок вартості;

•фінансовий облік націлений на споживачів облікової інформації;

•податковий облік [2].

Управлінський облік складається з наступних компонентів:

1.Розрахунок бюджету.

2.Розрахунок вартості і ціноутворення.

3.Медичний статистичний облік.

4.Самоокупність та прибутковість.

5.Внутрішній та зовнішній контроль [5] (рис. 7.1)

Складання

сті, вий аналіз

між собою сумісному редовищі

клінічну, так і фінансову інформацію.

Тут першочерговою роллю інформації по управлінському обліку є визначення фінансових ризиків і можливостей на найближчу перспективу. Використовуючи показники діяльності за попередні роки, розробляються поточні бюджети медичних закладів.

Складання бюджету звичайно потребує:

•аналіз даних за минулі роки та їх застосування, щоб прогнозувати ресурси, необхідні для реалізації кожного варіанту, що розглядається;

•складання прогнозів для аналізу затрат по мірі зміни обсягу допомоги, ціни і продуктивності;

•моніторинг деяких показників обсягу допомоги, продуктивності, і якості послуг для того, щоб впевнитись, що бюджети використовуються ефективно [4].

Бюджет повинен представляти стратегічний план в вигляді фактичних потреб в ресурсах. Наприклад, рішення укласти угоду з підприємством про надання пакету медичних послуг його службовцям є стратегічним по природі, але, швидше за все, воно потребуватиме прогнозу по очікуваних фінансових та оперативних результатах для аналізу реальних ресурсів, необхідних для даного стратегічного вибору.

Інформація щодо управлінського обліку також допомагає в процесі підготовки і аналізу капітального бюджету.

Складова аналізу відшкодування і ціноутворення передбачає порівняння затрат з їх відшкодуванням (чи оплатою) та є важливим інструментом для того, щоб зрозуміти, як оптимальніше використовувати обмежені фонди.

Розрахунок

бюджету

Розрахунок вартості та

ціноутворення Управлінський облік

Медичний

статистичний

облік

Самоокупність

та

прибутковість

Рис. 7.1. Компоненти управлінського обліку

Стратегія розвитку сектора охорони здоров’я в Україні

Відшкодування — це метод, за допомогою якого медична структура і лікарі, що надають медичну допомогу, отримують оплату від бюджетних платників, страхових компаній і інших тримачів фондів в обмін на надання послуг. Інформація щодо управлінського контролю може лягти в основу встановлення цін, розробки контрактів з підприємствами на пакет медичних послуг чи запит адекватних платежів від тримачів фондів.

Крім того, управлінський облік може бути корисним для таких завдань, як:

•прогнозування і оцінка альтернативних способів ціноутворення;

•визначення ставок попередньої оплати;

•порівняння доходів чи збитків, що виникають при кожному виді платежу у світлі фактичних видатків [4].

Управління продуктивністю і контроль вартості повинні бути спрямовані на самоокупність та прибутковість, тобто інформація щодо управлінського обліку може використовуватись для аналізу співвідношень між послугами, що виробляються (результатами) і затратами, що вкладені в медичний процес.

Медичний статистичний облік повинен базуватися на реальних потребах, а не на виконанні адміністративно-розпорядчих завдань та передбачати в тому числі і управління клінічним випадком та групами клінічних послуг. Управління клінічним випадком — це набір логічних кроків процесу лікування і допомоги пацієнту, що надається кожного дня перебування в медичній структурі. Управління групами клінічних послуг є типовим застосуванням інформації щодо управлінського обліку у випадках, які спеціалізуються на певній групі послуг, наприклад, гінекологічній, ортопедичній тощо.

Внутрішній контроль включає в себе план щодо координації методів і способів, вироблених в медичному закладі для перевірки надійності і точності даних щодо розрахунку вартості, покращення ефективності і продуктивності, а також оцінки правильності виробленої управлінської політики.

Внутрішній контроль переслідує три цілі. По-перше, він підвищує вірогідність отримання кращих результатів при прийнятті управлінських рішень. По-друге, він підтверджує

достовірність звітів перед іншими організаціями у відповідності з чинним законодавством. По-третє, внутрішній контроль також направлений на попередження шахрайства, чи, як мінімум, на якнайшвидше його виявлення.

Для досягнення цих трьох цілей процедури контролю повинні бути впроваджені у всі ключові поточні процеси системи охорони здоров’я, що впливають на клінічний і фінансовий успіх медичних структур в контексті як внутрішнього, так і зовнішнього контролю.

Інформація з управлінського обліку може мати як горизонтальну, так і вертикальну підтримку прийняття рішень [4].

Горизонтальна підтримка дозволяє окремим медичним структурам порівнювати свою діяльність з іншими схожими структурами. Таким же чином підрозділи всередині медичних структур можуть порівняти свої затрати на ліжко-день чи на відвідування по різних бюджетних статтях з іншими підрозділами, щоб мати можливість оцінювати, наприклад, те, чи достатня кількість персоналу, медичних матеріалів, медикаментів для обсягу і типу послуг, що ним надаються тощо.

Вертикальна підтримка може бути охарактеризована як підтримка рішень на рівні регіональних чи державних владних структур в сфері охорони здоров’я, здатність забезпечити підтримку рішення всередині корпоративної структури, наприклад, між керівниками вищої і середньої ланок управління.

Таким чином, представлений технологічний комплекс, який базується на управлінському обліку, формує набір інструментів, що містить практичну інформацію, призначену для підвищення спроможності керівників медичних структур приймати важливі

рішення.

Врешті-решт, проблема в Україні полягає не стільки в самому застосуванні системи управлінського обліку та менеджменті вартісних категорій медичного обслуговування, скільки в тому, які саме механізми використовувати, як їх застосувати найкращим чином і хто саме повинен цим займатися.

Всвою чергу, застосування вартісних категорій медичного обслуговування передбачає виконання деяких основних вимог. Насамперед дані повинні бути вичерпними, коректними і означати одне і теж саме для кожного лікувального закладу, який ними користується.

Не виключено, що необхідно буде змінити чи модифікувати форми надання даних.

Можна запровадити кодування медичного процесу, яке має бути послідовним за наявності прямого зв’язку між кодами проведених процедур і оплатою за надані медичні послуги (за виключенням систем, що передбачають оплату враховуючи кількість прийнятих пацієнтів). Хоча це і не виключає випадків зловживання чи досить розповсюджених приписок, але облік такої можливості на певному етапі формування сектора охорони здоров’я, допомагає складанню загальної картини медичних та економічних складових медичного процесу.

Дані, що аналізуються, повинні також бути цілеспрямованими та отриманими за досить тривалий часовий проміжок [7].

Для успішного оперування інформаційними даними необхідно вирішити, якого типу та форми повинні бути облікова та звітна документація медичних структур та її відповідність можливостям автоматизованим медичним інформаційним системам (АМІС) [1, 6].

Більшість керованих програм надання медичних послуг використовують звіти, що містять дані стосовно окремих лікарів.

Такі звіти можуть містити дані щодо лікарів, наприклад, первинної медичної допомоги, що безпосередньо здійснюють прийом хворих чи виступають як координатори лікувальної роботи. Вони також можуть включати інформацію, що має відношення до організацій підтримки рівня здоров’я населення чи до організацій пріоритетних постачальників медичних послуг.

Необхідно з певною мірою обережності відноситися до використання звітів стосовно роботи окремих лікарів. Керівник пови-

нен оцінювати ситуацію в більш широкому

контексті, ніж просто на основі надання даних. Він постійно повинен думати про причини, що спонукають лікаря діяти так чи інакше [1].

Звіти про послуги (чи про «продавців медичних послуг») віддзеркалюють роботу будь-якої медичної структури в переліку різних форм надання медичних послуг (наприклад, лікарні чи лікарі-консультанти). Звіти, що відображають діяльність таких структур (яких називають також «продавцями медичних послуг»), виключно корисні при обговоренні контрактів з окремими постачальниками послуг та для організації

контролю за використанням ресурсів. Подібні звіти також допомагають виявити слабкі чи сильні ланки в програмі загалом [1].

Звіти для покупців медичних послуг містять дані про частоту користування клієнтами даної медичної програми медичними послугами. Для тих програм, що проводять оцінку звертань, цей вид звіту необхідний для планування фактичного рівня вартості послуг, що пропонуються.

Звіти про користування лікарняними службами можна розділити на 2 категорії:

щоденний облік і короткі щомісячні звіти. На сьогодні багато програм медичного обслуговування користуються автоматизованими системами управління використання медичних послуг. Крім підготовки звітів, ці системи дозволяють отримувати через комп’ю- терну мережу набагато більші обсяги інформації, ніж можливо було б викласти в роздрукованій формі у вигляді звіту. Наприклад,

журнал щоденного обліку користування лікарняними службами — необхідна форма звітної документації для кожної програми медичного обслуговування. Цей документ є незамінним робочим інструментом для медичної сестри, що відповідає за менеджмент користування медичними послугами, і для керівника з метою належного управління використанням ресурсів закладу.

Що стосується амбулаторних служб, то складання щоденних звітів вкрай необхідне в умовах менеджменту використання лікарського обслуговування, варто додати, що поточний контроль за використанням амбулаторних служб доцільний лише в умовах жорстко контрольованих програм медичного обслуговування. В цілому, контроль за використанням амбулаторних служб краще всього здійснювати через складання щомісячних звітів.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що системи, які характеризуються відкритим доступом до медичного обслуговування чи медичні програми, в яких не використовується модель «воротаря» в системі первинної допомоги, зустрічаються з рядом специфічних проблем, пов’язаних зі здійсненням контролю за використанням лікарняних і амбулаторних служб. В умовах організацій пріоритетних постачальників медичних послуг, а також в керованих програмах страхового відшкодування медичних послуг, неможливо визначити конкретно завантаженість кожного окремого лікаря, що можна було б

Стратегія розвитку сектора охорони здоров’я в Україні

використовувати в якості точки відліку при проведені аналізу. У моделях організації підтримки здоров’я населення, в яких практикується відкритий доступ пацієнтів до спе- ціалістів-консультантів, останні можуть самостійно вирішувати питання щодо повторного прийому хворого або щодо направлення до іншого спеціаліста-консультанта. У цих моделях неможливо визначити ступінь користування послугами консультантів з розрахунку кількості хворих, що обслуговуються (подібний розрахунок може бути здійснений лише по відношенню до лікаря первинної допомоги, але ніяк не у відношенні консультантів) [3]. У подібних випадках доводиться задовольнятися менш точними даними щодо залучення консультаційних служб і спеціалістів-консультантів. Звіти повинні містити дані лише за умови відповідного контролю роботи лікаря первинної допомоги і консультантів.

Профілювання постачальників медичних послуг передбачає збір, співставлення і аналіз даних, що дають можливість за допомогою переліку параметрів (характеристик) скласти уяву щодо конкретних постачальників медичних послуг. Процес профілювання повинен мати самий широкий спектр застосування. Однак, його основним призначенням є відбір постачальників медичних послуг для роботи в мережі лікувальних закладів програми медичного обслуговування на основі критеріїв, що дозволяють судити чи задовольняє даний лікувальний заклад стратегічним підходам і цілям даної програми. Іншою формою застосування принципу профілювання є відбір лікарів-спеціалістів, яких медична програма передбачає використовувати в окремих випадках в якості консультантів. При цьому адміністрація в порядку зворотного зв’язку направляє своїм консультантам інформацію в вигляді звітів щодо їх діяльності, що дозволяє лікарям-спе- ціалістам самостійно оцінювати, наскільки

виконання ними їх функціональних обов’язків відповідає критеріям і вимогам медичної програми (див. також у підрозділі 6.7 «Поточні заходи забезпечення якості медичної допомоги»).

З іншого боку, профілювання допомагає уникнути випадків зловживань з боку постачальників медичних послуг, визначити шляхи і підходи до реалізації програми управління використанням наявних ресурсів, розвивати принцип відшкодування видатків з урахуванням вкладу окремих постачальників, а також здійснювати економічне моделювання своєї подальшої діяльності.

Спочатку принцип профілювання окремих лікарів-постачальників медичних послуг застосовувався виключно в практиці стаціонарного обслуговування, однак, останнім часом з’явились ознаки того, що процедура профілювання медичного персоналу і установ все ширше починає застосовуватись і в умовах амбулаторного обслуговування. Основою для цього процесу, мабуть, слід вважати усвідомлення того факту, що медичний процес сам по собі уявляє континуум, а не серію розрізнених епізодів. Крім того, в багатьох випадках процес профілювання полягає в тому, щоб оцінити діяльність постачальників медичних послуг в порівнянні з відомими нормами.

Варто додати, що робота зі звітами з управління медичним обслуговуванням не повинна обмежуватись виключно інтересами керівної ланки. Наявність зворотного зв’язку з постачальниками медичних послуг є незамінною складовою процесу управління в цілому.

Підсумовуючи, слід сказати, що інформація, яка використовується в технологічному медичному комплексі повинна бути чіткою, ясною, доступно викладеною і, що дуже важливо, точно віддзеркалювати реальний стан справ.

Відомо, що в Європейських країнах нові інформаційні технології в секторі охорони здоров’я створюють умови щодо проведення значних перетворень. Сучасні підходи спрямовані на «електронну охорону здоро- в’я», тобто опис процедур, продукції та послуг системи охорони здоров’я, які доступні в режимі «онлайн» [1, 4, 5, 9].

Серед цих послуг повинні бути і «електронні» версії процедур, які на сьогодні виконуються вручну (нотатка 14).

Нові технології можуть бути використані для автоматизації процесів, пов’язаних з наданням сучасної інформації практикуючим лікарям та пацієнтам, а також для зниження кількості надлишкових комунікацій між лікарнями, лікарями, організаціями, що фінансують охорону здоров’я, і галузевими постачальниками, такими як фармацевтичні фірми [3].

Крім переводу в електронну форму процесів, що виконуються сьогодні вручну, концепція електронної охорони здоров’я включає також докорінну перебудову багатьох відносин, типових для сучасної системи охорони здоров’я, а також значні зміни у відношенні пацієнтів до власного здоров’я і способу життя.

Технологія електронної охорони здоров’я означає доступність інформації про стан здоров’я пацієнта в будь-який час, в будьякому місці і в будь-якому форматі. Електронна охорона здоров’я зв’язує працівників сфери медичного обслуговування і підвищує їх комунікативні можливості до такого рівня, коли і пацієнти, і професіонали усіх рівнів мають доступ до безперервного потоку інформації [6].

За рахунок перетворень багатьох традиційних моделей медичного обслуговування система електронної охорони здоров’я представляє набагато ширші можливості для вибору — як, де і коли люди можуть лікуватися. Ця система містить у собі вичерпну інформацію про установи, що надають медичні послуги, і надає користувачам всю інформацію, яка їм необхідна. Крім того, система підвищує також ступінь обізнаності суспільства щодо охорони здоров’я, надаючи інформацію стосовно здорового способу життя, що містить різноманітні фізичні вправи та дієти [2].

нотатка 14

Наприклад, процедуру виписування рецептів (особливо тих, зміст яких не змінюється), яка на сьогодні виконується вручну в процесі безпосереднього спілкування лікаря з пацієнтом, дуже легко перенести в мережу. Комп’ютерні та мережеві технології не лише значно полегшують щоденну адміністративну діяльність, але і пропонують пацієнту та лікарю переваги, пов’язані з удосконаленням системи зберігання історій хвороб, і — що особливо важливо при лікуванні хронічних захворювань — полегшують доступ до інформації та послуг [1].

Стратегія розвитку сектора охорони здоров’я в Україні

нотатка 15

Результати дослідження, проведеного в США компанією Harris Interactive в червні 2002 року, показали, що 110 мільйонів дорослих американців користуються Інтернетом для отримання доступу до інформації в сфері охорони здоров’я. В 1999 році компанії Planet Medica Goldman Sachs опублікували доповідь, в якій повідомляється, що до 2005 року 55% користувачів Інтернету, що проживають в Європі, будуть використовувати Інтернет для от-

римання медичної інформації.

Ця світова тенденція приводить до появи добре інформованих і більш вимогливих споживачів медичних послуг. Пошук в будь-якій пошуковій системі, такій як Google чи Yahoo, видає велику кількість інформаційних джерел, присвячених медичній чи коло медичній тематиці. Це свідчить, що Інтернет є в даний час основним інструментом розповсюдження медичної інформації, яку надають організації, що здійснюють фінансування галузі, фармацевтичні фірми, групи підтримки пацієнтів і медичні заклади. Інтернет може стати інструментом спілкування урядових установ з громадянами [1].

Як і в багатьох інших галузях людської діяльності, Інтернет і мережеві комунікаційні та інформаційні технології забезпечують можливість реформування традиційних організаційних структур і ієрархій, пропонують нові можливості для ведення бізнесу та нові форми взаємовідносин. В системі електронної охорони здоров’я пацієнт опиниться в самому центрі процесу медичного обслуговування [6].

Рушійною силою подальшого розвитку системи охорони здоров’я буде те, що більш обізнані пацієнти будуть приймати більш активну участь в виборі методу лікування і зможуть брати участь в більш інформативному діалозі зі своїм лікуючим лікарем.

Електронна охорона здоров’я може надати великі переваги громадянам, органам охорони здоров’я і державним інститутам, в тому числі, такі як:

•скорочення кількості консультацій з лікарями, завдяки веденню профілактичної роботи серед пацієнтів і діяльності контактних центрів в мережі Інтернет;

•прийняття правильних та швидких рішень, пов’язаних з лікуванням та, наприклад, хірургічним втручанням;

•створення єдиних служб допомоги у неробочий час і екстреної медичної допомоги;

•інтеграція систем охорони здоров’я, швидкої допомоги і соціального забезпечення;

•більш точна інформація щодо порівняння різних методів лікування, що сприяє підвищенню якості медичних послуг;

•більш точна інформація щодо управління клінічною та адміністративною діяльністю;

•більша гнучкість при управлінні кадровими ресурсами і кількістю вільних місць в

лікувальних закладах [6, 7].

Звичайно, в сфері медицини існують супротивники тих глибоких змін, які безумовно спричинить впровадження концепції електронної охорони здоров’я. Врешті решт, галузь охорони здоров’я очікують зміни, пов’язані з переглядом змісту всієї сфери медичних послуг і її відносин з «співтовариством пацієнтів». І саме Інтернету відводиться немала роль: він допоможе усвідомити необхідність змін в змісті, завданнях та методах діяльності в сфері охорони здоров’я і надасть можливості для здійснення цих змін (нотатка 15).

Інформація, пов’язана з медициною і охороною здоров’я, користується високим попитом у користувачів Інтернету. Раніше фахівці в сфері охорони здоров’я часто ігнорували потенційні можливості медичних web-ресурсів, і низька якість багатьох таких сайтів створювала у користувачів Інтернету враження, що на цьому рівні знаходяться усі медичні ресурси. Сьогодні різними країнами

імедичними товариствами розробляються ініціативи щодо підтримки кращих медичних сайтів, починають з’являтись нові, посправжньому корисні ресурси [8].

Інформаційні і мережеві технології можуть змінити систему охорони здоров’я і перетворити її в інтегровану і орієнтовану на потреби пацієнта. В цьому інтегрованому світі спеціалісти отримують можливість у режимі «онлайн» планувати курси лікування, виписувати рецепти, призначати аналізи

ібез затримок отримувати їх результати. Лікарі отримають спільний доступ до інформації про пацієнтів, яка буде постійно оновлюватись через загальнодоступні, швидкодіючі і безпечні мережі. Керівники медичних закладів будуть мати більш достовірну фінансову і клінічну інформацію, що дозволить їм більш ефективно використовувати наявні ресурси. Більш досконала організація обміну достовірними даними в режимі реального часу створить умови для ефективнішого планування і надання послуг, для яких не буде існувати організаційних бар’є- рів. Пацієнти зможуть бути впевнені в тому, що самі останні дані щодо їх здоров’я будуть доступні усім медичним спеціалістам, яким вони будуть потрібні, громадяни зможуть цілодобово отримувати необхідну інформацію по телефону або через Інтернет, дізнаватись про симптоми хвороб в режимі «онлайн», а також записуватись на прийом до лікаря [4].

Для того щоб отримати можливість скористатись усіма цими перевагами, медичні

установи повинні створювати засновану на стандартах інфраструктуру; автоматизувати повсякденну адміністративну діяльність і зруйнувати бар’єри за рахунок впровадження інтегрованих рішень. Ці рішення повинні підтримувати діяльність медичних закладів і забезпечувати вільний рух потоків інформації про пацієнтів в межах усієї системи охорони здоров’я. Важливими умовами забезпечення подібного рівня інтеграції є стандартизація процесів в різноманітних установах охорони здоров’я, розробка та спільне використання єдиних інформаційних стандартів. Необхідно прийняття таких технологічних стандартів, як SNOMED (Systematised Nomenclature of Medicine, http://www.snomed.org/) та HL7 (Health Level 7, http://www.hl7.org/).

Стандартизація даних і процесів дозволить розробити пропозиції, які сприятимуть підвищенню ефективності медичного обслуговування дякуючи створенню єдиного сховища інформації про кожного пацієнта, до якого буде надано безпечний доступ усім користувачам системи. На відміну від сьогоднішньої ситуації, коли лікар може не мати прямого доступу до інформації щодо попередніх методів лікування пацієнта і ліків, які йому призначались, єдина база дозволить здійснити клінічну та адміністративну діяльність в межах різних ланок охорони здоров’я. Оскільки інформація, що міститься в історії хвороби, є конфіденційною, то, безумовно, необхідною буде розробка і використання стандартів безпеки і шифрування в усіх сферах охорони здоров’я.

Підсумовуючи, слід сказати, що для реалізації вищезазначених завдань можна спочатку розробити невеликі, легко керовані адміністративні системи, забезпечуючи стандартизацію даних в межах окремих медичних ланок, а потім поступово проводити об’єднання цих систем, при цьому не слід забувати, що необхідна однотипність надання інформації.