СОЦIОЛОГIЯ

6-те видання перероблене та доповнене

ПІДРУЧНИК

Затвердженно Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Київ “Центр учбової літератури”

2009

ББК 60.5я73 УДК 316(075.8)

C 69

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 14/18.2-1352 від 30.07.2003)

Рецензенти:

Будко В. В. – доктор філософських наук, професор (Українська інженерно-педагогічна академія);

Лозовий В. О. – доктор філософських наук, професор (Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого)

Авторський колектив:

Волович В. I.— доктор філософських наук, професор; Горлач М. I.— доктор історичних наук, професор; Жиленкова I. М.— кандидат історичних наук, доцент;

Кремень В. Г.— академік, доктор філософських наук, професор, керівник авторського колективу;

Романенко М. І. — доктор філософських наук, професор; СЮЙ ЦЮАНЬ ЯО — доктор філософії;

Соцiологiя: підруч. для студ. вищ. навч. закл./[В. I. Волович, М. I. Горлач, C 69 В. Г. Кремень та ін.] – [6-те вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 808 с.–

ISBN 978-966-364-831-6

Підручник «Соціологія» — систематизований виклад курсу основ соціології. Викладено основні положення про суспільство як соціальну систему. Розглядаються питання соціології політики, соціології особи, механізми соціальної діяльності і поведінки особи, соціальної структури та політичної системи в Україні, соціологія економіки, соціологія міста, села, а також висвітлюються основні положення соціології способу життя, вільного часу та засобів масової інформації. Викладено основні положення теорії і практики соціологічних досліджень.

Підручник написано на основі класичних джерел соціології та праць відомих сучасних вітчизняних і зарубіжних соціологів з урахуванням навчальних програм і навчальних посібників із соціології провідних університетів США, Німеччини, Англії, Франції і Росії. Використано досвід викладання соціології в університетах Києва, Львова, Харкова, Одеси та в інших навчальних закладах України.

Для студентів і викладачів вищих навчальних закладів.

УДК 316(075.8)

ББК 60.5я73

ЗМIСТ

ЩО І ЯК ВИВЧАЄ СОЦIОЛОГIЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

1. Соціологія — наука про суспільство . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 2. Предмет та об’єкт соціології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. З IСТОРIЇ СТАНОВЛЕННЯ

СОЦIОЛОГIЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

ВИНИКНЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ СОЦIОЛОГIЧНИХ ЗНАНЬ 37

1. Джерела соціологічних знань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 2. Розвиток соціальних знань у Стародавньому Світі . . . . . . . 44 3. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

4. Особливості розвитку соціальних знань в ХVІІ ст. . . . . . . . 67 5. Соціально-правові вчення в XVIIІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦIОЛОГIЇ В ХIХ—ХХ ст. (Класичний період) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

1. Класична соціологічна спадщина. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 2. Розвиток соціології в XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 3. Розвиток соціології в ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150

СУЧАСНI СОЦIОЛОГIЧНI ТЕОРIЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151

1. Соціологічні концепції першої половини XX ст. . . . . . . . . . 151 2. Соціологічні концепції другої половини XX ст. . . . . . . . . . 163

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175

ФОРМУВАННЯ СОЦIОЛОГIЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНI . . . . . . . . 176

1. Джерела соціально-політичних учень в Україні . . . . . . . . . 176 2. Основні напрямки і тенденції розвитку суспільно-

політичної думки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190

3

3. Соціально-політична думка в Україні про національнокультурне відродження та державність . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226

ЛЮДИНА I СУСПIЛЬСТВО (Соцiологiчний аналiз) . . . . . . . . . . . . 229

1. Людина — соціальне явище. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229 2. Основні віхи становлення суспільства. . . . . . . . . . . . . . . . . 235 3. Основні компоненти суспільства як соціальної системи.

Категорії соціальності суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246 4. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції . . . . . . 258

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269

БАЗОВI КОМПОНЕНТИ СОЦIАЛЬНОГО ЖИТТЯ . . . . . . . . . . . . . 270

1. Соціальні спільності, соціальні інститути . . . . . . . . . . . . . . 270 2. Соціальна дія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282 3. Соціальний зв’язок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 296

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303

СОЦIАЛЬНА СТРУКТУРА I СОЦIАЛЬНI ПРОЦЕСИ СУСПIЛЬСТВА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 304

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 346

СОЦIОЛОГIЯ ОСОБИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347

1. Основні проблеми соціології особи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347 2. Теорія і практика соціалізації особи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360 3. Соціологія молоді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 371

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 388 ЕТНОСОЦIАЛЬНI ПРОЦЕСИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 389

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 417

СОЦIОЛОГIЯ СПОСОБУ ЖИТТЯ, СОЦIОЛОГIЯ ВIЛЬНОГО

ЧАСУ, СОЦIОЛОГIЯ ЗАСОБIВ МАСОВОЇ IНФОРМАЦIЇ 418

1. Соціологія способу життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 418 2. Суть, структура, характер вільного часу . . . . . . . . . . . . . . . 425

4

3. Масова комунікація. Соціологія засобів масової інфор-

мації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 438 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 454

СОЦIОЛОГIЯ ПОВСЯКДЕННОСТI . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455

1. Світ повсякденності: поняття, суть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 455 2. Морально-гуманістичний зміст життя людини . . . . . . . . . . 466 3. Моральний аспект орієнтації на життя . . . . . . . . . . . . . . . . 478

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 486

СОЦIОЛОГIЯ ПРАВА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 487

1. Становлення соціології права. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 487 2. Соціальна обумовленість і соціальна дія права . . . . . . . . . . 497

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506

1. Екологічна політика: джерела, суть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 507 2. Екологічна криза цивілізації — об’єктивне відображення суперечностей суспільства і природи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 516 3. Створення екологічно сприятливих технологій. . . . . . . . . . 526

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 540

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ СОЦIАЛЬНI IНСТИТУТИ —

СКЛАДНI СОЦIАЛЬНI УТВОРЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . 541

СОЦIОЛОГIЯ ЕКОНОМIКИ. СОЦIОЛОГIЯ ПРАЦI . . . . . . . . . . . . 543

1. Економіка — соціальне утворення в суспільстві . . . . . . . . . 543 2. Мета економічної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 3. Функції держави в ринковій системі . . . . . . . . . . . . . . . . . . 554 4. Праця — основа суспільного виробництва . . . . . . . . . . . . . 570 5. Економічна безпека в країнах ринкової трансформації . . . . 581

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 585

1. Політика — один із видів соціальних відносин . . . . . . . . . . 586 2. Суспільство і політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 594 3. Політична система суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 609

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 624

1. Природа, функції і структура культури . . . . . . . . . . . . . . . . 625 2. Суть і зміст культури суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 636

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 656

5

СОЦIОЛОГIЯ ОСВIТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 657

1. Предмет та метод соціології освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 657 2. Зміст та роль освіти в житті суспільства . . . . . . . . . . . . . . . 668

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 691

НАУКА — СОЦIАЛЬНЕ ЯВИЩЕ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 692

1. Наука — об’єкт соціологічного дослідження. . . . . . . . . . . . 692 2. Соціальні функції науки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 705

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 719

1. Соціальна поведінка особи та фактори її формування. . . . . 720 2. Взаємодія між суспільством, особою та вихованням. . . . . . 729 3. Соціальне середовище і проблеми виховання . . . . . . . . . . . 739

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 754

СОЦIОЛОГIЯ РЕЛIГIЇ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 755

1. Суть релігії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 755 2. Типи релігій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 759 3. Релігійний комплекс і структура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 762 4. Тенденції розвитку релігії в суспільстві. . . . . . . . . . . . . . . . 770

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 779

СОЦIОЛОГIЯ СIМ’Ї. ДЕМОГРАФIЧНI ПРОЦЕСИ . . . . . . . . . . . . . 780

1. Соціальний інститут сім’ї та шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . . . 780 2. Сімейні відносини і демографічні процеси . . . . . . . . . . . . . 792

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 804

Висновки. Соцiжологiя: в пошуку i розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . 805

6

ПЕРЕДМОВА

Наука про суспільство — соціологія самостійна галузь знань

вУкраїні склалася набагато пізніше, аніж в західних країнах. В сучасних умовах, в процесі національного відродження України, становлення суверенної демократичної держави та утвердження громадянського суспільства, демократизації суспільного життя, колись незатребована, наука соціологія розвивається, до неї зростає інтерес. Дедалі більше людей усвідомлює, що без ліквідації соціологічної неграмотності, що відбивається на такій сумній реальності, як відсутність в Україні традицій, навичок та практики застосування демократичних принципів життя, неможливо створити правову державу.

Початки, джерела науки про суспільство йдуть від епохи Протагора та софістів, коли усвідомлена потреба розмежування між двома елементами людського буття: природного середовища і середовища суспільного. Саме тоді формується фундаментальна соціологічна проблема тотожності та відмінністі законів природи, законів суспільного життя. В античну та середньовічну епохи ще відсутнє чітке уявлення про соціологію як науку про суспільство, але уже досить детально формуються концепції та доктрини політичної й правової теорії, економіки, етики та інших галузей знань про суспільство. Стародавні цивілізації Китаю, Iндії, Єгипту, Греції та Риму залишили численні письмові пам’ятки досить розвинених філософських концепцій, де розуміння світу не обмежувалося лише природним середовищем, а й поширювалося на сферу соціальних відносин людей. Багате змістом етикополітичне вчення мудрого Конфуція, староіндійські Веди та Упаншади, теорію ідеальної держави Платона, соціальні та політичні погляди Арістотеля, Епікура, Лукреція Кара та ін. впливає на розвиток соціальних знань. Політичні спостереження за подіями

всуспільстві, поведінкою людини в житті згодом філософськи узагальнюються історичні, економічні, політичні, правові та інші знання про повсякденне життя людей в різних країнах. А почи-

7

наючи з епохи Відродження, знання про суспільство поступово вивільняються від релігійно-теологічної оболонки і набирають світської форми. Пізніше соціологія обґрунтовує теорію громадянського суспільства та правової держави.

В сучасних умовах значення набувають соціологічні та політичні поняття національного відродження. І це природно. Поперше, власне ХХ століття, що завершилось, не має рівних у всесвітій історії за маcштабами та ґрунтовністю перетворень, що здійснювалися людьми. Зміни, що тривають і в ХХІ столітті в суспільному житті, так або інакше торкаються найрізноманітніших сфер існування людини і людства — взаємодії людини і природи,

навколишнього середовища, взаємодії між державою і людиною, взаємодії держав, кожна з яких шукає свої шляхи в майбутнє і разом з тим не може не рахуватися з інтересами інших народів і держав. Процес становлення суверенної України, демократичного суспільства йде в системі міжнародних відносин, триває боротьба суспільних верств, соціальних спільностей людей за досягнення мети, і суперечливості різноманітних соціальних сил, у взаємовідносинах яких, нехай не завжди послідовно і зримо, нехай з відступами і стримуючими рухами, починає утверджувати-

ся усвідомлення, що у людства в сучасних умовах — спільна доля і що загальнолюдські цінності та ідеали мають вийти наперед, стати провідними, що Україна має йти у руслі бурхливих темпів науково-технічного і суспільного прогресу. По-друге, соціокуль-

турне становлення українського народу, формування всіх національних атрибутів визначається ефективністю новостворюваних державних та суспільно-політичних інститутів, легітимністю здійснюваної ними політики. Разом з тим до активної суспільної та громадсько-політичної діяльності залучаються дедалі ширші верстви та соціальні спільності населення. Iнтенсивна соціалізація та політизація особи стала реальністю повсякденного буття. Адже у перетворень є й інший бік — сама можливість їх здійснення прямо залежить від того, наскільки кожний зможе включатися в спільну справу революційних перетворень, економічних і соціальних реформ, створення нової економічної бази, нового демократичного устрою суспільства, держави, визначити місце в творчості, спрямованій на створення демократичної, суверенної держави.

Сучасна соціологія — одне з найважливіших досягнень людського розуму, теоретичне відображення соціальних відносин, суспільної діяльності, без якої неможливе існування суспільства.

Соціологія — науковий оріентир, що набуває особливого значен-

8

ня в умовах демократизації суспільства. Саме в сучасних умовах доля кожного залежить від рівня функціонування політичних владних структур, соціальних інститутів, державних і суспільних механізмів, дієвості і обґрунтованості політичних рішень. Політичні та соціологічні знання визначають можливості конструктивних сил, зосереджуються на подоланні гострої, глибокої кризи всієї соціальної, політичної та економічної системи. Звичайно, багато вчених, суспільствознавців України, починаючи ще з 80-х років ХХ ст., відчули необхідність вивчення соціальних, політичних та економічних процесів, що визначають перетворення, зміни суспільства, становлення справді демократичних відносин, процесів іявищ, що свідчать про національне пробудження народу.

Прорив у суспільній, громадській, політичній свідомості на користь соціології стався ще на початку 90-х років ХХ ст. Соціологія прийшла у вищу школу однією із самостійних галузей знань, швидко завоювала авторитет і викликала не тільки інтерес, але й зацікавленість молоді. Саме поняття, термін соціологія (лат. societas — суспільство, грецьк. logos — слово, вчення) введено в

обіг французьким вченим-філософом Огюстом Контом, який уже в 30-х роках ХIХ ст. ототожнював соціологію з суспільствознавством, вважав, що соціологія має ґрунтуватися на позитивних фактах, а не на пустих міркуваннях, будуватися за прикладом природничих наук. Пізніше французький соціолог Еміль Дюркгейм вужче трактує предмет соціології, поєднуючи її з вивченням соціальних явищ і соціальних відносин, і ставить її в ряд з іншими суспільними науками: філософією, історією, психологією, політичною соціологією та ін. З середини ХIХ ст. почався бурхливий розвиток соціології, що відзначається глибоким дослідженням

розуміючої соціології та теорії соціальної дії, соціальної психо-

логії, визначенням історичного генезису, суті та перспективи демократії, появою різноманітних течій: соціального дарвінізму, ор-

ганіцизму, альтернативної соціології, антропології соціальної (етнології), аксіології, різноманітних соціальних, соціологічних шкіл та ін. Соціологія стає дедалі більш ключовою наукою, пояснює закономірності розвитку суспільства, соціальних процесів. Суспільство як всеохоплююча спільність людей могло б розглядатися як своєрідна суперсистема, що складається з комплексу взаємопов’язаних, взаємопереплетених, але все-таки самостійних систем: виробничої або економіко-господарської, соціальної, духовної та політичної.

На початку 90-х років ХХ ст. виникає проблема визначення предмета соціології, її методу та функцій. Створюється можли-

9

вість збагатити уявлення про соціологію як науку про суспільство, суспільні відносини та соціальні процеси, самостійно зіставити різні погляди, міркування і підходи до соціальних та політичних явищ у суспільстві, виявити до них своє власне ставлення. Проблеми, що виникли, вимагають поглибленого дослідження, обґрунтування. Ще залишається чимало суперечливих питань у розвитку та формуванні суспільства, суспільних відносин в умовах кардинальних змін, демократизації всіх сфер життєдіяльності суспільства, становлення державності. Виникає дуже гостра потреба створення підручника, навчальних посібників, що допомагали б теоретично обґрунтовувати процеси, явища, що відбуваються в суспільному житті. І хоча соціологія відносно молода наука, але за короткий період визнана на Заході і починає пробивати шлях на Сході. Справді, жодна соціальна наука не може зрівнятися з нею в оперативності дослідження різноманітних сфер життя людей, розвитку та формування суспільних відносин, демократизації суспільного життя тощо, які вимагають всебічного і глибокого вивчення. Політична освіта допоможе кожному громадянину «перевести» ідеї та дії політиків з «державної мови» на людську. Важливу роль тут покликана відіграти соціологія.

У вищих навчальних закладах України йде процес становлення соціології як науки і навчального предмета. Важливо, щоб соціо-

логія зайняла гідне місце в суспільствознавстві в Україні. У підручнику, як і в усякому іншому навчальному посібнику,

зрозуміло висвітлюється певна сума знань, що має засвоїти ко-

жний, хто вивчає соціологію. Але не менш, а можливо суттєві-

шим є те, що вивчення соціології — це школа, що дозволяє виховувати культуру розумного, вдумливого мислення — уміння вільно оперувати поняттями соціального життя. Вивчення курсу со-

ціології допоможе студентству, молоді набути глибоких знань про соціально-політичні процеси, оволодіти діалектикою соціологічного аналізу соціально-політичних, економічних, суспільних відносин та ін.

Авторський колектив вдячний усім, хто висловить зауваження та побажання вдосконалення курсу соціології.

10