Реферат, як і більшість жанрів, має вступну частину, експозицію, ос­новну та заключну частини. Важливим у написанні тексту реферату, зокре­ма у зазначених частинах, є те, що вони гармонійно поєднуються між собою завдяки темі, у якій пропонується ряд окремих питань.

Вступ реферату повинен зацікавити читача, повідомити йому про головні питання, які будуть висвітлені в основній частині тексту. Крім того, з перших рядків реферату реципієнт довідується про першоджерела, авторів яких доцільно зазначити у вступній частині. Принципово важливо узгоджен­ня виокремлених питань / проблем із планом реферату.

Основна частина реферату є найбагатшою на засоби, що забезпечують цілісність тексту, оскільки тут читач може спостерігати за перебігом інформації відповідно до першоджерел у контексті зазначеної теми. Опис фактів, повідомлення щодо дослідженої проблеми у певній галузі науки, об'єктивне пред'явлення інформації автора першоджерела потребують відповідних клішованих зворотів, вставних слів та речень. Як правило, в основній частині реферату продуцент порівнює дослідження, думки авторів вихідних публікацій. Тому в цій частині доцільно вживати такі вирази, які підкреслюють діяльність того, хто пише, щодо порівняння думок авторів першоджерел.

Заключна частина реферату, як і вступ, також важлива своєю інформативністю. Той, хто пише, повинен у цій частині показати читачеві, що було описано, які питання були висвітлені у рефераті.

Підсумовується викладена інформація висновками; завершує рефе­рат список використаних джерел (оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання").

2.5. Загальні правила цитування та покликання на використані джерела, правила бібліографічного опису

У наукових працях з метою підтвердження висловленої думки чи її по­яснення або для критичного аналізу того чи того друкованого твору викорис­товуються цитати.

Цитата (від лат. сіїо - викликаю, приводжу, проголошую; нім. 2ііаі) -один із виявів текстової категорії інтертекстуальності, дослівне введення до тексту фрагмента іншого тексту або висловлення. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

318

Роздіч IV. Тема 2. Науковий атпь і його засоби у професійному спілкуванні

Загальні вимоги до цитування

Текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться в грама­тичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей ав­торського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий".

Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення автор­ського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців у процесі цитування допускається без перекручення авторського тексту і по­значається крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на почат­ку, в середині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв роз­діловий знак, то він не зберігається.

Кожна цитата паспортизується: внизу сторінки під текстом (у винос­ках) чи в самому тексті в дужках після наведення цитати вказується на її джерело.

При непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів свої­ми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і роби­ти відповідні покликання на джерело.

Цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо це знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивнос­ті праці, а недостатнє - звужує наукову цінність викладеного матеріалу.

Якщо треба виявити ставлення автора до окремих слів або думок з ци­тованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання.

Якщо автор праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ста­виться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора праці, а весь текст за­стереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (кур­сив наш. - Л. Г.), (підкреслено мною - Л. Г.), (розрядка моя. - Л. Г.).

Покликання у науковій роботі роблять у квадратних дужках, напри­клад: [7, с. 8] або [12, с. 90 - 92] - першою позицією є номер автора зі списку використаних джерел; [4 - 7] або [2; 5; 9] - номери авторів зі списку викорис­таних джерел.

У науковій роботі дозволяється також наводити покликання у винос­ках. Його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком покликань із зазначенням номера.

Приклад:

Цитата в тексті: "... комунікативна компетентність передбачає здат­ність мобілізувати різноманітні знання мови (мовну компетенцію), паравер-бальних засобів, ситуації, правил і норм спілкування, соціуму, культури для ефективного виконання певних комунікативних завдань у відповідних кон­текстах чи ситуаціях " [7, с. 233]'.

Відповідний опис у переліку покликань:

319

Розділ IV. Тема 2. Науковій) стиль і його засобиу професійному спічкуванні

2.6. Вимоги ВАК України до наукової статті

Нині назріла нагальна потреба в розробці єдиних вимог до оформлення наукових статей з огляду на традиції робіт такого стилю й жанру, що існують у європейській науці.

Наведені нижче загальні вимоги до наукових текстів соціальної й гума­нітарної спрямованості повинні допомогти авторам оволодіти цілою низкою навичок, необхідних для написання роботи.

Загальні вимоги

Стаття повинна бути актуальною, оригінальною та публікуватися ав­ торами вперше.

Зміст статті викладається за планом:

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важли­ вими науковими чи практичними завданнями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми і на які спирається автор.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, кот­ рим присвячується означена стаття.

Формулювання цілей статті (постановка завдання).

Виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуван­ ням отриманих наукових результатів.

323

Українська мова фахового спрямування

2.6. Висновки дослідження й перспективи подальших розвідок у цьо­му напрямі.

Усі перелічені елементи повинні бути стилістично представлені в тексті, але графічно виділяти їх не треба.

Стаття повинна супроводжуватися рецензією провідного фахівця (доктора, професора) або витягом із протоколу засідання кафедри (наукового відділу) з рекомендацією до друку.

Стаття записується на дискету або диск, перевірені на відсутність вірусів. Файл повинен мати назву за прізвищем автора, наприклад, Зісіогоу. Копія файлу записується у форматі К.ТР. Інших записаних файлів на дискеті не повинно бути.

В одному номері журналу публікується, як правило, тільки одна стаття автора, у тому числі зі співавторами.

Стаття повинна бути підписана автором (авторами), який несе відповідальність за науково-теоретичний рівень матеріалу, що публікується.

Статті, що не відповідають установленим вимогам до оформлення й подання, не розглядаються й не публікуються.

Для оперативного зв'язку редактора з авторами рекомендується су­ проводжувати статтю відомостями про автора, де повинні бути повністю вказані прізвище, ім'я, по батькові, посада, учений ступінь, учене звання ав­ тора, поштова адреса, службовий і (або) домашній телефони.

2.7. Вимоги та рекомендації до оформлення рецензії на рукопис статті

Рецензія повинна мати заголовок, що обов'язково включає прізвище та ініціали автора і назву статті. Крім того, можна подати інші відомості про ав­тора.

Наприклад:

Рецензія

на рукопис статті аспіранта кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Прези­дентові України Коваленка В. О. "Оцінювання людських ресурсів у сфе­рі державної служби як кадрова технологія: проблеми і перспективи"

У рецензії необхідно розкрити такі основні аспекти:

324

Роздйі IV. Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спіпкуванні

Насамкінець подається висновок рецензента про рекомендацію статті щодо опублікування в електронному виданні.

Рецензент (за необхідності) має вказати на недоліки роботи, висловити свої зауваження, пропозиції. Рецензент також може акцентувати увагу на на­уковій новизні отриманих результатів, показати здобуток автора в контексті розвитку науки державного управління, підкреслити перспективність дослі­дження тощо.

Рецензія повинна бути підписана фахівцем з тих питань, яким присвячена стаття (кандидатом чи доктором наук - для здобувачів, аспі­рантів, докторантів і кандидатів наук; доктором наук - для докторів на­ук). Рецензент вказує також своє вчене звання, посаду, місце роботи. Підпис рецензента має бути завірений печаткою установи, де працює ре­цензент.

2.8. Основні вимоги до виконання та оформлення курсової роботи

Курсова робота - це індивідуальна та самостійна науково-дослідницька робота, що є однією з форм виявлення теоретичних і практич­них знань, уміння застосовувати ці знання, розв'язуючи конкретні наукові зав­дання.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсову роботу потрібно виконувати у такій послідовності:

вибір теми дослідження та узгодження її з науковим керівником;

отримання завдання з теми наукової роботи;

визначення структури роботи;

пошук і добір літератури з теми дослідження;

добір, аналіз та узагальнення матеріалу дослідження;

складання попереднього змісту та узгодження його з керівником;

визначення усіх необхідних кваліфікаційних характеристик вступу, написання вступу;

виклад розділів наукової роботи, редагування;

оформлення списку використаних джерел та додатків (за необ­ хідності);

подання вичитаної роботи на розгляд наукового керівника;

доопрацювання чистового варіанту з урахуванням зауважень керів­ ника;

одержання допуску до захисту курсової роботи;

написання виступу до захисту наукового дослідження;

захист курсової роботи.

325