23. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу.

Слово "козак" тюрського походження вперше зафіксоване у половецькому словнику 1303року і в урядових документах Генуєзьких колоній от 1492р. впершея з'явилось в Україні. Ця назва стосувалась вільних здобічників і степових промисловців. Отже, украхнськи козаки, угодники, як і жителі прикордонних міст і сил стали тією силою, яку вповні використовували окраїнні старости й державці для боротьби з татарами. Звичайно у перших історичних творах про козаччину (Сарницького, Вєльського, Гваньїні) збереглися лише імена ватажків-шляхтичів, досить часто звичайних любителів пригод, авантюристів, які шукали в Дикому полі гострих відчуттів, слави і здобичі, а не справжніх вождів козацтва. Пізніші козацькі літописи перейняли цю традицію і досить часто називають цих феодалів козацткими вождями-гетьманами. Найвідомішим з перших ватажків козацтсва був князь з Волині Дмитро Вишневецький, нащадок давнього українського роду Несвицьких, якого в народі назівали Байдою. Вишневецький був людиною непересічних здібностей, видатним вояком та організатором і водночас мав аватнюрницькі нахили. У 50-ті роки 16ст Байда зібрав навколо себе загін з кількох сот козаків і досить успішно воював проти татар. Посварившись з великим князем литовським, який не підтримував його планів експансії на південь, Вишневецький вирішив перейти до турків і навіть якийсь час жив у Стамбулі, але повернувся на Дніпро.Вишневецького щодо проведення самостійної козацької політики з використанням допомоги інших християнських держав незабаром розвили вже справді козацькі ватажки. Після Вишневецького козаки мали ще одного вождя князівського роду. Устрій козацтва. Чортомлицька Січ. Вибір місця для Січі зумовлювався природними умовами, вигодами її оборони, обов'язково прив’язувався до Дніпра - головної водної артерії України і найпершого шляху для морських походів проти турків і татар. Січ як військовий і політичний центр козацтва, його столиця, протягом другої половини XVI ст.Суворі умови життя козаків, боротьба з постійною нестачею і голодом, відсутність за порогами будь-якого впливу польської адміністрації і шляхетського ладу взагалі вплинули на формування у Запоріжжі демократичного ладу. Вся повнота влади в Січі належала загальній раді, всі козаки вважалися рівними й мали одинакові права. Перевагу мали хіба що найдосвідченіші козаки, “діди сивоусі", як і ті, хто мав найбільші здібності й бойові заслуги. В мирний час найвищим начальником у козаків був кошовий отаман (спочатку його звали гетьманом) і старшина - осавули, судді, писар, обозний, курінні отамани. Всі ці посади були виборними, і старшина звітувалася перед радою щороку. Король, наймаючи козаків на службу, сприяв пробудженню в козачині свідомості своєї відокремленості від інших станів у державі, виробленню свого роду імунітету, який полягав у не підпорядковуванні звичайній владі, а тільки своїм старшинам, звільнені від податків, праві вільно розпоряджатися своїм майном

24. Запорозька Січ: адмінистративно-політичний устрій, економічна та військова організація українського козацтва.

Однією з основних проблем української історії доби феодалізму є проблема козацтва. Історія козаччини глибоко приваблює кожну культурну людину не лише тим, що вона винятково цікава, а й своїм традиційним демократизмом, любов'ю козацтва до волі, до рідної землі, відданістю вірі, присязі, клятві, готовністю жертвувати власним життям для захисту простих людей, заявляли, що козаки — це волоцюги, злодюги, когорта п’яних розбишак. Навпаки, вбивство, перелюбство, крадіжка, несплата боргів вважалися на Січі головними злочинами. Уживання ж алкоголю в походах, в усіляких військових справах взагалі каралося смертю*.Хто ж насправді козаки? Це чудові хлібороби, відважні лицарі степу, хоробрі захисники рідної землі. У радянській історіографії стверджувалося, що формування козацтва відбувалося лише за рахунок селян, які втікали від кріпацтва. На Січі сформувався своєрідний суспільно-політичний та адміністративний устрій, основою якого були засади військової демократії. Верховними органами влади були військова рада. Першою особою на Січі був курінний отаман, котрий очолював кіш і якому належала військова, адміністративна та судова влада. Другим за рангом був військовий суддя. Канцелярією відав писар. Виконання рішень, ухвалених військовою радою чи кошовим, здійснював осаул, а в разі війни — й обозний, котрий відав боєприпасами та провіантом В історії українського народу Запорізька Січ відігравала значну роль. Вона зосереджувала свободолюбиві елементи козацтва, була осередком боротьби із зовнішніми ворогами, провідною силою народу за соціальне та національне визволення. Січ стала зародком нової української козацько-старшинської державності. З початком існування Запорізької Січі дух козацтва став ширитися по всій Україні. Отже, на початок XVII ст. було три категорії козаків: заможні реєстрові козаки, які перебували на службі польського уряду, запоріжці, які жили поза межами Речі Посполитої, та величезна більшість козацтва, яка жила у прикордонних містах, вела козацький спосіб життя, але не мала офіційно визнаного статусу. Найвидатнішу роль в історії українського козацтва до Б. Хмельницького відіграв гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний Гетьман здійснив військову реформу, результатом якої стало перетворення партизанських ватаг в регулярне військо і запровадження суворої дисципліни. Мабуть за його гетьманства введено сувору заборону пити горілку під час морських походів. Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося вступати в козаки і навіть віддавати заміж за них своїх дочок. На Запоріжжя козак міг потрапити тільки при наявності паспорта, затвердженого польським комісаром. Це було великим ударом по козацтву. Воно втратило своє самоврядування. Здавалося, що цього разу запоріжців було зламано остаточно. Та вільний дух козацтва зберігся. Ставши свідомим захисником свого народу, козаки готувалися до нових вирішальних битв з Польщею.