Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування

3.1. Функції внутрішніх цін на підприємстві.

3.2. Методи формування внутрішніх цін.

3.3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин.

Тести

Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернативний вибір).

1. Характеристики внутрішніх цін не стосується твердження:

а) внутрішні ціни – це умовно-розрахункові ціни;

б) внутрішні ціни створюють основу договірних відносин між підприємством та його підрозділами, а також між самими підрозділами;

в) згідно з внутрішніми цінами здійснюються реальні (готівкові) платежі між підрозділами;

г) внутрішні ціни у практиці внутрішнього обігу виконують ті самі функції, що й ринкові ціни;

д) внутрішні ціни формуються з урахуванням взаємозв'язку загальнозаводських критеріїв роботи з критеріями роботи окремих підрозділів.

2. Найпоширенішим методом внутрішнього ціноутворення на вітчизняних підприємствах є такий:

а) ціноутворення на основі ринкових цін;

б) ціноутворення на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

в) ціноутворення на договірній основі;

г) ціноутворення на базі витрат виробництва;

д) комбінований метод ціноутворення.

3. Якщо внутрішні товари виробляються підприємством із застосуванням секретних технологій, тоді неможливо використовувати метод внутрішнього ціноутворення, що грунтується на:

а) основі ринкових цін;

б) базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

в) договірній основі;

г) базі витрат виробництва;

д) основі ринкових цін; основі ринкових цін.

4. Нижня та верхня межі внутрішньої ціни виражаються відповідно рівнями:

а) прямих витрат підрозділу-постачальника та собівартості кінцевої продукції;

б) доданих витрат підрозділу-споживача та ринкової ціни продукції внутрішньокоопераційного призначення;

в) доданих витрат підрозділу-постачальника та повної собівартості продукції;

г) ринкової ціни аналогічної продукції внутрішньокоопераційного призначення та собівартості кінцевої продукції;

д) виробничих витрат підрозділу-постачальника та ринкової ціни.

5. До основних методів установлення внутрішніх цін не належить:

а) ціноутворення на основі ринкових цін;

б) ціноутворення на основі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

в) ціноутворення на договірній основі;

г) ціноутворення на основі витрат виробництва;

д) ціноутворення на основі очікуваного економічного ефекта.

6. Основними недоліками встановлення внутрішньої ціни на основі витрат виробництва є:

а) відсутність стимулів у підрозділів зменшувати ціну;

б) незаінтересованість приймати ефективні управлінські рішення;

в) завищення витрат підрозділу-постачальника;

г) заінтересованість приймати ефективні управлінські рішення;

д) відсутність стимулів у підрозділів зменшувати ціну; незаінтересованість приймати ефективні управлінські рішення; завищення витрат підрозділу-постачальника.

7. До основних переваг методу внутрішнього ціноутворення на базі ринкових цін належать:

а) можливість достовірно оцінювати ефективність діяльності підрозділів;

б) стимулювання підвищення ефективності роботи підрозділів;

в) сприяння зростанню продуктивності праці;

г) неможливість достовірно оцінювати ефективність діяльності підрозділів;

д) можливість достовірно оцінювати ефективність діяльності підрозділів; стимулювання підвищення ефективності роботи підрозділів.

8. Основною проблемою встановлення внутрішньої ціни на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції є:

а) визначення обсягу витрат виробництва продукції внутрішньокоопераційного призначення:

б) встановлення розміру прибутку, що включається у внутрішню ціну;

в) узгодження інтересів постачальників і споживачів продукції внутрішньокоопераційного призначення;

г) встановлення розміру прибутку;

д) узгодження інтересів постачальників продукції внутрішньокоопераційного призначення.

9. Підрозділу підприємства для виробництва кінцевої продукції необхідний комплектуючий виріб, вартість якого на ринку становить 15 грн. У разі організації внутрішньокоопераційних поставок підрозділ-постачальник комплектуючого виробу втрачає 6 грн. прибутку на кожну одиницю своєї продукції за рахунок скорочення зовнішнього продажу. Собівартість виробу внутрішньокоопераційного призначення 10 грн. Ураховуючи наведену інформацію, можна зробити такий висновок:

а) підприємству доцільно організувати внутрішню закупівлю комплектуючих, оскільки ціна зовнішніх закупівель перевищує ціну внутрішніх поставок;

б) підприємству не доцільно підтримувати внутрішню закупівлю комплектуючих, оскільки внутрішня ціна потрібних виробів перевищує ціну їх зовнішнього придбання;

в) підприємство збільшить прибуток від реалізації кінцевої продукції на 5 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі постачаються за внутрішньокоопераційною угодою;

г) прибуток підприємства зменшиться на 6 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі постачаються за внутрішньокоопераційною угодою.