2. Структура популяцій

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ПОПУЛЯЦІЇ Популяція характеризується певними груповими особливостями: Народжуваність — кількість нових особин, які з’явилися за певний проміжок часу. Смертність — кількість особин, які померли (загинули) у популяції за певний проміжок часу. Густота (щільність) — це середня кількість особин у популяції на одиницю площі; Чисельність — це кількість особин у популяції на обмеженій території; Приріст популяції — різниця між народжуваністю і смертністю.

Популяції притаманні ознаки: • спільність еволюційної долі; • здатність до невизначено тривалого еволюційного існування; • наявність займаної території; • формування генетичної системи з вільним, випадковим, рівно можливим поєднанням всіх типів гамет, характерним схрещуванням особин всередині популяції (панміксія), значною ізольованістю від інших популяцій; • адаптивне реагування на зовнішні впливи як цілого; • наявність специфічної еконіші.

СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ Структура популяцій — це власна організація популяції, тобто співвідношення різних окремих частин популяції між собою за різними ознаками. Виділяють вікову, статеву, просторову та генетичну структури популяції. • Вікова структура характеризує співвідношення різних вікових груп і тим самим, визначає їх здатність до розмноження, за певний проміжок часу, і показує чого можна очікувати у найближчому майбутньому. Американський еколог А. Боденхеймер виділив три основні вікові стани: передрепродуктивний; репродуктивий; пострепродуктивний. Популяції особин одного віку є моноциклічними, а різних вікових станів – поліциклічними. • Статева структура – це співвідношення особин в популяції різної статі. • Просторова структура – це характер розміщення особин виду в популяції: поодинці, парами, групами, скупченнями тощо. • Генетична структура — це співвідношення у популяції різних генотипів і алельних генів. Наука, яка займається вивченням генетичних процесів у популяціях називається популяційною генетикою. За законами генетики у популяції підтримується рівновага генофонду.

СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ

Ієрархічна структура проявляється у ступені домінантності особини та функціональних обов’язках, які виконує ця особина. Ієрархія популяції проявляється у формі організації популяції: поодинокий спосіб життя, сімейний спосіб життя, зграя, стадо, колонія тощо. Як відмічав К. Лоренц, батько етології, ієрархія популяції побудована на принципі домінантності та підпорядкованості. Всі особини популяції підпорядковані цьому принципу, а при вибуванні особини якоїсь ланки йде швидка перебудова ієрархічної структури популяції. Загалом принцип ієрархії можна уявити як розташування особин популяції на різних щаблях ієрархічної драбини. Домінуюча особина займатиме найвищий щабель, нижче буде знаходитись субдомінанта і так далі. У багатьох випадках ієрархія стосується тільки певної статі і особин, які перебувають у репродуктивному віці. Знання про структуру популяцій є основою для раціонального природокористування. Контроль за віковими, статевими, ієрархічними показниками популяцій в природі дозволяє експлуатувати природний ресурс без істотних змін чисельності особин, а також охороняти, керувати і збагачувати популяції.

ТИПИ ПОПУЛЯЦІЙ М. П. Наумов (1963) запропонував концепцію такої ієрархії популяцій: Елементарна (локальна) популяція — сукупність особин виду, що займають невелику ділянку однорідної території. У біогеоценозі будь-який вид розпадається на кілька елементарних популяцій. Чим більш одноманітні умови, тим менша кількість елементарних популяцій. Сукупність елементарних популяцій є метапопуляцією або простим біоугрупуванням. Сукупність метапопуляцій – складне біоугрупування. У межах елементарної популяції на генетичному рівні виділяють субпополяції. Екологічна популяція — сукупність елементарних популяцій, приурочених до конкретних біогеоценозів. Ці популяції слабко ізольовані одна від одної і обмін генетичною інформацією між ними відбувається досить часто, але рідше, ніж між елементарними популяціями. Географічна популяція — сукупність екопопуляцій, що охоплює групи особин одного виду, які заселяють територію з географічно однорідними умовами. Чітко розмежовані одна від одної і відносно ізольовані. Основні типи просторового розміщення популяцій: • випадкове — різні фактори однаково впливають на особини, а популяція знаходиться в оптимальних умовах; • регулярне — результат елімінації особин при гомогенних умовах; • групове — найпоширеніше, пов’язане з особливостями дисемінації.