7.3. Класифікація організацій

Кожна організація має своє призначення, вид діяльності, тривалість існування і розміри. Відповідно до обраної ознаки виділяють наступні види організації.

В залежності від ролі і місця в системі суспільних відносин існують:

– промислово-господарські організації, які виробляють продукцію – заводи, фабрики, фермерські господарства;

– фінансові організації забезпечують відносини між промисловими і іншими підприємствами за допомогою фінансів – банки, страхові компанії;

– адміністративно-управлінські організації, тобто органи державної влади, місцевого самоврядування, податкові, контрольні і інші організації;

– науково-освітні і науково-дослідні організації – вузи, НДІ наукові центри;

– військові організації, які виконують функції захисту, оборони країни;

– культурні організації виконують культурні і виховні завдання (дитячі садки, школи, гуртки, театри, кінотеатри, філармонії, музеї);

– соціальні організації – з охорони здоров’я, соціального забезпечення і т.д.

За формою власності поділяються на:

– державні, які є власністю держави;

– недержавні, приватні (громадські) – творчі союзи, асоціації (з захисту навколишнього середовища, прав споживачів тощо), клуби.

В житті можна спостерігати як одні організації плавно перетікають в інший вид. Наприклад, телебачення, кіно, театр, вузи носять і державний (фінансування, норми, закони) і суспільний характер (громадські і опікунські ради).

За інтенсивністю соціального контролю виділяють:

Добровільні організації, для яких характерні захист інтересів її членів; добровільне членство, яке не передбачає висунення вимог до певних людей; вони не пов’язані з місцевими, державними урядовими органами (організація захисту прав споживачів, об’єднання червоного хреста, професійні та релігійні об'єднання, політичні партії (за умов демократії), різні асоціації типу наукових товариств, клуби за інтересами, самодіяльні колективи тощо). Хоча деякі з них поступово можуть трансформуватися в організації іншого типу – прямо протилежного добровільним.

Тотальні організації – створені для захисту суспільних інтересів. Члени таких організацій часто ізольовані від суспільства, і можуть знаходитися під наглядом охорони тощо (лікарні, будинки для престарілих, тюрми, які призначені для людей, що вважаються небезпечними, казарми, морські екіпажі, закриті навчальні заклади, які створені з певною метою, притулки, монастирі, куди люди ідуть за релігійними причинами тощо). Часто ізоляція в таких організаціях пов’язана з різними ритуалами та випробувань. Мова, ритуали, досвід – це все захищається представниками даної субкультури, організації.

Специфічним типом організації є бюрократії, для яких характерні чіткий розподіл обов’язків відповідно до правил і норм, що полягають в ієрархії влади. В силу єдності управління і стандартизації своєї діяльності всі організації в тій чи іншій мірі бюрократизовані. Позитивом вважається, те що рішення приймаються за загальними критеріями, а не за власним бажаннями; професійна підготовка відсікає талановитих дилетантів і підіймає загальний рівень компетентності; в бюрократії надається фіксований оклад і строго обмежувальні функції, зменшується корупція у порівнянні з організаціями традиційних суспільств; загальні критерії оцінок діяльності знижують можливість особистих і сімейних зв’язків. Недоліком моделей організації раціоналістичного типу є мінімізація людського чинника.

За ступенем формалізації виділяють:

– формальні організації, які офіційно зареєстровані, в які люди об’єднуються для виконання певної мети, мають певну соціальну структуру (посади), нормативну регуляцію поведінки, розподіл функціональних обов’язків, систему управління і координації і т.д.

– неформальні організації – це спонтанно сформовані системи соціальних зв’язків на основі особистісних якостей людей, для яких характерна відсутність чіткої ієрархії і структури, неформалізовані відносини, зв’язки засновані не на жорстких стандартах, а на загальнолюдських нормах, їх діяльність носить загальнолюдський, особистісний характер, надає більше можливостей для творчості, неформального спілкування. В таких організаціях діяльність вважається більш ефективною. Хоча в житті на практиці майже всі організації поєднують риси і формальної і неформальної організації. Але прослідковується тенденція, якщо праця носить механічний і нетворчий характер, ефективніше спрацьовує формальний тип організації. Коли праця є більш творчою, кінцевий результат до кінця не ясний і внесок кожного члена організації важко виміряти, тоді більш ефективно буде неформальна організація праці.