6.2. Елементи та етапи процесу комунікації.

Відомо, що для успішного оперування інформацією потрібно чітко її структурувати. Крім того, передана інформація може неправильно сприйматися і розумітися, що буде ознакою неефективної комунікації. Вона буде ефективною лише за умови, що одна сторона надає інформацію, а інша правильно її сприймає і ставиться до цього з великою увагою.

Структуру комунікаційного процесу складають: комунікатор – повідомлення – канал – реципієнт.

Комунікатор (відправник) – це особа, яга генерує ідеї та передає інформацію.

Повідомлення – сама інформація, закодована в символи.

Інформаційний канал – способи та засоби передання інформації.

Реципієнт (одержувач) – особа, для якої передбачалася інформація і яка приймає та інтерпретує інформацію.

Процес комунікації проходить ряд етапів:

1. Генерування ідеї і кодування, яке спочатку визначає предмет обміну інформацією та передбачає використання усіх комунікативних ресурсів, вибір вербальних і невербальних засобів комунікації, що направлені на досягнення поставленої мети. Відправник має усвідомлювати мету і наслідки комунікації, враховувати особливості взаємодії, ситуацію, в якій знаходяться співрозмовники. Кодування дозволяє перетворити ідеї в повідомлення (слова, жести, вираз обличчя, інтонація тощо).

2. Вибір каналу комунікації і передання інформації, тобто фізичне передавання повідомлення від комунікатора до реципієнта. При цьому вибір засобів передання інформації не повинен обмежуватися лише одним каналом, тобто потрібно поєднувати два і більше канали комунікації.

3. Отримання і декодування інформації, які передбачають уміння реципієнта інтерпретувати отриману інформацію. При цьому виникає багато проблем під час руху інформації, які мають технічні, лінгвістичні, соціальні, психологічні особливості.

4. Канал зворотного зв’язку, який допомагає комунікатору зрозуміти і оцінити чи ефективною була комунікація.

Кожен з етапів має певні проблеми: помилки виникають на етапі кодування і декодування, при виборі неправильного каналу передачі інформації, відсутності зворотного зв’язку. Значна роль відводиться шумам, які заважають точно передавати інформацію і є перешкодою в її прийнятті та інтерпретації.

Г. Лассуел досліджуючи комунікації, розробив модель комунікації, яка структурувала даний процес. Вона включає в себе наступні елементи: хто говорить (комунікатор), що говорить (повідомлення), через які канали (засоби передачі інформації, кому говорить (аудиторія, реципієнт), який результат комунікації (ефективність). На ефективність даного процесу впливає готовність партнерів встановлювати комунікацію, вчасно виявляти і усувати перешкоди, вибирати способи комунікації, правильно поєднувати усні, візуальні та письмові форми комунікації. Важливу роль відіграє комунікативна компетентність, тобто здатність індивіда встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими, а також володіти ресурсами, необхідними для побудови ефективної комунікації. Комунікативна компетентність сприяє професійному успіху, кар’єрному зростанню, допомагає почуватися впевнено та відповідати вимогам до сучасного фахівця.

Комунікативна компетентність лідера включає знання законів спілкування, уміння та навички реалізації даних знань в конкретних ситуаціях, здатність до самовизначення, самоконтролю та самореалізації в спілкуванні.

Керівникам комунікації потрібні для прийняття управлінських рішень, забезпечення міжособистісних взаємодій у колективі, поєднання усіх елементів в процесі управління, забезпечення необхідною інформацією усіх процесів.