Мал. 13. Crataegus azarolus var. azarolus

Мал. 40. Колекційний сад видів глоду, рік садіння 1999

(Артемівськ, ДГ АДСР, 2003–2010 рр.)

Вумовах Лісостепу в дендропарку "Олександрія" більшість північноамериканських видів глоду є достатньо зимостійкими. Тут тільки у C. ×persimilis та C. phaenopyrum спостерігали пошкодження річних пагонів, що можна пояснити тривалим ростом пагонів і недостатнім здерев'янінням у деякі роки (Рубіс, 2001а).

Вумовах ДБС практично всі колекційні зразки є зимостійкими. Лише у

C. chlorosarca, С. dahurica, С. chlorocarpa та C. microphilla спостерігали відмер-

зання кінчиків однорічних пагонів після січнево-лютневих морозів, що сягали -20...-25 °С. Пояснити морозні пошкодження вищезгаданих видів в умовах Донецька можна, зокрема, тривалими відлигами, притаманними донецькому клімату. У місцях природного зростання види секції Sanguinea (C. chlorosarca, С. dahurica, С. chlorocarpa) витримують більші морози, але там сезонний хід температури не має таких перепадів, як на сході України. Унаслідок відлиг рослини виходять зі стану в имушеного спокою і потерпають від повторного зниження температури повітря. В умовах Москви, Мінську, Уфи ці види повністю зимостійкі і тільки інколи отримують незначні пошкодження (Бобореко, 1974а; Древесные…, 1975; Вафин, Путенихин, 2003).

Суворі зими дозволили перевірити колекційні зразки за другим компонентом зимостійкості – стійкістю до критичних температур у середині зими. Після суворих зим 1984/1985 (-31,6 °С), 1986/1987 (-30,4 °С) років ми не відмічали підмерзання пагонів у C. pinnatifida, C. punctata, C. submollisз нашої колекції,

яку тоді тільки розпочали збирати. Пізніше, коли колекція вже налічувала декілька десятків зразків, мінімальні температури взимку практично кожної зими сягали позначок нижче за -20 °С: -29,7° (1993/94 р.), -23,5° (1996/1997 р.), -30,5° (1997/1998 р.), -20,2° (1998/1999 р.), -21,3° (1999/2000 р.), -27,8° (2001/2002 р.), -24,3° (2002/2003 р.), -23,0° (2003/2004 р.), -22,5° (2004/2005 р.). У жодного з досліджуваних видів однорічні пагони не обмерзали. Усі види відзначаються високою зимостійкістю в наших умовах, незважаючи на своє походження з інших регіонів планети з відмінними кліматичними умовами. Це свідчить про високий адаптивний потенціал інтродуктів з Північної Америки (C. chrysocarpa,

C. flabellata, C. holmesiana, C. supii,je C. mollis,C. coccinea, C. pennsylvanica, C. punctata, C. rivularis, C. schuettei, C. submollis, C. submollisvar. arnoldiana, C. succulenta), Західної Європи (С. ×media), Криму, Середземномор'я і Малої Азії (C. azarolus var. azarolus, C. germanica, C. meyeri, C. orientalis, C. ×pojarkovae), Центральної та Східної Азії (C. azarolus var. pontica, C. chlorocarpa, C. pinnatifida, C. pinnatifidavar. major, C. ×pseudoazarolus, C. songarica) до з и-

мових умов південного сходу України. Загальний стан дерев усіх видів після перезимівлі завжди був відмінний, без обмерзанняпагонів та пошкодження штамбів.

119

В інших, суворіших умовах зростання деякі з вищенаведених видів можуть пошкоджуватися морозами. Так, зразки, що були отримані з Головного ботані-

чного саду РАН – C. azarolus var. azarolus, C. coccinea, C. punctata,в умовах Москви мають обмерзання однорічних пагонів, а C. orientalis (в колекції ГБС культивується під назвою C. tanacetifolia) – може обмерзати до снігового покриву (Древесные.., 1975).

Зима 2005/2006 р. була найсуворішою в регіоні за останні шість десятиріч. Їй передував вегетаційний сезон з дуже сухим і спекотним травнем, за яким наступив надзвичайно дощовий червень, коли випала двомісячна норма опадів. Дощовим був також початок липня, що сприяло вторинній хвилі росту пагонів, яка тривала до осені. Наприкінці літа розпочався сухий спекотний період, який тривав з початку другої декади серпня до другої декади жовтня. Упродовж двох місяців кількість опадів становила лише 22 мм, тобто третину від норми. Внаслідок посухи підготовка рослин до перезимівлі проходила у несприятливих умовах.

З початку січня встановилася постійна мінусова температура повітря, яка з 17 січня знизилася нижче -20 ºС. Найнижчу температуру повітря -34,3 ºС зафіксовано Артемівською метеорологічною станцією 23 січня. На поверхні снігу температура повітря сягнула -39,4 ºС. Завдяки товстому шару снігу коренева система була захищена від морозів, але надземна частина багатьох видів плодових дерев сильно постраждала. Обмерзли до рівня снігу або вимерзли повністю дерева Armeniaca vulgaris, Juglans regia, Persica vulgaris, Prunus salicina, Pyrus pyrifolia. На ділянках з несприятливими мікрокліматичними умовами загинули дерева деяких сортів Cerasus avium, Malus domestica, Prunus cerasifera, Pyrus communis.

У цих умовах відмічено зимові пошкодження видів глоду. Найбільше постраждали види південного походження: C. azarolus var. pontica та C. ×pseudoazarolus, інтродуковані з Туркменістану. У попередньому сезоні вони мали тривалий ріст пагонів, пов'язаний із вторинною хвилею росту. Через це їхні пагони недостатньо здерев'яніли, що позначилося на результатах перезимівлі. Аналіз стану тканин пагонів виявив, що морози сильно пошкодили кору, камбій і деревину. Це призвело до повного обмерзання надземної частини дерев, але упродовж року зі сплячих бруньок кореневої шийки з'явилися пагони відновлення.

Більшість рослин C. ×pojarkovae мала обмерзання багаторічних гілок до повного вимерзання надземної частини до рівня снігового покриву. У одних дерев тканини однорічних пагонів сильно підмерзли, у інших – мало. Окремі зразки навіть цвіли після перезимівлі. Така різниця пов'язана з мікрокліматичними умовами зростання та генотиповими особливостями особин. Затяжний

120

ріст пагонів мали дерева C. orientalis, C. songarica, C. succulenta,але вони не обмерзли, що пояснюється їхньою більшою зимостійкістю.

Переважна більшість видів глоду нормально цвіла і плодоносила. Це пів-

нічноамериканські види секцій Соссinea, Crus-galli та Douglasiana: C. chrysocarpa, C. flabellata, C. holmesiana, C. mollis, C. coccinea, C. punctata, C. rivularis, C. schuttei, С. submollis, C. submollis var. arnoldiana, європейські й азійські види секцій Crataegus і Sanguinea: C. chlorocarpa, C. ×media, С. pinnatifida, C. pinnatifida var. major, С. rhipidophylla тощо. Більшість з них не мали проявів пошкодження морозами. Тільки у C. chlorocarpa та C. punctata на зрізах деяких пагонів відмічено окремі ділянки з підмерзанням кори і прилеглих тканин унаслідок сонячних опіків. Отримані сонячні опіки мало зашкодили деревам, які внаслідок відновлюваних процесів упродовж наступного вегетаційного сезону регенерували пошкоджені тканини. Натомість, через опіки стовбурів на сонячному боці, які отримали в розсаднику однорічні саджанці C. ×media ‘Rubra Plena’, їх довелося зрізати на зворотній ріст.

Інколи у видів глоду з раннім початком вегетації приморозки можуть незначно пошкоджувати листки та верхівкові бруньки (Рубіс, 2001а). У наших умовах подібних пошкоджень не відмічено.

За роки спостережень за рослинами видів глоду, що вступили до генеративної фази розвитку, від'ємні температури повітря в травні мали місце в 1990, 1992, 1999, 2000, 2002 рр. Зниження температури повітря до -1,0 °С 22 травня

1990 р., -1,4 °С 1 травня 1992 р., -1,5 °С 3 травня 2000 р., -1,0 °С 22 травня

2002 р. не пошкодило квітки і плоди видів глоду. Для споріднених з глодом яблунь і груш критичною температурою під час цвітіння є -2,0 °С, а під час утворення молодих плодів – -1,5...-1,9 °С (Соловьева, 1988).

6 і 7 травня 1999 році відбулося зниження температури повітря, відповідно, до -3,1 і -3,0 °С. Такі надзвичайно сильні і тривалі приморозки в зоні досліджень відбулися вперше за всі роки метеоспостережень. Унаслідок приморозків на 100 відсотків було втрачено врожай практично усіх плодових культур, які цвіли або вже відцвіли на той час. Плодоносили тільки дерен, шефердія, обліпиха і порічки, молоді плоди яких виявилися найстійкішими. Приніс урожай плодів також хеномелес, частина квіток і плодів якого завдяки тривалому періоду цвітіння не потрапила під дію приморозку, та малина, що цвіла пізніше. Завдяки пізньому цвітінню плодоносив тільки C. orientalis, єдиний з усіх видів глоду, що були на той час у колекції.

В умовах Узбекистану під час вивчення найбільшої на теренах колишнього СРСР колекції видів роду Crataegus температура повітря не знижувалася до абсолютного мінімуму до -30 °С, але восени після перепаду температур від

121

+18 °С до -25 °С глоди не постраждали, тоді як інші плодові культури, в тому числі яблуня, загинули (Русанов, 1965).

3.4.2. Посухостійкість. У посушливих умовах Азербайджану, Туркменістану, Узбекистану, Поволжя інтродуковані види глоду у переважній більшості виявляють високу посухота жаростійкість (Русанов, 1965; Эсенова, 1968, 1969; Ахматов, 1977; Семенютина, 1979; Агамиров, 1981; Зейналов, 1984; Эсенова, Алалыев, 1989).

Особливостями клімату південного сходу України є недостатнє в цілому зволоження та чітко виражені спекотні посушливі періоди. В окремих випадках це може несприятливо позначатися на рості та розвитку рослин.

Серед видів глоду є мезофітні і ксерофітні види. Посушливі умови степового південного сходу України не збігаються з умовами лісистих регіонів земної кулі, де сформувалася більшість видів глоду. Тому мезофітні види страждають в умовах Донбасу від ґрунтової та повітряної посухи. У посушливий літній період за температури вище за +30 °С в дендрарії ДБС у C. chlorosarca, C. maximowiczii, C. microphilla, C. nigraвідмічено зів'янення листків. У той же час тривалими дослідженнями встановлено, що в умовах посушливої степової зони більшість видів глоду добре росте і розвивається (Малюгин, 1983).

Ми не виявили спричинених посухою пошкоджень у рослин поширеного в Донбасі північноамериканського інтродукта C. submollis. Тому сіянці цього виду разом з аборигенними C. monogyna і C. rhipidophylla ми використовували як підщепу. Переважна більшість колекційних зразків інтродукована шляхом прищеплювання на дерева цих посухостійких видів. Негативні прояви ґрунтової посухи на рослини виявлено тільки у 2005 року, що вирізнявся тривалою посухою під час вегетації.

Вплив посухи проявлявся, зазвичай, в розсаднику на богарі, де сходи та молоді сіянці видів глоду, які ще не сформували розвиненої кореневої системи, уповільнювали ріст або навіть гинули в бездощові періоди за високої температури повітря. Водночас сіянці видів глоду проявляють надзвичайну живучість. Так, наприкінці травня 1993 року ми отримали посилку з дворічними сіянцями, яка була надіслана з Туркменістану ще на початку квітня. Упродовж тривалого подорожування поштою сіянці в посилці почали ріст, утворили листки, а потім підсохли до сильного зморщування кори. Після отримання посилки, сіянці на вигляд були практично нежиттєздатними, але потім у розсаднику майже половина з них вижила.

У дорослих кореневласних рослин з глибокою добре розвиненою кореневою системою візуальних проявів пошкоджень навіть у посушливі літні періоди зазвичай не відмічали. Проте, порівняння плодів зібраних одночасно з дерев,

122