Таблиця 14. Розподіл видів роду Crataegus за діаметром плодів
Клас |
Види |
|
|
Середній діаметр |
|
|
плодів, мм |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
C. rivularis, C. ×media |
|
|
9–11 |
3 |
C. rhipidophylla, C. succulenta, C. chlorocarpa, C. songarica, |
|
12–14 |
|
C. azarolus var. azarolus, C. ×mordenensis, C. holmesiana, |
|
|||
|
|
|
||
|
|
|
|
|
4 |
C. ×tournefortii, C. meyeri, |
C. schuettei, C. pinnat |
|
15–17 |
C. ×pseudoazarolus, C. flabellata, |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C. orientalis, C. chrysocarpa, C. mollis, C. submollis, C. sub- |
|
|
|
5 |
mollis var. arnoldiana, Ccoccinea,. C. pennsylvanica, |
|
18–20 |
|
|
C. ×pojarkovae |
|
|
|
|
|
|
|
|
6 |
C. azarolus var. pontica |
|
|
21–23 |
7 |
C. punctata |
|
|
24–26 |
8 |
C. pinnatifida var. major, C. germanica |
|
27–30 |
|
За літературними даними, плоди великого діаметра – 25 мм має C. pinnatifida var. major, інколи окремі зразки C. azarolus, C. mollis, C. punctata, C. tanacetifolia (Полетико, 1954б; Русанов, 1965; Krüssmann, 1975). Відомі зразки цих видів, що сягають 35 мм у діаметрі (Bellini et al., 2005). Існують сорти
C. germanica, що мають плоди 7 –8 см у діаметрі (Evreinoff, 1954; Baird, Thieret, 1989).
Важливим помологічним показником є вміст м'якуша у плодах. В умовах Південного Берегу Криму значний відсоток маси плодів припадає на насіння (Комар-Темная, 2000). У дрібноплодих видів кісточки становлять 15–33 % від маси плоду, відповідно на м'якуш разом зі шкіркою у них припадає 67–85 %. У великоплодих видів відсоток м'якуша зростає: у C. pennsylvanica – 87,0,
C. azarolus var. pontica – 87,2, C. ×pojarkovae – 91,0 %. В умовах Білорусі м'я- куш у C. submollis складає 74,5–81,4 %; C. pennsylvanica – 79,0–82,5; C. coccinea
– 82,0; C. submollis var. arnoldiana – 78,0–84,0 %. У видів з дрібними плодами вміст м'якуша знижується до 62,1–73,2 % (Чекалинская, Довнар, 1973, 1977).
Уміст м'якуша включно зі шкіркою в плодах видів глоду нашої колекції наведено в табл. 15.
Середній уміст м'якуша (5 клас) мають C. orientalis, C. rivularis, C. azarolus var. azarolus, C. pinnatifida, C. schuettei, C. holmesiana, C. azarolusvar. pontica, C. flabellata, вищий за середній ( 6 клас) – C. germanica, C. submollisvar. arnoldiana, C. ×pojarkovae, C. submollis, C. mollis, C. punctata, C. pennsylvanica, C. chrysocarpa. Значним умістом м'якуша (7 клас) вирізняються плоди C. pinnatifida var. major, C. coccinea.
132
Таблиця 15. Розподіл видів роду Crataegus за вмістом м'якуша в плодах
Клас |
Види |
Вміст |
|
м'якуша, % |
|||
|
|
||
|
|
|
|
1 |
C. succulenta, C. rhipidophylla |
< 75 |
|
3 |
C. chlorocarpa, C. meyeri, C. songarica, C. ×tournefortii, |
78–80 |
|
C. ×pseudoazarolus |
|||
|
|
||
|
|
|
|
|
C. orientalis, C. rivularis, C. azarolus var. azarolus, C. pinna- |
|
|
5 |
tifida, C. schuettei, C. holmesiana, C. azarolus var. pontica, |
84–86 |
|
|
C. flabellata, |
|
|
|
|
|
|
|
C. germanica, C. submollisvar. arnoldiana, C. ×pojarkovae, |
|
|
6 |
C. submollis, C. mollis, C. punctata C. pennsylvanica, C.chry- |
87–89 |
|
|
socarpa |
|
|
|
|
|
|
7 |
C. pinnatifida var. major, C. coccinea |
90–93 |
Порівнюючи ці результати з даними інших дослідників можна дійти висновку, що кращі показники притаманні плодам, які сформувалися в умовах південного сходу України. Це пояснюється різницею в природних умовах та тим, що плоди для аналізування збирали з молодих дерев, які зростають за сприятливої агротехніки. Молодші за віком дерева, як й ті, що культивують у садових насадженнях з високим рівнем агротехніки, мають якісніші плоди в порівнянні з дорослішими деревами, що зростають у дендрологічних колекціях. Крім того, до колекції залучали, як правило, не посередні, а найкращі за проявом помологічних ознак зразки. Узагалі, коли дослідники ведуть мову про якийсь з видів глоду, то характеризується не конкретний вид як такий, а випадково дібрані окремі особини або групи рослин.
Кісточки різняться за формою, розмірами, кількістю тощо. Зазвичай їхня кількість пов'язана з кількістю плодолистків, в яких формуються насінини, але інколи кісточок може бути й більше – до 7.
Зовнішній вигляд плодів залежить від їхніх розмірів, форми, забарвлення тощо. Часто форма плодів видів глоду близька до кулястої з незначним відхиленням у той чи інший бік, тобто до кулястих ми відносимо плоди, в яких відношення висоти до діаметра становить 0,9–1,1. Плоди, в яких це відношення становить 1,2 і більше, мають видовжену форму, як у C. holmesiana. Сплющено-
кулясті плоди з індексом 0,7–0,8 властиві C. azarolus var. azarolus, C. orientalis, C. ×pseudoazarolus. З боків плоди бувають рівними, з гранями або мати ясно виражені ребра, як у C. orientalis. Видовжені плоди мають яйцеподібну, або більш-менш грушоподібну форму. Остання трапляється в окремих зразків C. ×pojarkovae та інколи у C. ×mordenensis ‘Toba’. Оригінальну форму мають плоди C. meyeri – дзвоникоподібні, гранчасті, в основі з декількома рогоподібними виростами.
133
За 9-бальною оцінкою вигляду найпривабливішими є плоди з рівномірним забарвленням – жовтим, як C. chlorocarpa, C. ×pojarkovae або червоним, як у
C. chrysocarpa, С. meyeri, C. mollis, C. coccinea, C. pennsylvanica, C. schuettei, C. submollis, C. submollisvar. arnoldiana, C. ×pseudoazarolus. Трохи поступа-
ються за привабливістю темно-червоні плоди C. ×tournefortii, C. pinnatifida, C. pinnatifida var. major та червоно-помаранчеві C. orientalis. Привабливими є також плоди C. azarolus, червоно-помаранчеві у var. azarolus та лимонно-жовті, інколи з рум'янцем у var. pontica, червоні C. holmesiana та помаранчево-червоні, іноді жовті C. punctata. Брунатні, але великі оригінальні за виглядом плоди С. germaniсa доволі привабливі.
Дрібні плоди C. rhipidophylla, C. ×media, C.×mordenensis і темно забарвле-
ні – C. rivularis, C. songarica мають середню привабливість. Плоди видів глоду вкриті цяточками різних розмірів, відтінків та щільності розташування на поверхні плода. Великі світлі бородавки на червоному тлі прикрашають плоди
C. pinnatifida var. major.
Важливою ознакою плодових культур є смак плодів, що визначає придатність для споживання у свіжому вигляді. Відмінний смак 9 балів за 9-бальною шкалою притаманний плодам C. mollis, C. pennsylvanica, C. ×pseudoazarolus, C. submollis, C. submollisvar. arnoldiana. Трохи поступаються їм за смаком (8 балів) плоди C. azarolus var. pontica, C. chrysocarpa, C. flabellata, C. orientalis, C. coccinea, C. ×pojarkovae.
Добрий смак (7 балів) мають плоди C. azarolus var. azarolus, C. germanica, C. holmesiana, C. ×tournefortii, C. schuettei. Плоди C. germanica наприкінці веге-
тації мають твердий, дуже терпкий, неїстівний м'якуш, тому дегустаційне оцінювання варто проводити коли після дозарювання м'якуш набуває повидлоподібної консистенції і солодкого смаку.
Посередній смак (5 балів) мають плоди C. meyeri, C. punctata, C. pinnatifida var. major, C. rivularis, C. songarica, нижчу за середню – C. chlorocarpa, C. pin– natifida, C. rhipidophylla. Плоди C. chlorocarpa мають мармеладоподібну консистенцію. У C. rhipidophylla, C. ×mediа, C. ×mordenensis м'якуш дуже посередній за смаком у порівнянні з великоплодими видами. Найгірші за якістю плоди з- поміж досліджених видів у C. succulenta, тому він не має значення як плодова рослина.
Хоча дрібноплоді аборигенні види глоду значно поступаються за якістю плодів багатьом інтродукованим видам, місцеве населення заготовляє їх у природі як лікарську і частково як плодову сировину для переробки.
Видова різноманітність глоду, дозволяє створити конвеєр плодів, які достигають з першої декади серпня до кінця жовтня (мал. 16).
134
Мал. 16. Феноспектр плодоношення різних видів глоду.
Урожайність глоду в умовах дендрологічних колекцій може сягати 16–80 кг з дорослого дерева, хоча у багатьох видів вона становить лише декілька кілограмів або навіть менше 1 кг. Найбільший урожай, зафіксований в умовах Мінська, був відмічений у 29-річного дерева C. holmesiana, що у перерахунку на одиницю площі (з розміщенням на 1 га 625 рослин) становить 36,8 т/га (Бабарэка, 1971; Бобореко, 1974а). В умовах Волгограда 15–18-річні дерева С. ×alma– atensis, C. chlorocarpa, C. submollis, C. submollis var. arnoldiana дають урожаї
15–37 кг плодів (Семенютина, 1979). З 15-річних дерев C. rhipidophilla та C. sanguinea можна зібрати 15–20 кг плодів (Александровский, 1993). Найвищий урожай для C. sanguinea становить 51 кг плодів (Кощеев, 1981). На півночі України в дендропарку "Тростянець" урожай плодів C. submollis var. arnoldiana становить 10 кг (Мисник, 1974). На півдні Україні в урожайні роки з C. ×pojar– kovae також можна зібрати до 10 кг плодів (Косых, 1964б).
В умовах південного сходу України з дерев аборигенних видів глоду можна зібрати 5–15 кг плодів залежно від розмірів і стану рослин. У колекції з 10річних дерев інтродукованих видів ми збирали 6–8 кг плодів у C. submollis var. arnoldiana, 8–10 кг у C. pennsylvanica, C. ×pojarkovae, C. submollis, –812 кг у C. punctata.
Створення промислових насаджень за схемою садіння 4 × 5 м, тобто 500 дерев на 1 га здатне забезпечити розрахунковий збір плодів у молодому саду на початку плодоношення у межах 2,5–6 т/га з подальшим нарощуванням урожаю.
135