Для визначення фактичної врожайності та порівняльного випробовування кращих зразків у 2003 році в Державному підприємстві Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва НААН України було закладено плантацію великоплодого глоду різних сортів і видів на площі 1 га. У 2011 р. керівництво підприємства її знищило, що призвело, зокрема, до безповоротної втрати цінного колекційно-селекційного матеріалу.

3.6. Біохемічна характеристика плодів

Харчова цінність плодів глоду визначається наявністю цукрів, пектинів, органічних кислот, біологічно активних сполук тощо. Порівнюючи хемічний склад плодів глоду та інших зерняткових культур можна відзначити їх подібність за вмістом цукрів і органічних кислот, від наявності та співвідношення яких значною мірою залежать смакові й поживні властивості плодів (Петрова, 1986). Плоди багатьох великоплодих видів глоду характеризуються високими смаковими якостями і цінуються як десерт.

В Україні біохемічний склад різних видів глоду досліджували в Національному ботанічному саду (Петрова, 1969, 1986 та ін.), Нікітському ботанічному саду (Косых, 1964б; Щербанівський, Косих, 1970), Донецькому ботанічному саду (Малюгин, Остапко, 1992; Остапко, Купенко, 2001; Остапко и др., 2006), Національному фармацевтічному університеті (Батюк, 1966а та ін.; Сидора, 2007 та ін.) тощо. Аналогічні дослідження проведено в Білорусі в Центральному ботанічному саду в Мінську (Бабарэка, 1964; Бенькович, 1969, 1971, 1976; Бобореко, 1967, 1974а; Вечер, Бенькович, 1970; Вечар, Бяньковіч, 1971; Чекалинская, Бенькович, 1972; Чекалинская, Довнар, 1973, 1977) та в Латвії в Ботанічному саду в Саласпілсі (Ğutmanis, Cinovskis, 1968; Циновскис, 1971), де зосереджені одні з найбільших на теренах колишнього СРСР колекції глодів. У докладних оглядах біохемії листків, квіток і плодів різних видів глоду наведено якісний і кількісний склад цукрів, органічних кислот, ліпідів, терпенів, феніл-

пропаноїдів тощо (Crataegus…, 1987; Edwards et al., 2012; Dinesh Kumar et al., 2012; Bekker., 2012).

У 1994–2009 рр. ми дослідили біохемічний склад плодів 20 видів і різновидів глоду (табл. 16).

Сума цукрів у плодах видів глоду становить в середньому від 4,7 до 12,6 %, тобто у порівнянні з традиційними зернятковими культурами глід належить до груп з низьким і середнім рівнем суми цукрів у плодах. Високий вміст цукрів мають плоди C. germanica у стадії споживчої стиглості – 10,4%, середній –

136

C. pinnatifida var. major, C. pinnatifida, C. meyeri, C. submollis, C. ×pseudoazaro– lus, C. submollisvar. arnoldiana, C. chrysocarpa, C. ×pojarkovae,C. punctata, C. coccinea, C. songarica, C. flabellata, C. pennsylvanica, C. orientalis – від 6,0 до 8,1 %. В окремі роки C. germanica, C. orientalis, C. pennsylvanica, C. punctata на-

громаджують у плодах, відповідно, до 12, 6; 11,3; 10,1; 10,0 % цукрів.

Наші дані співпадають з результатами аналізів плодів глоду, виконаних іншими дослідниками. На високий вміст цукрів у плодах C. punctata вказує Петрова (1965, 1969, 1986), яка аналізувала їх в умовах Києва. В умовах Лісостепу цей вид містить цукрів найбільше за інші види – до 10,2 %. В умовах Криму, де C. orientalis зростає в природі, в його плодах цукрів навіть дещо менше – 10,3– 10,6 % (Косых, 1964б; Щербанівський, Косих, 1970). За нашими даними вміст цукрів у плодах іншого кримського виду – С. ×pojarkovae становить 7,1 (6,6– 7,6) %, а за даними кримських дослідників (Косых, 1964б; Щербанівський, Косих, 1970) – 11,2–11,5 %. Якщо порівнювати плоди глоду за вмістом цукрів з провідною зернятковою культурою яблунею, то яблука районованих сортів ‘Jonathan’ і ‘Ренет Симиренка’ в наших умовах мають цукристість, відповідно, 10,4 (9,4–11,1) і 9,3 (8,2–10,5) %. Тобто, за вмістом суми цукрів види глоду не поступаються головним плодовим культурам, які пройшли тривалу селекцію на поліпшення смакових якостей і, насамперед, на підвищену цукристість.

За даними Петрової (1986) цукрози в стиглих плодах глоду майже немає, а за іншими даними (Чекалинская, Довнар, 1977) – відносний вміст цукрози може перевищувати 50 % від загальної кількості цукрів. У плодах видів глоду знайдено 6 різних цукрів, з яких переважає фруктоза (Edwards et al., 2012). За нашими даними переважна більшість цукрів у плодах глоду представлена моноцукрами – зазвичай, близько 80–90 % від загальної кількості цукрів. Найбільше цукрози в плодах C. flabellata і C. punctata , відповідно, в середньому 27 і 25 % від загальної кількості цукрів, найменше (8–9 %) – в плодах С. germanica, С. ×pojarkovae, C. pinnatifida, C. ×pseudoazarolus.

Види глоду дуже різняться за вмістом органічних кислот у плодах. Переважна більшість видів глоду за шкалою РЕВ для зерняткових культур належить до групи з дуже високою титрованою кислотністю. Найменше органічних кислот містять плоди C. chlorocarpa i C. meyeri – 0,5 % (середній рівень титрованої кислотності) та C. rivularis і C. orientalis – у середньому 0,6 %, найбільше –

C. pinnatifida var. major – 2,2 %. До останніх наближується C. punctata, який в окремі роки також має високу загальну кислотність плодів. Загальна кислотність плодів інших видів глоду коливається в межах 0,9–1,6 %. Якісний склад органічних кислот представлено 17 речовинами, з яких переважає лимонна кислота, потім йде яблучна та хінна (Edwards et al., 2012). У одних видів глоду

139