діб. Залежить вона від видових особливостей та температури повітря, збільшуючись під час прохолодної погоди (Бобореко, 1974а). Натомість, у тепліших умовах Туркменістану й Азербайджану відмічено триваліше цвітіння окремих квіток, суцвіття та рослини в цілому, відповідно, до 7–9, 15–24, 24–25 діб (Эсенова, 1968; Кулиев, Зейналова, 1983). В умовах південного сходу України тривалість цвітіння однієї рослини становить 4–10 діб, збільшуючись у роки з прохолодною погодою до 10–19 діб. Сорти з махровими квітками розпочинають цвісти одночасно з сортами з пентамірним віночком, але квітування у них триває у півтора рази довше.

Для плодових рослин, окрім фази цвітіння, найважливішою є фаза достигання плодів. Дані початку знімальної стиглості плодів наведені в табл. 7.

Таблиця 7. Фенодати достигання плодів видів роду Crataegus, 1993–2009 рр.

109

Найраніше з видів глоду з їстівними плодами достигають плоди C. rivularis

– у середньому 8 серпня, тобто через 2 місяці після цвітіння, за суми активних температур 2347,7±207,7 °С, коефіцієнт варіації якої на цю фенофазу становить

15,3 %.

Найпізнішим строком достигання плодів вирізняється C. pinnatifida var. major, плоди якого достигають з 24 вересня, коли сума активних температур сягає 2848,8±159,1 °С. Коефіцієнт варіації суми активних температур повітря на цю дату становить 9,7 %. Згідно з агрокліматичним довідником (Агроклиматический…, 1959) для Артемівська сума середніх добових температур вище 10 °С становить 2932°С, тобто забезпеченість регіону теплом є достатньою для достигання плодів усіх інтродукованих видів, включаючи й ті, котрі найбільше за всіх потребують тепла.

За початком достигання плодів види глоду розподілено на шість груп: 1 – надраннього, 2 – раннього, 3 – середнього, 4 – пізнього, 5 – дуже пізнього, 6 – винятково пізнього строків достигання (табл. 8).

Таблиця 8. Розподіл видів роду Crataegus на групи за початком достигання плодів

C. chlorocarpa і C. rivularis належать до групи надраннього терміну достигання. Їхні плоди достигають уже в першій декаді серпня.

Ранньостиглі плоди, що достигають у другій половині серпня, мають C. submollis var. arnoldiana. В окремі роки його смачні плоди придатні для споживання з середини серпня. До цієї групи належать також C. rhipidophylla і C. flabellata, стиглі плоди яких з'являються наприкінці серпня. У більшості досліджених видів плоди достигають у вересні. Середній термін достигання плодів мають C. mollis, C. schuettei, C. submollis, C. chrysocarpa, C. holmesiana, C. coccinea, C. orientalis, C. azarolus var. azarolus, пізній – C. meyeri, C. ×mordenensis,

110

C. pennsylvanica, C. ×media, C. ×tournefortii, C. ×pojarkovae, C. ×pseudoazarolus, С. azarolus var. pontica, C. punctata, C. pinnatifida, C. succulenta. Дуже пізнім до-

стиганням плодів вирізняється C. pinnatifida var. major, винятково пізнім – C. germanica. У останнього виду до часу опадання листків плоди мають твердий дуже терпкий м'якуш, який стає їстівним після дозарювання зібраних плодів. Зразки, що репрезентують видове та формове різноманіття C. germanica, C. ×media, C. pinnatifida,С. pinnatifida var. major, C. submollis різняться за фе-

нологічними фазами розвитку, зокрема за термінами достигання плодів. Слід зазначити, що найчастіше фенологічні дані характеризують не конкретний вид, а лише ту випадкову групу особин, яку спостерігали (Зайцев, 1981).

У багатьох видів секції Coccinea і серії Orientales секції Crataegus стиглі плоди швидко опадають. Довго тримаються на дереві плоди C. ×media, C. ×mordenensis, C. pinnatifida, C. pinnatifida var. major, C. rhipidophylla. Плоди

C. succulenta, C. germanica залишаться на гілках упродовж зими. З видів, що мають плоди десертного смаку, доволі тривало тримаються на гілках плоди

C.×pseudoazarolus і C. ×tournefortii.

Вумовах Узбекистану (Ташкент) найраніше – вже наприкінці червня достигають плоди у видів секцій Sanguinea і Douglasiana, найпізніше – наприкінці жовтня у представників секцій Crataegus і Crus-galli (Русанов, 1965). У Башкортистані (Уфа) найраніше – наприкінці липня-початку серпня достигають плоди видів цих же самих секцій Sanguinea і Douglasianа, пізніше за інші – наприкінці жовтня – C. crus-galli (Вафин, 2003). В умовах Білорусі (Мінськ) плоди видів секції Sanguinea і Douglasiana достигають також раніше за інші види – у першій декаді серпня, а найпізніше – наприкінці жовтня достигають плоди у представників секції Crus-galli (Бобореко, 1974а). Порівнюючи ці дані з результатами наших спостережень, можна зазначати, що, незважаючи на сильну відмінність в кліматичних умовах різних регіонів, послідовність настання фази достигання плодів, так само як початок цвітіння різних видів зберігається.

3.2.2. Особливості росту пагонів. У молодому саду, де були висаджені прищеплені саджанці, упродовж квітня-серпня 2005 року вимірювали довжину пагонів 21 виду глоду. За термінами початку і завершення росту пагонів види глоду розподілено на чотири групи. Це дві основні; до першої входять види, які рано розпочинають ріст пагонів і рано його завершують: C. submollis var. arnoldiana, C. flabellata, C. holmesiana, C. ×mordenensis, C. coccinea, C. pennsylvanica, C. pinnatifida, C. punctata, C. rhipidophylla, C. rivularis, C. submollis, C. chlorocarpa, до другої – види, які пізно починають ріст пагонів і пізно його завершують: C. azarolus var. pontica, C. ×pseudoazarolus, C. orientalis,C. succulenta, C. ×pojarkovae, C. songarica.

111

До двох проміжних групи, належать, відповідно, види з раннім початком і пізнім завершенням росту пагонів: C. azarolus var. azarolus, C. pinnatifida var. major та вид з пізнім початком і раннім завершенням росту пагонів: C. ×media. Зазвичай, ріст пагонів у дорослих дерев глоду припиняється наприкінці червня, але на молодих деревах він був тривалішим, чому сприяли погодні умови року. У червні випала двомісячна норма опадів, що привело до другої хвилі росту у видів, які походять з південних регіонів. Це види середземноморського у широ-

кому сенсі – C. azarolus var. azarolus, C. orientalis, C. ×pojarkovae, центральноазійського – C. azarolus var. pontica, C. ×pseudoazarolus, C. songarica та східно-

азійського походження – C. pinnatifida var. major, а також у гібридогенного C. ×persimilis, батьківські види якого мають широкі ареали, що доходять до південних штатів США.

Види глоду різняться за абсолютними величинами приросту. У видів з коротким періодом росту пагони на молодих деревах сягають довжини від 40 см у C. punctata до 100 см у C. ×mordenensis, який характеризується надзвичайно інтенсивним ростом. Види, у яких ріст пагонів тривав до початку осені, мали приріст понад 1 м, як наприклад, С. ×pseudoazarolus, але у більшості видів –

C. azarolus var. azarolus і var. pontica, C. orientalis, C. ×pojarkovaeвін колива-

ється у межах 50–70 см.

Приріст пагонів у довжину йде за характерною S-подібною ламаною, де лог-фаза триває впродовж травня, переходячи в червні у фазу уповільнення росту і стаціонарну фазу, яка завершується утворенням верхівкової бруньки. Південні за походженням види мають багатовершинну S-подібну ламану. У C. azarolus var. azarolus і var. pontica та C. ×pojarkovae після фази стаціонарного рос-

ту хода ламаної знову демонструє прискорення росту пагонів, особливо виразно у C. songarica. У останнього виду вторинний ріст пагонів у серпні не поступався за інтенсивністю червневому росту. У C. ×persimilis і C. ×pseudoazarolus виразної фази уповільнення росту не відмічено. Їхні пагони росли невпинно, сягнувши у середньому відповідно 93 і 106 см довжини.

Залежність сили росту від видових особливостей підтверджено кореляційним аналізом. Встановлено, що довжина приросту молодих дерев добре співвідноситься з висотою прищеплених однорічок – коефіцієнт кореляції r = 0,624. Коефіцієнт кореляції рангів для цих же показників становить rs = 0,550. Останній є високим і при порівнянні довжини приросту молодих дерев з приростом дворічних саджанців у розсаднику – rs = 0,506, тоді як звичайний коефіцієнт кореляції є нижчим – r = 0,284.

Затяжний ріст пагонів у видів глоду південного походження призводить до їхнього підмерзання в суворі зими через зменшення часу для здерев'яніння і підготовки для перезимівлі, що підтверджується польовими спостереженнями.

112