ЗМІСТ

1. Кембриджська школа. Економічна теорія а. Маршалла. Синтез післярікардіанської політекономії і маржиналізму

2. Економічна думка в росії XIX — початку XX ст.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кембриджська школа. Економічна теорія а. Маршалла. Синтез післярікардіанської політекономії і маржиналізму

Кембриджська школа виникла наприкінці ХIХ ст. в умовах концентрації та монополізації виробництва. Засновником цієї школи був Альфред Маршалл (1842 – 1924) — професор Кембриджського університету. Найбільш відомі його праці — "Економіка промисловості" (1879), "Промисловість і торгів­ля" (1919), "Гроші, кредит і торгівля" (1923) та ін. Головною працею А. Маршалла, якій він присвятив усе життя, є "Прин­ципи економічної науки" (1890). Ця робота дала поштовх до розвитку нового напрямку в економічній науці — неокласич­ного еконoмічного аналізу.

Проблема, якій неокласики приділяли найбільшу увагу, — задоволення потреб людини. Наприклад, А. Маршалл вважав, що економіка — це наука, яка досліджує, з одного боку, багатство, а з другого — людину. Тому, визначаючи цілі економічної науки, він передусім розглядав вплив різних чинників на економічний добробут та на сприяння вирішенню соціальних проблем.

А. Маршалл розробив концепцію, яка була компроміс­ною між різними напрямками економічної науки, зокрема теоріями вартості. Вчений переніс теоретичні дискусії навколо вартості у площину практичного вирішення проблеми взаємо­дії попиту та пропозиції на ринку. При цьому на перший план було висунуто корисність благ, споживчий попит і пропозицію.

Важливе місце в концепції А. Маршалла посідає проблема ринкового ціноутворення. Він запропонував свою "компро­місну" теорію ціни.

А. Маршалл в цілому прийняв метологічну систему маржи­налізму, його деідеологізований підхід до економіки. Він крити­кував представників австрійської школи, які стверд­жували, що суб’єктивна оцінка граничної корисності є най­важливішим чинником ціноутворення. Одночасно А. Маршалл був противни­­ком теорії трудової вартості, згідно з якою най­важливішим фактором при ціноутворенні вважаються витрати виробництва. Основою ціноутворення, за Маршаллом, є твердження, що попит і пропозиція — рівнозначні чинники, жоден з них не має пріоритету в ринковому ціноутворенні. Ціна попиту — це максимальна ціна, яку споживач готовий заплатити за кожну одиницю товару. Ціна попиту залежить від корисності товару.

А. Маршалл сформулював закон спадаючої граничної корисності в грошовому виразі: чим більшу кількість товару має людина, тим нижче буде ціна, яку вона готова заплатити за додаткову його одиницю, тобто гранична ціна попиту зни­жується. При цьому попит стає ефективним тоді, коли ціна, яку споживач згоден заплатити, досягає рівня, при якому продавці погоджуються продати товар. Ціна пропозиції визна­чається витратами виробництва; це така ціна, яка потрібна, щоб визвати зусилля, необхідні для виробництва певної кількості товару в певний період часу. Ціна рівноваги вста­новлюється в точці перетину кривих попиту й пропозиції, коли попит урівноважується пропозицією.

Отже, ринкові ціни визначаються не шляхом "усеред­нення" ціни попиту та ціни пропозиції, а шляхом встанов­лення своєрідного компромісу між споживачами та продавцями як гранично допустимі ціни з боку попиту і з боку пропозиції. Це два взаємодіючих найважливіших нерозривних чинники в ринковому ціноутворенні. А. Маршалл зазначав, що принцип витрат виробництва та принцип граничної корисності є складовими одного загальногo закону попиту та пропозиції, кожний з них можна порівняти з лезом ножиць. Це тверджен­ня увійшло в економічну науку як "ножиці Маршалла".

Аналізуючи категорію попиту, А. Маршалл, крім визна­чення самого поняття "попит", обгрунтував чинники, що впливають на нього, побудував шкалу попиту, показав різ­ницю між вели­чиною попиту та попитом, сформулював закон попиту, пока­зав взаємозв’язок між індивідуальним та сукуп­ним попитом.

А. Маршалл створив концепцію "еластичності попиту". Твердження, що попит в більшій чи меншій мірі реагує на зміну ціни, були відомі й раніше. Однак саме А. Маршалл дав категорії "еластичність попиту" чітке тлумачення. Він визначає "еластичність" як співвідношення між збільшенням запасу товарів і падінням ціни, і навпаки, співвідношення між змен­шенням запасу і підвищенням ціни. Попит на товар буде ела­стичним, якщо він змінюється в більшій мірі, ніж ціна даного товару. Якщо зміна попиту на товар відбувається в меншій мірі, ніж зміна ціни, попит вважається нееластичним.

А. Маршалл вивів формулу розрахунку еластичності, зробив аналіз еластичності попиту на різні товари для різних верств населення в залежності від рівня їх доходів. Він сфор­мулю­вав закон коливання еластичності попиту: еластичність попиту дуже велика при найвищих цінах, значна — при серед­ніх і зменшується при зниженні цін. Вона може зникнути зовсім, якщо зниження цін таке сильне, що рівень насиченості попи­ту досягається.

Концепція еластичності набула подальшого розвитку. Поняття "еластичність" почали використовувати не тільки для попиту, а й у дослідженні проблем ціни і пропозиції товару, процента і пропозиції капіталу, заробітної плати і пропозиції робочої сили. Розрахунки еластичності попиту для різних товарів набули практичного значення при розробці опти­маль­ної цінової стратегії фірми, дослідженні кон’юнктури ринку, прогнозуванні ефективної діяльності господарського механізму.

Велика заслуга А. Маршалла полагає також у тому, що він запропонував ввести в економічний аналіз фактор "часу". Вчений вважав, що ідеальна модель взаємодії ціни, попиту та пропозиції змінюється, якщо досліджуються різні за тривалістю періоди. Закономірності, властиві короткостро­ковому періоду, виявилися невірними для довгострокової перспективи. Рівнозначність попиту та пропозиції зникає. Тому А. Маршалл розрізняв три періоди часу: короткостро­ковий, упродовж якого виробничі потужності не змінюються; тривалий, протягом якого можна змінити обсяги вироб­ництва шляхом використання нових технологій; довгостроковий — достатній для того, щоб могли змінитися кількість населення, виробничі потужності, розміри капіталу.

У короткостроковому періоді при ціноутворенні попит має пріоритет над пропозицією, оскільки вона змінюється повільніше, ніж цього вимагає створення нових умов вироб­ництва, наприклад нових виробничих потужностей. Будь-яке підвищення попиту викликає зростання цін. Тому підприє­мець може отримати квазіренту (додатковий дохід) як різницю між новою, більш високою ціною товару, витратами його виробництва і нормальним прибутком. Якщо підприємець розширить виробничі потужності, то пропозиція товарів зросте, що призведе до зниження цін, і квазірента зникне.

У тривалому періоді часу встановлюється ринкова ціна, бо взаємодія попиту та пропозиції впродовж тривалого часу приводить ціни до витрат виробництва, і, таким чином, встановлюється стійка рівновага.

У довготривалому періоді пріоритет має пропозиція і пов­’язані з нею витрати виробництва. Маршалл розглядає ви­т­рати виробництва як суму жертв робітників, обумовлених їхньою важкою працею, і суму жертв підприємців, що вира­жає­ться у їхньому "стриманні" від споживання капіталу. Отже, робітник робить зусилля в процесі праці, а підприємець — щоб "стриматися" від бажання витратити свій капітал. Ці оби­два зусилля, на думку Маршалла, і визначають вартість товару. Праця робітника створює заробітну плату, а "утри­ман­­ня" підприємця — прибуток. Психологічна теорія "пере­жи­вань", на яку спирався А. Маршалл, протистоїть рікардіанській тру­довій теорії та теорії прибуткової вартості К. Маркса і знімає проблему експлуатації. Однак таке визначення витрат вироб­ництва не є об’єктивним і обгрунтованим, оскільки очікування та переживання не можуть бути джерелом прибутку.

Поряд з розкриттям психологічного змісту витрат вироб­ництва, Маршалл зробив велике відкриття прикладного характеру: встановив динаміку витрат виробництва в залеж­ності від його обсягів на окремих підприємствах. Він розро­бив три можливих моделі динаміки витрат: 1) для галузей, де граничні витрати і, відповідно, ціна пропозиції не залежать від обсягу виробництва (діє закон постійної віддачі); 2) для галузей, у яких при збільшенні обсягу виробництва граничні витрати одиниці продукції зменшуються (діє закон зростаючої віддачі); 3) для галузей, де граничні витрати і ціни пропозиції зростають при збільшенні обсягів виробництва (діє закон спадаючої віддачі). В двох останніх моделях ціна пропозиції визначається через граничні витрати виробництва.

А. Маршалл розробив і впровадив у дослідження мате­матичні та графічні методи аналізу, які виділялися ясністю, переконливістю, науковою точністю, наочністю. Вони майже без змін використовуються зараз, тому А. Маршалла вважають засновником сучасних графічних методів економічної науки. Теорія кембриджської школи панувала в економічній науці до початку 30-х рр. ХХ ст.; зараз основи маржиналізму входять до складу різних напрямків сучасної економічної думки.