Висновки

Сказ - гостро протікаюча інфекційна хвороба людини і тварин, що виявляється в двох формах: буйною, такою, що характеризується станом сильного збудження, за яким слідує розвиток паралічів і загибель, і тихою, паралітичною, для якої характерний розвиток паралічів, передуючих смерті.

Збудник - вірус РНК-генома роду Lissavirus сімейства Rhabdoviridae. При розмноженні в інфікованих клітинах нервової тканини розвиваються внутріклітинні включення- тільця Бабеша-Негрі, природа яких до цих пір не розшифрована: чи є вони скупченнями вірусних часток або продуктом захисної реакції клітини на впровадження вірусу. Вірус досить стійкий до дії різних фізичних, хімічних і біологічних чинників. Низькі температури діють на нього консервуючи. Вірус концентрується головним чином в центральній нервовій системі, переважно в сірій речовині головного мозку, а також в слинних залозах і слині. Виділяється вірус головним чином із слиною і сечею. У антигенному відношенні вірус сказу не має варіантів. Патогномонічною ознакою сказу є поява телець Бабеша-Негрі.

У лабораторній практиці сказ діагностують лише посмертно, по морфологічних, біологічних і іммунохімічним показникам: по виявленню в мозку загиблих тваринних тілець Бабеша-Негрі, специфічного антигена (метод флуоресціюючих антитіл) і інфекційного вірусу (метод біопроби на лабораторних тваринах). Серологічна діагностика інфекції доки не отримала широкого вживання і обмежується головним чином реакцією дифузійної преципітації. Морфологічні дослідження сказу полягають в дослідженні головного мозку загиблих від сказу тварин. Трупи тварин розкривають з дотриманням запобіжних засобів: у гумових рукавичках, перевірених на цілісність, окулярах-консервах або масках на все обличчя з целофану або органічного скла.

За відсутності в досліджуваному матеріалі телець Бабеша-Негрі ставлять біологічну пробу.

Метод флуоресціюючих антитіл для діагностики сказу запропонований порівняно недавно і широкого практичного вживання доки не отримав. Проте цей метод високочутливий, специфічний і по результатах збігається з біологічною пробою. Він дозволяє отримати відповідь в день дослідження матеріалу і може замінити біопробу.

Встановлено, що за декілька днів до клінічного прояву хвороби вірус сказу проникає в рогівку ока. У лабораторній практиці показником для узяття відбитків рогівки служить підозріння на покус скаженою твариною (підозра в зараженні).

Реакцію преципітації в агарі при діагностиці сказу застосовують для виявлення специфічного рабічного антигена в неконсервованому головному мозку тварин, померлих від вуличного сказу, або від тварин, на яких ставили біопробу.

Список використаної літератури

1. Диренко М.П. Хвороби овеь і кіз. – К.: Урожай, 1983. ст. 3-5

2. Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія. – К.: Вища освіта, 2002. 703 ст.

3. Маргерит Холлоуєй. «Чи виліковний сказ?» // В мире науки – 2007. - №8 «http://www.tdbioprom.ru/page_pid_714_lang_1.aspx»

4. Нитик С.А. Характеристика епізоотичної ситуації щодо сказу в Україні // Вісник СНАУ. – 2005. - №1-2. – 110

5. Сюрін В.Н., Фоміна Ю.В. Методи лабораторної діагностики вірусних хвороб тварин. – М.: Агропроміздат, 1986. ст. 55-70