3. Прижиттєва діагностика (за допомогою іммунофлуоресцентного дослідження відпечатки рогівки)

Встановлено, що за декілька днів до клінічного прояву хвороби вірус сказу проникає в рогівку ока. У лабораторній практиці показником для узяття відбитків рогівки служить підозріння на покус скаженою твариною (підозра в зараженні).

Для узяття відбитків використовують вузькі знежирені наочні стекла (розмір 12x60 мм), якими, відступаючи на 0,5 см від кінця, сильно натискають на злегка випнуте очне яблуко. На одному склі роблять два відбитки, поодинці з кожного кінця. Середину скла заздалегідь зачищають наждаком, вона служить для запису номера тварини і часу узяття відбитків.

Препарати-відбитки висушують на повітрі, фіксують протягом 4 годин в ацетоні при 4° або 10-15 секундах над полум'ям спиртівки і досліджують прямим методом флуоресценції. У позитивних випадках при іммунофлуоресцентному дослідженні відбитків в протоплазмі епітеліальних клітин рогівки виявляють гранули, що світяться, різної форми, зеленувато-жовтого кольору і розміром від ледве помітних пилоподібних крапок . до 2 мк і більш. Одна клітина зазвичай містить 1, рідше 2-3 гранули. Протоплазма епітеліальних клітин світиться тьмяним жовтувато-зеленуватим світлом. Тварини, хвороби, що знаходяться в інкубаційному періоді, і негативні результати, що показали, при іммунофлуоресцентному дослідженні рогівки, вірусу із слиною не виділяють. У зв'язку з виявленням гранул (від 2 до 9%), що неспецифічно світяться, в епітеліальних клітинах рогівки здорових тварин даний метод розглядається як орієнтування [1].

4. Серологічна діагностика

4.1. Реакція дифузної преципітації

Реакцію преципітації в агарі при діагностиці сказу застосовують для виявлення специфічного рабічного антигена в неконсервованому головному мозку тварин, померлих від вуличного сказу, або від тварин, на яких ставили біопробу.

Для виконання РДП на сказ необхідно мати:

а) освітлювач, що дозволяє отримати направлений пучок світла;

б) агаровий гель, приготований по пропису: сухий агар-агар- 12-15 г, хімічно чистий хлористий натрій - 8,5 г; 1%-ный розчин метилоранжа (фільтрований) на 50° спирті - 5-10 мл; мертполат-0,01 г; вода дистильована- 1,0 л;

в) діагностичний аитирабічний глобулін (сухий);

г) контрольний позитивний антиген:

д) контрольний негативний антиген.

Для приготування агарового гелю будь-який агар (японський, архангельський, одеський і ін.) заздалегідь обробляють. Для цього агар поміщають в марлевий мішечок, витримують під проточною водою дві доби і потім стільки ж часу вимочують в дистильованій воді при шестикратній її зміні. Потім агар висушують па повітрі і використовують по потребі. Перед використанням його розчиняють (по пропису) при нагріванні в відповідному об'ємі води (у колбі), що дистилює, додають чистий хлористий натрій і мертиолат, встановлюють рН 7,2- 7,4 і фільтрують через подвійний шар фільтрувального паперу до повної прозорості середовища (у апараті Коха). У профільтрований агар додають вказану кількість метилоранжа. Для тривалого зберігання агаровий гель розливають у флакони і упаковують.

Мертіолат володіє бактеріостатичною і бактерицидною дією, а фарба метилоранж додасть середовищу помаранчевий колір, поліпшуючий видимість білих ліній преципітації. Для постановки позитивного діагнозу досить утворення лінії преципітації з матеріалом з одного відділу головного мозку з одним розведенням глобуліну. Лінії преципітації, що утворилися, видимі візуально при просвічуванні стекол освітлювачем від низу до верху під кутом приблизний 45°.