6. Категорія часу дієслова. Теперішній час. Характеристика парадигми дієслова теперішнього часу. Пряме та переносне вживання часових форм.

Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення. У сучасній українській мові дієслова мають значення чотирьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давноминулого. Усі чотири часи розрізняються за значеннями і мають виразні морфологічні ознаки. Часові значення дієслова виражаються в дійсному способі, умовний і наказовий способи часу не виражають. Категорія часу тісно пов'язана з категорією особи і виявляється в особових (та родових, що були колись особовими) формах.

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення або збігається з моментом повідомлення про неї, наприклад: Виходить сонце, і зірки роси поволі гаснуть в білих хмарах цвіту (Марко Вовчок).

Дієслова в теперішньому часі виражають: а) дію, що збігається з моментом мовлення про неї: Я пишу тобі знову, друже мій (М. Рильський); б) дію тривалу або постійну: Споконвіку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває (Т. Шевченко); в) дію, що є властивістю істоти або предмета: Весною в селі встають рано (Гр. Тютюнник); Земля обертається навколо своєї осі.

Перше значення теперішнього часу позначають терміном теперішній актуальний, що реалізує конкретно-ситуативний вияв дії у момент повідомлення про неї.

Значення тривалого або постійного часу називають неактуальним теперішнім часом, що передає характеристики певних постійних станів істот і речей або перебіг дій і процесів як даність, аксіоматичну істину, закономірність на основі наукових узагальнень, власного досвіду чи традиційної усталеності в народі. Теперішній неактуальний час властивий науковому стилеві, народним прислів'ям, активно використовується в описах народних звичаїв, у різного типу довідниках, в інструкціях тощо. Наприклад: Риба дихає зябрами; Дуби ростуть поволі, неквапливо (М. Рильський); Вночі тріщить, а вдень плющить (Нар. творчість); На Святий Вечір батько набирає в чисту миску по ложці всіх свят-вечірніх страв...

Форми теперішнього часу мають значення недоконаного виду. Вони творяться від основи дієслів недоконаного виду за зразком першої особової парадигми. У цих формах виражається значення способу (дійсного), часу, особи і числа, наприклад: ходжу, ходиш, ходить, ходимо, ходите, ходять.

І дієвідміна
Однина	Множина
І	-у (-ю) несу, питаю	-емо (-ємо) несемо, питаємо
ІІ	-еш (-єш) несеш, питаєш	-ете (єте) несете, питаєте
ІІІ	-е(-є) несе, питає	-уть (-ють) несуть, питають
ІІ дієвідміна
Однина	Множина
І	-у(-ю) мовчу, стою	-имо (-им), -їмо (-їм) мовчимо, стоїмо
ІІ	-еш (-єш) мовчиш, стоїш	-ите (їте) мовчите, стоїте
ІІІ	-ить (їть) мовчить, стоїть	-ать (ять) мовчать, стоять