16.Субклінічний мастит, етіологія, патогенез, діагностика

Етіологія. Причинами субклінічних маститів є ті ж, що й клінічних форм масти- ту – незавершене лікування корів із клінічними формами маститу, підвищений вакуум при машинному доїнні, перетримування доїльних стаканів на вим’ї, пропуски доїння, неповне видоювання, неправильний запуск корів, інтоксикації організму, мікроби-ко- менсами (Staphylococcus аureus, Streptococcus agalactiae, Str. dysgalactiae, Str. uberis, Escherichia coli) та проникнення мікрофлори з довкілля. Зазначені чинники обумов- люють зниження місцевого імунітету молочної залози та виникнення прихованої форми запалення з відповідними змінами фізико-хімічних властивостей та якісного складу молока.

Патогенез. Динаміка маститу залежить від стану захисних сил організму, умов виникнення захворювання, своєчасності та ефективності застосованого лікування.

Мастит розвивається за закономірностями запального процесу, в ньому можна ви- ділити послідовну зміну трьох фаз: пошкодження (альтерації), ексудації і відновлення (проліферації).

Молочна залоза інтенсивно постачається кров’ю. Під впливом етіологічного фак- тора у ній виникають подразнення та зміни провідності нервових закінчень, пору- шення трофіки, крово- і лімфообігу; зростає проникність судин мікроциркулярного русла, у вогнища подразнення випотіває плазма крові, зростає внутрішньотканинний тиск, порушується обмін речовин і порушується виведення альвеолярного молока в молочні протоки, ходи, цистерну, виникає застій молока. В місці розвитку запалення нагромаджуються продукти обміну та розпаду тканин. Зростає інфільтрація тканин і виникає набряк.

Міждолькова тканина інфільтрується лейкоцитами, що проникають в альвеоли та молочні протоки, викликаючи запальну інфільтрацію, зміни фізико-хімічних влас- тивостей секрету; його реакція стає лужною, в ній з’являються формені елементи, згустки казеїну, крупинки фібрину.

Включається система клітинного та гуморального захисту. Лейкоцити при цьому здійснюють фагоцитоз бактерій та продукують антибактерійну сполуку супероксид.

Гуморальні фактори захисту вим’я представлені лактопероксидазою, лізоцимом, лактоферином, комплементзв’язуючими речовинами, імуноглобулінами. Наявна лак- топероксидаза затримує ріст бактерій, що продукують молочну кислоту, а лактофе- рин – зв’язуючи залізо, затримує ріст тих бактерій, для яких воно потрібне

Діагностику субклінічного маститу проводять один раз на місяць шляхом поста- новки реакції молока з діагностичними препаратами: мастидином, димастином, бром- тимолом та ін., за допомогою молочно-контрольних пластинок МКП-1 чи МКП-2, на- півавтоматичного приладу конструкції Д. Д. Логвинова, тест-карт на мастит і т. п.

Нормальне молоко корів слабко кислої реакції (рН 6,5–6,7; 16–18° Тернера). При виникненні маститу воно стає лужним (хоча при хронічному маститі – нейтральним). На цьому базується більшість лабораторних методів діагностики маститу. Проба з мастидином. До 1 мл молока додають 1 мл 2 %-го водного розчину мас- тидину і змішують. Облік реакції: а) молоко нормальне, суміш однорідна блідо-бузко- вого кольору або в ній є сліди (+) утворення желе – реакція негативна; б) слабке желе (++), яке не можна вигорнути паличкою – реакція сумнівна; в) добре сформований згусток темно-бузкового чи фіолетового кольору, який наполовину (+++) або повніс- тю (++++) вигортається з пластинки – реакція позитивна.

Проба з димастином (за В. І. Мутовіним). У кожне заглиблення молочно-конт- рольної пластинки вносять по 1 мл молока з досліджуваних часток і додають по 1 мл

5 %-го водного розчину димастину. Змішують скляною паличкою. При цьому нор- мальне молоко забарвлюється в оранжевий колір і не утворює згустків, тоді як молоко з ураженої частки забарвлюється в малиновий колір і утворює желеподібний згусток. Оцінюють реакцію в хрестах так, як в мастидиновій пробі. Колір молока при цьому змінюється таким чином: а) нормальна слабо кисла реакція – оранжевий, оранжево- червоний, червоно-оранжевий; б) підвищена кислотність (++) – жовтий; в) відхилен- ня реакції в бік лужної (+++) – червоний; г) підвищена лужність (++++) – яскраво- червоний, малиновий.

Проба на хлориди. У молоці здорової корови міститься 0,08–0,14 % хлоридів, при маститі їх кількість зростає. Для їх виявлення вносять у пробірки по 5 мл 1,5 %-го розчину хромовокислого калію, додають по 1 мл досліджуваного молока і змішують. При підвищеному вмісті хлоридів суміш набуває жовтого забарвлення.

Проба відстоювання. Вносять у 4 пробірки по 10–15 мл молока з кожної частки, витримують 16–18 год. у холодильнику при температурі 4–8 °С. Поява шару вершків товщиною понад 15 мм свідчить про відсутність маститу, а товщина вершків менше 5 мм свідчить про наявність маститу. Крім того, в молоці від хворих корів утворюється осад (білого, кремового чи жовтуватого кольору) висотою 1 мм і більше.