Робочий документ аудитора з обліку загальновиробничих витрат

№ п/п	Зміст господарської операції	За даними обліку			За даними аудитора			Відхилення
		Дт	Кт	Сума, грн.	Дт	Кт	Сума, грн.	Дт	Кт	Сума, грн.
1.	Нараховано знос основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення.	91	13	5000	91	13	5000	-	-	-
2.	Списано виробничі запаси на витрати з обслуговування виробництва.	91	20	1070,9	91	20	1070,9	-	-	-
4.	Нараховано заробітну плату персоналу цеха та проведені відрахування на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.	91	66,6	12342	91	66,6	12342	-	-	-
5.	Списано суму змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат.	23	91	8610	23	91	8610	-	-	-
6.	Витрати на відрядження загальновиробничих працівників	91	372	659	91	372	659	-	-	-

Отже, загальновиробничі витрати – це витрати, на організацію виробництва та управління окремими галузями підприємства.

Проаналізувавши таблицю 3.3, ми дійшли висновку про те, що СТОВ Агрофірма «Росоша», правильно відображає усі загальновиробничі витрати, які відповідають усім вимогам ведення бухгалтерського та управлінського обліку, а також збігаються з висновками аудитора.

Розділ 4 узагальнення та документування результатів аудиту

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки.

Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.

Суб'єкти підприємницької діяльності (замовники) зацікавлені у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх.

Однак, коли аудитор невпевнений у спроможності підприємства продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському звіті, вказати сутність змін у фінансовій звітності, які б могли бути здійснені. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди.

Для перевірки достовірності показників фінансової звітності слід зіставити дані балансу, інших форм фінансової звітності, облікових регістрів.

Національні нормативи аудиту вимагають документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фінансову звітність СТОВ Агрофірми «Росоша».

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.

Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку.

За результатами проведеної аудиторської перевірки аудитор повинен скласти аудиторський звіт і аудиторський висновок.

Аудиторський звіт – це перший за своїм змістом документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Його складають тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок надається широкому колу користувачів.

Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової).

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту аудиторської фірми має містити такі обов’язкові дані:

• назву документа і назва клієнта;

• місце і дату складання;

• назва аудиторської фірми, її адресу;

• порядковий номер ліцензії на здійснення аудиторської діяльності, дата видачі та найменування органу, що видав ліцензію, а також строк дії ліцензії;

• номер реєстраційного свідоцтва;

• номер розрахункового рахунку;

• прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці.

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту, складеного аудитором, який працює самостійно, має включати такі дані:

• прізвище, ім'я та по батькові;

• стаж аудиторської діяльності;

• найменування органу, який видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, дата її видачі, а також строк дії ліцензії;

• номер реєстраційного свідоцтва;

• номер розрахункового рахунку;

• прізвище (найменування) одержувача аудиторського звіту (замовник аудиторської перевірки чи за узгодженням з ним інші юридичні або фізичні особи).

Крім того, у вступній частині аудиторського звіту має бути вказано:

• період, за який проводиться перевірка звітності;

• склад, перелік фінансових звітів (інших документів), які перевірялися;

• посилання на національні нормативи аудиту, інші документи, які використовував аудитор під час аудиту.

Аналітична частина складається з опису перевіреної фінансової інформації та опису аудиту.

Опис перевіреної фінансової інформації відображує період перевірених фінансових звітів, види звітів, вказівки на обмеження доступу аудитора до інформації, якщо вони мали місце, розподіл відповідальності між аудитором і керівництвом СТОВ Агрофірми «Росоша».

В аналітичній частині подається чіткий перелік ділянок діяльності клієнта, перевірених суцільним і вибірковим методом, описуються результати перевірки стану обліку, внутрішнього контролю на підприємстві, наводяться факти недоліків і порушень в організаціях, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників, державі або третім особам. Окремо вказуються ті недоліки та порушення, які не були усунені за час аудиторської перевірки, а також рекомендації аудитора на аналітичний огляд діяльності підприємств.

Заключна (підсумкова) частина являє собою висновок аудитора про достовірність перевірених фінансових звітів. По суті – це думка аудитора про перевірену фінансову звітність, яку називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою (аудиторської фірми).

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) і аудитором, що проводив перевірку, завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту підписується аудитором, який здійснював перевірку, і завіряється його особистою печаткою.

Аудиторський звіт підписується аудитором і керівником аудиторської фірми, що здійснював перевірку (або особою, уповноваженою керівником). Зазначається дата аудиторського звіту.

Аудиторський висновок за формою та змістом має відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про аудиторську діяльність». Відповідно до цього Закону аудиторський висновок визначено як офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерському обліку фінансово-господарської діяльності. Законом передбачено, що аудиторський висновок, складений аудитором іноземної держави для офіційного подання, має бути підтверджений аудитором України (Додаток 13).

Аудиторський висновок складається у довільній формі, проте обов’язково має включати такі дані: заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дату аудиторського висновку, адресу аудиторської фірми, підпис аудиторського висновку. За кожним елементом аудиторського висновку визначені такі вимоги.

У заголовку аудиторського висновку обов’язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором) та конкретизовано адресу аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо).

У вступі потрібно навести інформацію про склад перевіреної фінансової звітності, дату її складання, розподіл відповідальності між керівництвом підприємства, яке перевірялося, за правильністю складання звітності та аудитором за обґрунтованість аудиторського висновку.

У розділі «Масштаб перевірки» слід подати відомості про критерій якості аудиту (вимоги нормативів, що діють в Україні, та в загальноприйнятій практиці або міжнародних стандартах аудиту), зауваження щодо планування та перевірки з достатнім ступенем впевненості та щодо оцінки помилок у системах обліку, їх суттєвого впливу на фінансову звітність, методику дослідження (тестування) бухгалтерських принципів оцінки статей звітності, методології обліку, яка використовується на підприємстві.

У розділі «Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність» аудитор оцінює перевірену фінансову звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструктивним вимогам про порядок складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні.

У розділі «Дата аудиторського висновку» уточнено, що тепер дата проставляється на день завершення аудиту, коли аудитор зобов’язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

У висновку аудитор повинен висловити свою думку щодо:

• вичерпності та достовірності отриманої інформації;

• узгодженості системи бухгалтерського обліку з чинними нормативами та законодавчими актами;

• відповідності фінансової звітності даним бухгалтерського обліку, чинним законодавчим та нормативним актам.

Залежно від стану обліку та звітності на підприємстві висновок аудитора може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним (або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства).

В останньому параграфі звіту формулюється кінцева думка аудитора.

Отже, розглянемо дані аудиторського висновку СТОВ Агрофірми «Росоша» за 2010 рік.

Перевірку здійснено незалежною аудиторською фірмою “Гарант”.

Дата початку перевірки - 22.02.2011 р., дата закінчення перевірки - 27.02.2011 р.

Фінансова звітність Агрофірми складена у відповідності з вимогами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, іншими нормативними актами Міністерства фінансів, наказом Агрофірми “Про облікову політику”.

Бухгалтерський облік операцій з надходження активів здійснюється за первісною вартістю із дотриманням принципів обачності, переваги сутності над формою. Класифікація активів відповідає вимогам П(С)БО.

Класифікація необоротних активів за групами здійснена у відповідності

вимог П(С)БО № 7 “Основні засоби” та обраній обліковій політиці Агрофірми.

Амортизація основних засобів нараховується за методом зменшення залишкової вартості, амортизація МНМА нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100% його вартості, амортизація нематеріальних активів нараховується за прямолінійним методом, визначеним в наказі про облікову політику.

Запаси відображені в бухгалтерському обліку та звітності у відповідності з вимогами П(С)БО №9 “Запаси” за первісною вартістю, облік вибуття запасів здійснюється за методом ФІФО.

Ведення обліку витрат на виробництво та їх склад відповідає вимогам П(С)БО №16 “Витрати”. Облік і розподіл загальновиробничих витрат здійснюється відповідно до наведеного Положення (стандарту) та обраної облікової політики. Готова продукція та незавершене виробництво відображаються у звітності за фактичною собівартістю.

Аналізуючи структуру та динаміку дебіторської заборгованості СТОВ Агрофірма «Росоша» за 2009-2010 роки, можна сказати, що найбільшу питому вагу протягом досліджуваного періоду в загальній сумі дебіторської заборгованості, займає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – 2009 – 463 тис.грн. та 547 тис.грн. відповідно, сума якої збільшилась у 2010 році порівняно з 2009 роком на 84 тис. грн. що свідчить про збільшення обсягів реалізації продукції та надання підприємством своїм покупцям комерційного кредиту.

Сума дебіторської заборгованості з бюджетом та інша поточна дебіторська заборгованість не винивала.

Отже, в цілому сума дебіторської заборгованості на кінець 2010 року збільшилась на 84 тис. грн. і становила 547 тис. грн., що свідчить про не повне погашення зобов’язань дебіторами підприємства за продану їм продукцію, надані послуги чи виконані роботи.

Облік та оцінка зобов’язань Агрофірми здійснюється у відповідно П(С)БО №11 “Зобов’язання” та обраної облікової політики. Дані аналітичного обліку відповідають даним синтетичного обліку зобов’язань, відображені в бухгалтерському обліку і у фінансовій звітності без суттєвих відхилень.

Відстрочені податкові (активи) з податку на прибуток станом на 31.12.2009 р. в Агрофірмі не виявлені і відповідає вимогам П(С)БО 17.

Поточні зобов’язання Агрофірми відображені в балансі погашення.

На кінець звітного періоду поточні зобов’язання зменшились на 15 тис. грн. порівнянні з початком звітного періоду та склали 77 тис. грн.

Так відбулося внаслідок заліку заборгованості в рахунок виданих авансів контрагентам сум попередньої оплати, поставки покупцям продукції та списання кредиторської заборгованості на підставі наказу № 18 від 21.06.2009 р. спостережної ради Агрофірми від 16.06.2009 р. в сумі 78 тис. грн. зменшилась кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) на 629 тис. грн.

Бухгалтерський облік власного капіталу Агрофірми здійснюється у відповідності до П(С)БО, Статуту, наказу про облікову політику, рішень загальних зборів акціонерів Агрофірми.

Статутний капітал заявлений у розмірі 11800,00 грн. ( Одинатцять тисяч вісімсот тисяч грн.).Статутний капітал повністю сплачений. Нерозподілений прибуток становить 4442 тис. грн.

Фінансовий результат прибуток (збиток) за результатами діяльності у звітному періоді визначений відповідно до вимог П(С)БО №16 “Витрати”, П(С)БО №15 “Дохід”. Фінансовий результат господарських операцій у фінансовій звітності відображений у момент їх здійснення (поточний звітний період).

Протягом звітного періоду дивіденди не нараховувалися, кошти на їх виплату не спрямовувалися. Склад доходів та витрат визначено та класифіковано з деякими несуттєвими відхиленнями.

Доходом визначається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Витратами визначається зменшення економічних вигод у вигляді вибору активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів (робіт послуг) визначається шляхом вирахування з доходу виручки від реалізації продукції, та послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. У 2010 р. становив 3791 тис.грн., а у 2009 р. 5940 тис. грн., що свідчить про суттєве зменшення чистого доходу на 2149 тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції визначається у відповідності з П(С)БО 9 “Запаси”, №16 “Витрати”. У 2010 р. становила 3240 тис. грн., а у 2009 р. 3756 тис. грн., як бачимо і собівартість зменшилась на 516 тис. грн.

Склад адміністративних витрат та витрат на збут визначені у відповідності з П(С)БО № 16 “Витрати” та обраної облікової політики. У 2010 р. адміністративні витрати склали 119 тис. грн., у 2009 р. 255 тис. грн., також зменшилися у 2010 році порівняно з 2009 роком на 136 тис. грн. Витрат на збут у 2009 році не було, а у 2010 р. склали 2 тис. грн.

Витрати на основне виробництво тобто загальновиробничі витрати встановлені в таких розмірах:

1. Витрати на оплату праці в рослинництві та тваринництві разом у 2009 р.- 289,9 тис. грн. у 2010 р.- 359,8 тис. грн. і збільшились 69,9 тис. грн.

2. Відрахування на соціальні заходи зменшились на 41,3 тис. грн. відповідно.

3. Матеріальні витрати, які увійшли до собівартості продукції 2009р.-2907,2 тс. грн., а у 2010 р.- 2827 тис. грн. тобто зменшились у 2010р. порівняно з 2009р. на 80,2 тис. грн.

4. Амортизація основних засобів також зменшилась у 2010 році на 2,9 тис грн.

5. Інші витрати, включаючи плату за оренду у 2009 році склали 813,3 тис. грн., у 2010 р.- 697,2 тис. грн. що свідчить про їх зменшення на 116,1 тис. грн.

Фінансовий результат (прибуток) та оподаткований прибуток визначається з чинним законодавством України .

Вартість чистих активів Агрофірми визначена відповідно до рішення №

468 від 17.11.2010 р. та становить на кінець звітного періоду 4454 тис. грн. та відповідає розміру власного капіталу.

Фінансова звітність Агрофірми за 2009 р. та у 2010 р. складена в повному обсязі згідно даним синтетичного обліку з незначними відхиленнями, які суттєво не викривляють достовірність фінансової звітності, дані окремих форм звітності відповідають одна одній.