31. Характеристика основних типів мережевих структур (загальна схема, принцип побудови, переваги та недоліки).

Мережеві організаційні структури є надгнучкими по відношенню до запитів зовнішнього середовища, з’явилися в практичній діяльності організацій наприкінці 90-х років ХХ століття. Сформовані на основі принципів юридичної самостійності, взаємної домовленості та солідарної відповідальності за загальний результат. Залежно від складу учасників мережі, можна виділити два їх основних типи:

1. Горизонтальні (між підприємствами-конкурентами, міжгалузеві партнерства, взаємостосунки з фінансовими, урядовими організаціями всіх рівнів і т.д.). В деяких випадках конкурентам доцільніше співпрацювати для протидії зовнішнім загрозам бізнес-середовища, ніж вести боротьбу між собою. Проте, такий вид мережі зустрічається у вітчизняній промисловості рідко, зважаючи на низький рівень довіри між учасниками ринку.

2. Вертикальні (між учасниками ланцюжка створення цінності). Вони є більш ефективними з точки зору стійкості на основі спеціалізації, оскільки таким чином побудований ланцюг є більш реактивним та гнучким до змін вимог споживачів.

Як організаційна структура мережа володіє певними змістовними характеристиками, які у більшості випадків є її перевагами:

- можливість вільного обміну інформацією не тільки між продавцем і покупцем, але і покупціводин з одним, скорочує нерівномірність володіння інформацією. Провідну роль починає відіграти репутація продавця, інформація яка легко розповсюджується серед покупців, в тому числі потенційних;

- стійкість мережевих форм організації диктується зниженням трансакційних витрат і ефектом синергії.

- наявність тривалих зв'язків між суб'єктами. Мережева організація поєднує в собі рівноправні горизонтальні зв'язки (як в ринковій організаційній структурі) і тривалі зв'язки (як в ієрархічній структурі);

- здійснення інформаційного обміну напряму. Оскільки кількість посередників між відправником інформації і її одержувачем мінімальна (а в ідеалі зовсім відсутня), то спотворення інформації також мінімально.

Причини та обґрунтування економічної ефективності і унікальних конкурентних переваг, які притаманні сучасним мережевим організаціям:

- об’єднання частки ресурсів компаній-учасниць мережевої організації чи тісні партнерські

відносини дозволяють знизити витрати за рахунок зменшення числа та вартості транзакцій;

- концентрація на створенні та реалізації певного ланцюга формування вартості, що дозволяє

випускати принципово нові продукти або кардинально скорочувати період часу на випуск звичайних продуктів;

- створення ефективної (яка володіє унікальними, стійкими конкурентними перевагами) мережі пов'язане з лідерством компанії – стратегічним центром, який створює, направляє і розвиває мережу;

- наявність сумісної еволюції учасників мережі, що має на увазі побудову структур і бізнес-

процесів компанії партнерів, виходячи з вимог сумісної реалізації ланцюга створення вартості, і створює нову форму організаційної синергії, що дозволяє ефективніше реалізовувати проектні рішення, одночасно дістаючи можливість розвитку знань і компетенцій.