2. Діагностика сімї та сімейного виховання
Робота з батьками – надзвичайно важливий напрямок діяльності шкільної психологічної служби, мета якої – збереження психологічного здоров’я дітей. Існує дві форми взаємодії з батьками: групова та індивідуальна.
Групова робота.
Мета – формування загального виховного «поля» навколо дитини, яке забезпечує узгодженість та несуперечливість дій дорослих – батьків, педагогів та психологів.
Причини неузгодженості:
недостатні знання або повна відсутність знань у батьків про закономірності розвитку дітей, про труднощі, які можуть з’явитися в процесі їх дорослішання;
неусвідомлювані, стихійні дії батьків, які виховують своїх дітей так само, як їх виховували батьки або абсолютно протилежним чином;
у взаємодії з дитиною у батьків можуть актуалізуватися власні проблемні зони, для прикладу, одна з них: сприйняття шкільних результатів дитини як в якості дзеркала власної успішності.:
односторонній погляд на дитину зі сторони батьків: вони спостерігають свою дитину лише в сімї, і не допускаючи думки, що поза межами родини дитина може вести себе інакше.
Завдання роботи з батьками:
узгодження ціннісних основ виховання (визначення того, які пріоритетні цінності хочуть прищепити дитині дорослі);
узгодження проблемних і ресурсних площин у розвитку дитини (визначення того, які прояви слід вважати проблемними і до яких слід прагнути, створення, «промальовування» бажаного образу дитини);
узгодження поведінкових впливів щодо дітей, тобто визначення зон відповідальності батьків і педагогів, з’ясування того, кому і як впливати на дитину дома чи в школі задля досягнення бажаних змін.
Принципи роботи психолога з батьками:
Забезпечення емоційної безпеки батьків. Діяльність психолога може викликати у батьків страх невизначеності, новизни. Тому робота психолога спочатку повинна бути організована у звичних, зрозумілих формах.
«Якщо батьки відмовляються взаємодіяти з психологом, значить у них є на те причини».
Відкритість – конгруентність психолога і вміння уникати негативного переносу на батьків. Це означає, що психолог усвідомлює і приймає свої власні почуття, що допомагає йому бути відкритим у стосунках з батьками. Образа, злість, страх, роздратування повинні бути виключені з процесу взаємодії.
«Якщо батьки відчувають по відношенню до психолога негативні почуття, це не означає, що робота з ними безперспективна».
Необхідність мотивації батьків до взаємодії з психологом різними способами. Намагання уникнути спілкування з психологом може бути результатом двох протилежних підходів до його роботи: або переоцінка його впливу («А раптом він дізнається щось таке, чого не хотілося би показувати нікому?», або в нівелюванні його ролі «А що він взагалі може?»). І в тому, і в іншому випадку батьки будуть намагатися уникнути спілкування. Тому мотивація до взаємодії повинна бути сильнішою їх власного супротиву спільній роботі.
«Якщо батьки не приходять на зустріч з психологом, це означає, що його неправильно покликали».
Враховуючи розглянуті принципи, логічним висновком є те, що починати роботу з батьками слід з таких форм взаємодії, в яких від батьків вимагається мінімальна активність. Для початку слід використовувати знайомі і звичні способи спілкування, і по мірі виникнення довіри включати нові методи, поступово підвищуючи активність батьків. Ця послідовність може бути зображена наступним чином: