Тема: Психологічна готовність до школи

1. Психологічна готовність до школи

2. Методи визначення готовності до школи

3. Процедура визначення психологічної готовності до школи

4. Наукові основи розробки діагностичної програми

1. Психологічна готовність до шкільного навчання

(ПГ) – певний стан психічного розвитку особистості дитини у перехідний період від дошкілля до шкільного віку, який зумовлює формування в неї здатності брати участь у шкільному навчанні (Л.І.Божович,О.В.Запорожець, Л.А.Венгер, Й.Шванцара, Дубровіна І.В)

За Л.А.Венгером, у дитини дошкільного віку не може бути вже сформованих "шкільних" якостей в чистому вигляді, оскільки вони, як і будь-які інші, складаються в ході тієї діяльності, для якої вони є необхідними. Отже, вони не можуть з'явитися без порушень специфічних умов життя та діяльності, що є характерними і необхідними для повноцінного розвитку дитини у дошкільному віці. Виходячи з цього, ПГ, по-перше, полягає не в тому, що у дитини виявляються сформованими саме "шкільні" якості, а в тому, що вона оволодіває передумовами до наступного їх засвоєння та розвитку.

По-друге, настання ПГ не завжди чітко визначається хронологічним критерієм. Повна ПГ до навчання в школі може сформуватися і задовго до, і набагато пізніше фактичного відвідування школи. Розмежуємо поняття "ПГ" та "шкільна зрілість".

Шкільна зрілість, або функціональна готовність, свідчить про те, якою мірою відповідає дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних функцій дитини умовам і завданням шкільного навчання. Її визначення достатньо для вирішення питання про початок відвідування дитиною школи.

Системне поняття "ПГ" - ширше за змістом, складається з трьох компонентів (Л.А.Венгер, А.Л.Венгер, В.В.Холмовська, І.В.Дубровіна, Н.Й.Гуткіна, Є.І.Рогов та ін.): інтелектуальної, особистісної та соціально-психологічної готовності. Ці складові є важливими як для успішності навчальної діяльності дитини, так і для її швидкої адаптації до нових умов, а також безболісного входження у нову систему відносин. Їхні ознаки:

а) в інтелектуальній сфері:

• наявність основних уявлень про природні і соціальні явища, загального запасу знань про оточуючий світ, про людей, про себе;

• диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість);

• керована концентрація уваги;

• аналітичне мислення (здатність до виявлення основних ознак і зв'язків між явищами, здатність до відтворення зразка), розвинені форми мислення -- наочно-образне, наочно-схематичне і т.д.;

• раціональний підхід до дійсності (відносне послаблення ролі фантазії);

• логічне запам'ятовування;

• інтерес до занять, де результат може бути досягнутий тільки ціною зусилля, інтерес до нових знань;

• оволодіння на слух розмовною мовою і здатність розуміння і застосування символів узагалі;

• розвиток тонкої моторики руки і сенсомоторних координацій (зорово-рухової,слухово-рухової та ін.);

• розвинена творча уява.

б) в особистісній сфері:

• сформованість позитивної Я-концепції дитини, наявність переважно завищеної самооцінки;

• мотиваційна готовність (розвиток навчальної мотивації: бажання ходити до школи, здобувати нові знання, бажання зайняти нову соціальну позицію — позицію школяра);

• емоційно-вольова готовність: інтелектуалізація переживань, тобто свідома орієнтація у власних емоціях і переживаннях, їхня вербалізація; узагальнення і сталість афективних переживань, що призводить до вибірковості у стосунках з однолітками; "розумність" емоцій, їхня передбачуваність, здатність до програмування наслідків своїх та чужих вчинків за рахунок виникнення емоційної уяви; розвиток емоційної децентрації та емпатії, моральних почуттів; досягнення порівняно високої емоційної стійкості (менше імпульсивних реакцій); сформованість відповідного рівня довільності поведінки та діяльності, здатності до самоконтролю.

в) соціально-психологічна готовність :

• здатність виконувати соціальну роль учня в ситуації шкільного навчання; потреба спілкуватися з іншими (у системах "учень-учитель", "учень-учень", "учень-батьки");

• сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими соціальними функціями; здатність виконувати його вказівки;

• розвиненість необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки, бути доброзичливим та ін.), певних комунікативних здібностей;

• уміння підкорятися інтересам і звичаям дитячих груп, а також брати участь в їх встановленні; спроможність відстоювати власну точку зору.

Також виокремлюють наступні критерії при визначенні готовності дитини до школи:

фізична готовність:

• зріст , вага, пропорції та інші показники, що відповідають середнім нормам фізичного розвитку дітей шестирічного віку;

• розвиток дрібних рухів кистей рук і пальців;

• стан органів зору і слуху;

• правильну постава мотиваційна готовність:

• наявність відповідних мотивів навчання ( дитина хоче навчатися у школі);

• прагнення до набуття знань;

• одержання статусу сучасного школяра.

готовність у сфері розвитку кругозору: пов' язана з елементарними знаннями:

• уявлення про країну, свята;

• уявлення про час, одиниці його вимірювання;

• знання про рослини, тварин, погодні явища;

• уявлення про простір , величину предмета.

готовність у сфері пізнавальних процесів: передбачає певний рівень розвитку пам' яті , уваги, мислення:

• уміння конценрувати свою увагу;

• уміння запам'ятовувати те, що потрібно для розуміння нового матеріалу;

• уміння порівнювати;

• уміння узагальнювати.

комунікабельна готовність передбачає вміння дитини:

• установлювати контакт з дітьми;

• працювати в групі.

готовність у сфері культурних норм повя'зана з уміннями і навичками:

• самообслуговування;

• правильної поведінки з урахуванням етичних норм поводження в суспільстві

особистісна готовність передбачає:

• формування самооцінки;

• уявлення себе в часі ( минулому. сьогоденні , майбутньому);

• відповідальність за свої дії і вчинки.

емоційно-вольова готовність характеризується:

• формуванням вольових якостей ( самостійності, дисциплінованості, ініціативності);

• уміння стримувати свої емоції