Порівняльна характеристика видів бухгалтерського обліку

Ознаки	Підсистеми бухгалтерського обліку
	Фінансовий облік	Управлінський облік
1. Мета обліку	Складання і надання фінансової інформації про господарську діяльність банку для забезпечення потреб насамперед зовнішніх користувачів	Складання і надання інформації про господарську діяльність банку менеджерам для забезпечення функцій щодо управління банком
2. Регулювання	Закони, національні положення бухгалтерського обліку, МСБО, нормативно-правові акти НБУ	Внутрішні нормативно-правові акти банку
3. Об’єкти обліку	Фінансовий стан і фінансовий результат господарської діяльності банку (ак­тиви, зобов’язання, капітал, доходи й витрати)	Доходи, витрати, фінансовий результат діяльності окремих підрозділів; результат діяльності керівництва
4. Предмет бухгалтерського аналізу	Господарська діяльність банку в цілому	Діяльність окремих підрозділів банку за вибором керівництва та їх вплив на загальну діяльність банку
5. Спрямованість	Ретроспективний (оцінка минулих господарських подій)	Спрямований у майбутнє (фінансове планування і контроль за поточною господарською діяльністю банку)
6. Відкритість	Фінансова звітність підлягає оприлюдненню	Управлінська звітність є комерційною таємницею
7. Періодичність звітування та форми	Річний, квартальний інтервали складання фінансової звітності. Формат і зміст установлені законодавчо	Період управлінської звіт­ності, її форми затверджу­ються кожним банком са­мостійно

Підсумовуючи викладене, можна виснувати, що мета будь-якого бізнесу — досягнення високих економічних показників. Джерело інформації, що висвітлює показники про фінансовий стан, фінансові результати та грошові потоки від діяльності банку, є кінцевим продуктом фінансового обліку. Отже, основне призначення фінансового обліку — це складання і надання правдивої фінансової звітності загального призначення користувачам. Така фінансова звітність насамперед передбачена для широкого кола зовнішніх користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних потреб. Проте вона також активно використовується і менеджерами банку. На підставі показників фінансової звітності можна обчислити важливі фінансові вимірники, ґрунтуючись на яких можна приймати виважені економічні рішення. Фінансовий облік можна вести і без одночасного ведення управлінського обліку. Але впровадження управлінського обліку передбачає як вихідну базу наявність уже діючого фінансового обліку. Кожен із цих видів бухгалтерського обліку має свою цільову аудиторію користувачів, яких цікавить різна інформація про діяльність банку.

Окремої уваги потребує питання: за якими критеріями поділяють користувачів на зовнішніх та внутрішніх і чим різняться їх цілі щодо забезпечення інформацією про господарську діяльність банку?

Користувачі бухгалтерської інформації поділяються на зовнішніх та внутрішніх залежно від відношення до банку як суб’єкта підприємницької діяльності і можливостей доступу до фінансової інформації про діяльність банку.

До зовнішніх користувачів належать: кредитори, інвестори, клієнти, працівники банку, акціонери банку, а також органи державного управління, нагляду, податкові органи. Їм інформація потрібна: для прийняття рішення стосовно того, чи варто придбати акції банку, стати його клієнтом або вкладником; для оцінювання можливості банку щодо повернення кредитів, попереджування негативних явищ у діяльності банку з метою своєчасної його санації; запобігання загрозі банкрутства чи пом’якшення його наслідків для вкладників та клієнтів банку; для формування грошово-кредитної політики. Наявність інформації дає змогу безпосередньо впливати на діяльність банку. Така інформація надається в рамках фінансового обліку. Зовнішні користувачі не мають змоги визначити якісь свої специфічні вимоги, крім установлених чинним законодавством.

Відповідно до міжнародної практики інвестори і кредитори розглядаються як основні користувачі, саме для задоволення їхніх інтересів банки зобов’язані оприлюднювати фінансову інформацію. Публічність інформації посилює відповідальність банків за результати своєї діяльності перед суспільством.

Внутрішні користувачі — це керівництво банку. Йому інформація необхідна для прийняття рішень за всім спектром питань щодо управління банком: стратегічне і тактичне управління, складання бюджетів, управління фінансами, оптимізація використання ресурсів тощо. Для вирішення цих завдань поряд з фінансовою звітністю керівництво банку потребує іншої інформації, яка формується в підсистемі управлінського обліку.

У ринковій економіці держава не має підстав зобов’язувати банки чи інші підприємства впроваджувати управлінський облік. Такі дії розглядатимуться як втручання у внутрішні справи і як обмеження свободи економічної діяльності підприємств. Зазначеною функцією держава законодавчо наділена тільки щодо фінансового обліку. Використовуючи цей важіль, держава створює умови для забезпечення рівного доступу користувачів до інформації і гарантує безпеку коштів, укладених у банки.

Розглянемо, за допомогою яких механізмів регулювання фінансового обліку держава досягає правдивості і доречності фінансової інформації, що складають банки, та її оприлюднення.

Зрозуміло, що дрібні вкладники навряд чи зможуть скористатися цією інформацією. Важко уявити, що пересічний вкладник самотужки вивчатиме фінансові звіти банків і здійснюватиме порівняльний аналіз діяльності різних банків. Такий аналіз і оцінка потребують професійних знань. Регулювання цього питання державою сприяє появі професійних рейтингових агентств, діяльність яких і спрямована на забезпечення правдивою інформацією громадськості та інших користувачів.

Середні і великі кредитори й інвестори банків, які мають у штаті професіоналів — фінансових аналітиків, отримавши безпосередньо доступ до інформації, використовують її для аналізу ліквідності та платоспроможності банку, з яким мають партнерські відносини.

Міжнародні стандарти слід розуміти як загальні правила відображення в обліку господарських операцій. Вони мають рекомендаційний характер. З огляду на потребу відпрацювати єдину міжнародну методологію та спільні принципи обліку 9 країн заснували 1972 року Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Нині ним прийнято 38 бухгалтерських стандартів.

Рекомендаційний характер стандартів сприяє тому, що кожна країна будує власну облікову систему, зважаючи на наявні особливості щодо моделі балансу, рахунків результатів і правил організації обліку.

На розвиток системи бухгалтерського обліку в кожній конкретній країні впливають:

● провідні теоретики та професійні організації;

● загальна економічна ситуація в країні;

● податкова політика;

● національні особливості;

● користувачі та цілі, що їх вони ставлять перед собою;

● юридичне середовище;

● мова;

● досвід інших країн.

Для розуміння сучасного стану бухгалтерського обліку в Україні слід стисло розглянути ситуацію в історичному ракурсі.

Українська облікова система розвивалася так само, як і в країнах Західної Європи — за принципом подвійного запису. Великі відхилення сталися в період переходу до централізованої планової економіки. Для Східної та Центральної України цей період почався 1917, для Західної — 1939 року і тривав до 1985 року. Період між 1985 до середини 90-х років характеризувався незначними змінами в системі бухгалтерського обліку. Проте науковці частіше висловлювалися щодо необхідності поступового переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Розвиток малого підприємництва, поява широкої мережі комерційних банків загострили цю проблему.

Зауважимо, що Державний банк колишнього Радянського Союзу регламентував практично повністю обліковий цикл банківських установ. Правила ведення бухгалтерського обліку і звітності в установах банків колишнього СРСР (від 30.09.87 за № 7) визначали кожен крок здійснення господарських операцій та відображення їх змісту на рахунках бухгалтерського обліку.

Порівняємо вимоги до обліку, що їх висував Держбанк колиш­нього СРСР, з вимогами МСБО (табл. 1.1).

Законом України «Про банки і банківську діяльність» розробку єдиних правил бухгалтерського обліку покладено на НБУ (стаття 16). Адже НБУ ініціював здійснення поступового переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Потреба в цьому була незаперечною. По-перше, застаріла си- стема обліку була справді нездатна відображувати постійно змінювані сучасні умови. Нові ж операції (лізинг, операції з цінними паперами, фінансовим інструментарієм і т. ін.) застаріла система бухгалтерського обліку не передбачала. По-друге, зарубіжні партнери не пристосували б свою систему обліку до нашої.

Таблиця 1.1

Порівнювана засада	Держбанк	МСБО
Філософія	Облік руху коштів	Подання інформації щодо фінансового стану та результатів діяльності установи
Методологія	Облік виключно руху коштів	Реальне подання інформації щодо поліпшення або погіршення стану та результатів діяльності незалежно від наявності чи відсутності руху коштів
Користувачі	Державні органи, що здійснювали виключно розподіл централізованих ресурсів. Податкова адміністрація	1) керівництво; 2) постачальники коштів (кредитори, акціонери); 3) нормативні органи
Подання інформації	Незручне для проведення аналізу стану діяльності та результатів роботи	Зручне для аналізу, оскільки елементи балансового звіту про прибутки і збитки згруповано в категорії за економічною сутністю
Облік операцій	Заздалегідь визначена кореспонденція	Гнучка кореспонденція, яка часто потребує обдумування та професійної оцінки

Перехід до побудови бухгалтерського обліку в Україні за міжнародними стандартами передбачає виконання принципових заходів, які можна об’єднати в п’ять блоків.

1. Зміна підходів до ведення обліку, що є новою ідеологією обліку, яка базується на загальновизнаних принципах міжнародного бухгалтерського обліку.

2. Запровадження нового Плану рахунків.

3. Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський.

4. Зміна потоків інформації.

5. Зміна форми збирання інформації: перехід від звітності за окремими формами до звітності за економічними показниками, а також створення бази даних — репозитарію.

Поділ обліку на фінансовий і управлінський передбачає технологічний процес і процедури, характерні для фінансового обліку згідно з вимогами МСБО. Зокрема, до функцій фінансового обліку належить суцільна реєстрація господарських фактів (операцій), які відбулися у звітному періоді, за хронологічними та системними ознаками. Отож методика обліку всіх господарських операцій, що розглядатиметься далі, подається з позицій фінансового обліку. Зрозуміло, що План рахунків та всі чинні нормативні документи НБУ також пристосовані виключно до процедур фінансового обліку.

Перехід до МСБО — не ототожнюється з переходом до нового Плану рахунків, хоча останній грунтується на міжнародних прин­ципах бухгалтерського обліку.

Зміна підходів до обліку передбачає включення до балансу звітних облікових даних лише за реальними активами та реальними зобов’язаннями (саме на підставі таких відомостей можна визначити реальний фінансовий стан банку) з використанням такого інструментарію:

1) методу нарахування;

2) методу переоцінок;

3) методу резервів.

Якщо перші два методи певною мірою застосовувалися у застарілій системі обліку (доходи і витрати майбутніх періодів, індексація основних фондів), то метод резервів — це абсолютно новий елемент облікової політики вітчизняних банків. Резерви мають створюватися під здійснювані активні та пасивні операції: якщо реально знижується вартість активів, наприклад цінних паперів, або стає сумнівним повернення кредитів, то формується резерв, сума якого зменшує зрештою облікову вартість активу.

Активи — ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, котрі згодом дадуть економічну вигоду — приплив економічних коштів до цього банку.

Бухгалтерських облік — система збирання, вимірювання, обробки, тлумачення та передавання інформації про господарську діяльність банку внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Витрати — зменшення економічної вигоди у звітному періоді внаслідок відпливу чи використання активів або внаслідок виникнення заборгованості.

Господарська операція — подія, що приводить до змін в активах, зобов’язаннях чи капіталі банку.

Дебіторська заборгованість — сума боргів, що належать банку від юридичних або фізичних осіб.

Доходи — це збільшення економічних вигод у звітному періоді — приплив чи збільшення активів або зменшення зобов’язань — а отже, збільшення капіталу (не за рахунок акціонерів).

Зобов’язання — це обов’язки банку, які виникли з минулих подій і згодом призведуть до відпливу ресурсів (активів).

Капітал — залишковий інтерес банку в активах за відкиданням зобов’язань.

Подія — випадок, який має певні наслідки для банку (є поштовхом до змін в активах, зобов’язаннях та капіталі).

Принципи бухгалтерського обліку — базові концепції, покладені в основу відображення засобами обліку та звітності господарської діяльності банку, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.

Стандарт бухгалтерського обліку — нормативний документ, який визначає правила й процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Управлінський облік — сукупність методів та процедур, що забезпечують підготовку й надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління банком.

Фінансовий облік — сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності банку та його фінансовий стан згідно з вимогами законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.