Завдання для студентів 5 курсів на педагогічну практику освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» (педагогічний модуль)

Студенти п’ятого курсу протягом терміну практики виконують обов’язки класного керівника в одному з класів старшої школи. Вся виховна робота проводиться відповідно до плану класного керівника або вихователя. На основі цього плану студенти складають індивідуальні плани виховної роботи на період педагогічної практики і залучаються до організації поточної виховної роботи в класному колективі:

• здійснюють щоденний контроль за успішністю, відвідуванням та дисципліною учнів, перевіряють щоденники;

• організовують чергування учнів у класі;

• проводять самостійно всі класні години;

• проводять батьківські та учнівські збори;

• проводять індивідуальні бесіди з учнями і їхніми батьками;

• допомагають готувати статистичну звітність та шкільну документацію.

Майбутні вчителі організовують систему роботи з громадянського, морального, розумового, трудового, естетичного, фізичного та екологічного виховання, що включає в себе:

• підготовку та проведення бесід та диспутів виховного спрямування;

• підготовку і проведення класних годин та виховних заходів;

• організацію походів, екскурсій та спортивних змагань;

• формування правової культури та громадянської свідомості учнів;

• організацію трудового виховання учнів та профорієнтаційної роботи;

• організацію та проведення тематичних тижнів.

Як правило, заліковим для студентів V курсу є підготовка і проведення виховного диспуту.

У процесі практики студенти аналізують педагогічну діяльність, беруть участь у роботі семінарів, методичних об’єднань, науково-дослідній роботі, збирають матеріал до теми курсової або дипломної роботи, готують звітну документацію з педпрактики.

Перелік звітної документації:

1. План виховної роботи в закріпленому класі (за структурою плану роботи класного керівника даного класу).

2. План-конспект залікового виховного заходу (диспут або дискусія) із самоаналізом.

3. Звіт про виховну роботу.

За формами роботи практика на V курсі майже не відрізняється від практики IV курсу.

Додатки

Методичні матеріали по підготовці диспуту

Диспут − це усний публічний спір при обговоренні наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуків істини.

Важливо усвідомити сутність поняття „спір” (суперечка).

У системі виховання студентів під суперечкою розуміють будь-яке зіткнення думок, розбіжність у поглядах на певне коло питань, проблем, словесну боротьбу, у якій кожен з опонентів відстоює свою правоту. Є й інші слова для означення цього явища: дискусія, дебати.

Диспут (суперечка) − важлива сфера інтелектуальної діяльності студентів, яка сприяє активізації пізнавальної діяльності, стимулює соціальний розвиток, упливає на формування спілкування, самоутвердження особистості.

На характер суперечки впливає низка факторів: тема диспуту, його мета, соціально-моральна значимість предмета суперечки, кількість учасників, а також − форми й методи проведення.

Предметом суперечки в учнівському диспуті найчастіше виступають загальнолюдські й національні моральні цінності, які по-справжньому цікавлять молодь.

На специфіку диспуту впливає кількість осіб, які беруть участь в обговоренні проблеми. Тут можна виділити три основні групи: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка); суперечка-діалог (полемізують дві особи); суперечка-полілог (ведеться кількома або багатьма особами). У свою чергу, суперечка-полілог може бути масовою (в ній беруть участь усі учасники) і груповою (сперечається група студентів у присутності всіх учасників).

Доцільно розрізняти організовані й неорганізовані суперечки (диспути), стихійні. Класний керівник передусім має турбуватися про залучення студентів до організованого диспуту. Усі учні повинні пройти через цю школу соціального становлення. Лише після такої школи молода людина оволодіє належним досвідом, який дозволяє їй брати участь у стихійних диспутах і мати надію на успіх.

Успіх і ефективність диспуту залежать певною мірою від кількості учасників. Оптимальною є група з 15 − 20 осіб. До того ж вони мають бути членами одного колективу, добре знати один одного, зважати на особливості темпераменту та характеру. Найдоцільніше, щоб це були учні одного класу або паралельних. Поява на диспуті сторонніх осіб, особливо старших, знижує психологічну активність учнів, негативно впливає на рівень відвертості, а інколи навіть призводить до психологічних гальмувань.

Диспут вимагає значного інтелектуального й емоційного напруження. З цього погляду важливо створювати позитивний емоційний фон у колективі, члени якого вступили в суперечку. Дискутуючи, учні мають можливість проявити свою ерудицію в різних галузях знань, надбання соціального досвіду, рівень володіння моральними цінностями, переконання. Тому диспут − це не лише пошук істини, а, передусім, − надійний полігон для психічного й соціального розвитку особистості, своєрідний шлях і засіб для „гімнастики розуму і почуттів”. Учасники диспуту мають змогу утвердити себе в колективі, ступити ще на одну сходинку соціальної зрілості. Надто важливо, щоб у підготовці й проведенні диспуту брали участь усі учні. Тут не може бути поділу на „акторів” і „глядачів”. Головне завдання класного керівника − створити оптимальні умови для активної соціальної й інтелектуальної діяльності кожного юнака і дівчини.

Вибір теми диспуту

Тема диспуту це − досить значний фактор, який визначає успіх і результативність суперечки. Класному керівнику слід потурбуватися, щоб предмет зацікавленої розмови був достатньо важливим, спонукав учасників до роздумів, до бажання віднайти істину. Коли на диспут виносяться прості проблеми, які знайомі учням, це не викликає належного інтересу й інтелектуального напруження. Надмірно складні проблеми, які не відповідають рівню соціально-психічного й інтелектуального розвитку учасників, породжують у них „стан гальмованості”, що не сприяє розгортанню дискусії.

Необхідно ретельно підходити до формування теми диспуту, окремих питань. Уже структурно-логічна побудова теми повинна нести в собі певну гостроту, спонукати до неоднозначних суджень, до суперечки.

Ось кілька тем: „Національна гідність. Що я думаю про це?”, „Совість і честь − чи завжди в них істина?”, „Чи можна кохати без дружби?”, „Який мій ідеал?” тощо.

Вибір теми диспуту не повинен залежати лише від намірів і бажань класного керівника. Найперше − це зацікавленість учнів. Тому доречно проводити опитування учнів (усні й письмові) щодо інтересів до певних проблем, які дадуть змогу конкретизувати предмет суперечки.

Підготовка до диспуту

Визначивши тему майбутнього диспуту, класний керівник спільно з учнями має сформулювати обмежене коло питань, які стануть предметом дискусії. Питань повинно бути небагато (5 − 6). Між ними має чітко проглядатися належний логічний зв’язок. Формулювання питань також повинно спонукати учасників до неоднозначності висловлювання думок. Наприклад, до теми „Ще раз про сенс життя” можна визначити такі питання: 1. Сенс життя. Що це? 2. Твоє місце у житті. Чи правильно ти обрав його? 3. У чому має проявлятися повнота життя? 4. Чи завжди життєвий шлях людини визначений долею? 5. Людина має залишити слід у житті. А який слід хотів би залишити ти?

Наступний етап у підготовці до диспуту − добір літератури. Адже учасники диспуту повинні проявити знання й переконання. Стихійного соціального досвіду для цього не досить. Диспут проходить ефективно, коли учні збагатилися певними науковими положеннями щодо проблем, які виносяться на обговорення, добрали яскраві факти, щоб аргументувати свої судження. Непоганим матеріалом для диспуту можуть бути результати анкетування учнів на задану тематику, письмові твори і навіть результати тестування.

Тема диспуту, питання, що пропонуються для обговорення, список рекомендованої літератури оприлюднюються на великому плакаті-запрошенні за 2 − 3 тижні до дати диспуту. Класний керівник упродовж цього часу зі своїми помічниками організовує учнів на опрацювання рекомендованої літератури, постійно підтримує інтерес до проблем диспуту. Плакат-запрошення має нести в собі стимул до активної розумової дії, сприяти формуванню мотивів цієї дії. При художньому оформленні запрошення бажано використати яскраві фарби, малюнки та ін. Подаємо один із варіантів такого запрошення.