53. Принципи детермінізму та його застосування в економічному дослідженні.

Детерміні́зм (лат. Determinatus — визначений, обмежений) — філософське матеріалістичне вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, зокрема волі. Принцип детермінізму — це визначення залежностей, причинно-наслідкових зв'язків. Головним у детермінізмі є положення про причинність як такий зв'язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію).

Причина становить собою певну взаємодію сторін, що викликає відповідні зміни в явищах. Наслідок становить собою взаємодію сторін явища. У взаємодії причини і наслідку провідну роль відіграє причина, оскільки в ній проявляється активна сторона розвитку предмета. Водночас і наслідок може робити зворотній вплив на причину. Скажімо, підвищення ціни на товар буде причиною такого наслідку як зниження попиту на нього. Але зниження попиту неминуче призведе до зниження ціни, тобто наслідок стає причиною, а причина наслідком. 

Економічний детермінізм – концепція, згідно з якою розвиток суспільства визначається лише розвитком суспільного способу виробництва (продуктивних сил і виробничих відносин), а надбудовні відносини (передусім політичні, правові, культурні та ін.) позбавлені самостійності, тобто не впливають на суспільно-історичний розвиток.

Щоб уникнути економічного детермінізму в економічному дослідженні, необхідно, по-перше, зафіксувати наявність багатофакторного впливу економічних та надбудовних факторів на розвиток певного економічного процесу, економічної системи загалом. По-друге, провести суто економічний аналіз, тобто абстрагуючись від впливу надбудовних факторів, що досягається за допомогою методу абстракції. По-третє, простежити діалектичну взаємодію економічного фактора з кожним істотним надбудовним фактором (політикою, правом, ідеологією, культурою тощо), тобто їх взаємовплив, взаємопроникнення, взаємозбагачення тощо. По-четверте, розглядати державу як елемент базису й надбудоби. По п'яте, опанувати діалектичний метод дослідження.

54. Принцип єдності і відмінності процесів і явищ та його застосування в економічному дослідженні.

Принцип єдності і відмінності процесів та явищ має 2 прояви:

1) єдність і протилежність взаємозалежних факторів;

Напр., принцип єдності та відмінності спостерігається у єдності та відмінності економічної теорії і практики. Хоча економічна теорія і економічна практика є відносно самостійними сторонами життєдіяльності суспільства, вони нерозривно зв'язані одне з одним і взаємообумовлюють одне одного. Відносна самостійність кожної з означених сторін процесу людської діяльності зв'язана з розвитком суспільного поділу праці і передусім з поділом праці на розумову та фізичну, матеріальну і духовну.

Напр.,  принцип єдності та відмінності спостерігається у боротьбі між продуктивними силами та виробничими відносинами в рамках такої цілісності, як спосіб виробництва, а також боротьбі між окремими суспільними формами (між прибутком і заробітною платою, між різними формами капіталу), між елементами продуктивних сил (між робітниками та власниками засобів виробництва при капіталізмі).

2) виявляється у змісті і формі явищ.

Зміст і форма перебувають у тісній єдності: вони присутні в кожному предметі. Більш того, вони можуть переходити одне в інше. Так, виробничі відносини для продуктивних сил виступають формою, а по відношенню до надбудови - змістом. Хоча форма перебуває в залежності від змісту, визначається ним, проте вона має відносну самостійність і активно впливає на зміст. Вона може стимулювати або гальмувати розвиток. Наприклад, якщо виробничі відносини відповідають продуктивним силам, то вони сприяють розвитку останніх, а якщо не відповідають, то виступають їх гальмом.