Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

чав, що пріоритетами державної політики в розвитку освіти, які мають бути закріплені доктринально, є: >особистісна орієнтація освіти,

• підготовка нових поколінь до життя і праці,

• створення рівних можливостей для дітей і молоді у здобутті якісної освіти,

• формування через освіту здорового способу життя,

• економічні і педагогічні умови професійної самореа-лізації педагогічних й управлінських кадрів,

• запровадження особистісно зорієнтованих техноло­гій і систем навчання та виховання,

• інтеграція української освіти у міжнародний прос­тір [18; 19; 20; 21].

Цікавою є і ще одна ґрунтовна праця В. П. Андрущенка "Ціннісний дискурс в освіті в епоху глобалізації та інфор­маційної революції", присвячена освіті [426, с 15-22]. Тут розкрито таїнства ціннісного дискурсу, що розгорнувся в освіті з моменту проголошення незалежності української держави, з початком трансформаційних процесів, пов'я­заних із входженням України до європейського та світо­вого співтовариства педагогів і вчених [426, с 501-528]. Освіту науковець розглядає як ціннісний дискурс людини (учня, студента) і суспільства (вчителя, викладача) з при­воду істини і похибки, добра і зла, красивого і потворного, справедливого і несправедливого, наявного і належного. У процесі дискурсу людина засвоює суму знань, культури та досвіду, навички та вміння, формує свою особисту науко­ву картину світу, світогляд, піднімається до власного ро­зуміння філософії життя, входить у нього як людина, осо­бистість і громадянин.

Заслуговує на увагу фундаментальна праця з про­блем освіти "Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI століття" [223, с 147]. У цьому дослідженні чітко розкрито питання державної освітньої політики в кінці XX - на початку XXI ст., проаналізовано стан та шляхи її розвитку.

Важливі аспекти впливу суспільно-політичного та со­ціально-економічного життя України на її систему освіти

38

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

розкриваються у монографії В. С. Журавського "Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні" [103; 104]. У цій праці висвітлено проблеми розвитку ви­щої освіти в Україні, а також роль освіти в державотво­ренні та розвитку культури. Заслуговує на увагу і праця із цієї проблеми В. О. Огнев'юка "Освіта в системі цінно­стей сталого людського розвитку" [231].

Проблеми реформування загальноосвітньої школи у 1917-1920 pp. розкриті у наукових працях

A. М. Боровика [33, с 3-8; 34, с. 9-11]. У них автор об­ ґрунтував теоретичні основи реформування шкільної освіти за часів Української революції [35, с 10-19].

Цікавою є праця Є. В. Краснякова "Державна політика в освітній сфері в період українського державотворення (1991-2004 pp.)" [147, с. 3-8]. Тут автор детально харак­теризує державну політику в освітній сфері, подає ви­значення поняття державна політика в галузі освіти, а також робить спробу періодизації державної політики в період з 1991 по 2004 pp., визначає три основні її етапи.

При вивченні зазначеної проблеми звертають на себе увагу наукові праці представників історичної школи до­слідження проблем освіти. Вагомими у цьому напрямі є дослідження Ю. М. Алексеева [4, с. 3-9]. Також необхідно згадати монографічну роботу "Освіта України і науково-технічний прогрес: історія, досвід, уроки", підготовлену

B. М. Курило та В. П. Шепотько [158, с. 5-6]. Автори роз­ крили соціально-економічні передумови становлення і розвитку загальноосвітньої школи у 20-80-х pp. XX ст., зокрема роль науково-технічного прогресу і його вплив на різні сфери суспільного життя, зростання ролі освіти як фактора господарського розвитку країни, з одного бо­ ку, та зворотний вплив суспільно-політичного життя на систему освіти, їх кількісні та якісні показники, з іншого. Крім того, дослідники узагальнили набутий теоретичний і практичний досвід, розкрили історіографію проблеми, сформулювали основні напрями вдосконалення цієї галу­ зі освіти й окремих її компонентів у зазначений період.

39