Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

школа) і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти. Нею закладено нові підходи до організації освіти у старшій школі. Загальною тенденцією розвитку старшої профільної школи стала її орієнтація на широку диференціацію, варіативність, багатопрофільність, інтег­рацію загальної і допрофесійної освіти.

Концепція визначила сутність, мету і принципи орга­нізації профільного навчання, структуру профільного на­вчання, а також його форми. Профільне навчання у 10-12 класах здійснюється за такими основними напряма­ми: суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, технологічний, художньо-естетичний, спортивний. Шкі­льний курс правознавства належить саме до суспільно-гуманітарного напряму й у класі цього напряму можуть бути організовані групи для навчання за філологічним й історико-правовим профілями [324].

Державний стандарт базової і повної середньої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 визначив вимоги до освіченос­ті учнів і випускників основної та старшої школи, гаран­тії держави у її досягненні.

Цей документ охоплює Базовий навчальний план, зага­льну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів [270, с 5-25].

Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти Укра­їни та її інтеграції в європейський освітній простір, затвер­джені наказом МОН від 31 грудня 2004 р. № 998 визначи­ли систему педагогічної освіти, яка на основі національних надбань світового значення й усталених європейських тра­дицій забезпечує формування педагогічних працівників, здатних здійснювати професійну діяльність на демократи­чних і гуманістичних засадах, реалізовувати освітню полі­тику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб, а також потребу бути конкурентноспроможними на ринку праці.

50

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

Відповідно до цього документа основними завданнями розвитку педагогічної освіти є:

• забезпечення професійно-особистісного розвитку майбутнього педагога на засадах особистісної педагогіки;

• приведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогіч­них і науково-педагогічних працівників до вимог інформа­ційно-технологічного суспільства та змін, що відбуваються у соціально-економічній, духовній і гуманітарній сфері, у до­шкільних та загальноосвітніх навчальних закладах;

• модернізація освітньої діяльності вищих педагогіч­них навчальних і наукових закладів, які здійснюють під­готовку педагогічних і науково-педагогічних працівни­ків, на основі інтеграції традиційних педагогічних та но­вітніх мультимедійних навчальних технологій, а також створення нового покоління дидактичних засобів;

• запровадження двоциклової підготовки педагогіч­них працівників за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра;

• удосконалення системи відбору молоді на педагогічні спеціальності, розширення цільового прийому та запрова­дження підготовки вчителя на основі договорів;

вдосконалення мережі ВНЗ і закладів післядиплом-ної педагогічної освіти з метою створення умов для без­перервної освіти педагогічних працівників [208].

Програмою правової освіти населення України було визначено основні напрями правового навчання та ви­ховання [273]. Саме тому суттєвим джерелом для ви­вчення зазначеного питання стала Програма правової освіти населення [267].

Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 р. була корисною при вивченні стану підготовки пе­дагогічних юридичних кадрів, адже в ній визначено необ­хідність постійної уваги до якості підготовки та перепідго­товки юридичних кадрів, приведення змісту юридичної освіти у відповідність до вимог часу до юридичної практи­ки [268]. Цей документ значно вдосконалив систему юри-

S1

Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

дачної освіти, привів її у відповідність до світових вимог. Фактично, ним були створені умови для задоволення по­треб громадян у юридичній освіті та реалізації права на працю за здобутою спеціальністю, повне забезпечення по­треб органів державної влади, правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у фахівцях-юристах.

У державній програмі розвитку вищої освіти на 2005-2007 pp. розкрито основні напрями розвитку потенціалу вищої освіти, усунення причин, які уповільнювали її ада­птацію до соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграцію у європейський і світовий освітній простір, розширення доступу громадян до здобуття вищої освіти, підвищення якості вищої освіти, удосконалення механіз­мів управління і фінансування, здійснення заходів щодо соціального захисту учасників навчально-виховного про­цесу, посилення соціального партнерства з роботодавця­ми у сфері формування якісної та конкурентноспромож-ної робочої сили на ринку праці [274].

Державна програма розвитку освіти на 2006-2010 pp. спрямована на розширення обсягів охоплення населення освітою та інтеграцію України в європейсь­кий освітній простір [326].

Цей документ визначив, що існуюча модель управління освітою не повністю відповідає сучасним вимогам демок­ратичності, а також не розв'язує проблеми у навчально-виховному процесі та підготовці науково-педагогічних ка­дрів. Саме тому метою Програми стало підвищення якості освіти і виховання, інноваційний розвиток, адаптація до соціально-орієнтованої ринкової економіки, інтеграція в європейський і світовий освітній простір, забезпечення рі­вного доступу до здобуття якісної освіти.

Програмою запропоновано змішану модель розвитку освіти в Україні, що базується на поєднанні переваг утворювальної і руйнівної моделей. В основу реформу­вання освіти за змішаною моделлю покладено принципи інноваційного розвитку пріоритетних організаційних структур і надання певної допомоги тим з них, що здатні до саморозвитку. Така модель позитивно сприймалася

52

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

громадськістю і не створювала соціальної напруженості. Упровадження інновацій потребувало менших зусиль для гармонізації нормативно-правової бази та розроблення організаційно-розпорядчого механізму діяльності навча­льних закладів і найбільше відповідало сучасному стану суспільства та галузі освіти зокрема [326].

Це не повний перелік правових джерел, які є найваж­ливішими при дослідженні обраної теми. Низка інших нормативних актів Кабінету Міністрів України лише по­біжно висвітлюють досліджувану нами тему [272].

Наступну групу джерел складають нормативно-правові акти Президента України. Серед них варто приділити увагу указам. Саме у них міститься повніша інформація про до­сліджувану нами проблему. Так, зокрема, в Указі Президе­нта України "Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні" розроблено стратегічні напрями розвитку вищої освіти. Цим документом започатковано удоскона­лення мережі ВНЗ, структури підготовки спеціалістів й ефективності їх використання, а також забезпечення якос­ті освітньої діяльності [359].

Нормативно правові акти Президента України активі­зували роботу з обдарованою молоддю [364].

Національна програма правової освіти населення окреслила подальше створення необхідних умов для на­буття широкими верствами населення правових знань і навичок у їх застосуванні, забезпечення доступу грома­дян до джерел правової інформації, а також визначила основні напрями правоосвітньої діяльності та першочер­гові заходи щодо їх реалізації [362].

Національна доктрина розвитку України у XXI ст., ухва­лена другим Всеукраїнським з'їздом працівників освіти (жовтень, 2001), побудована відповідно до духу епохи, яка розгортається глобалізаційними й антиглобалізаційними процесами, утвердженням демократії і прав людини, рин­кових відносин та інформаційних технологій, легітимізаці-єю на міжнародному рівні національних інтересів дедалі більшої кількості народів і держав, прискореною динамі­кою соціокультурних процесів, підйомом авторитету особи-

53