- •1.1. Сучасний стан дослідження шкільної правової освіти України
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
витку до наступного; характеру закономірностей трансформації елементів попереднього ступеня на новому етапі історичного розвитку. Головне - сприйняття історії не повинно бути зведеним до опису подій. Принцип історизму вимагає об'єктивності. Він ґрунтується на розгляді дійсного, а не уявного розвитку в історичному процесі. Одним з необхідних елементів принципу історизму є конкретність при висвітленні історичних явищ.
При розкритті проблеми становлення та розвитку шкільної правової освіти варто спиратися на принцип об'єктивності. Адже при дослідженні історичних явищ необхідно виходити з об'єктивності як принципу здобуття та організації знання. Об'єктивність означає неупередженість, незалежність суджень від світоглядних і суспільно-політичних орієнтацій тієї соціальної верстви, до якої належить дослідник, відображення всього спектру ціннісних орієнтацій історії. При цьому науковець не повинен бути нейтральним. Він має право на обґрунтування позиції, як власної, так і тієї соціальної групи, інтереси якої він представляє.
Об'єктивність дослідника полягає не в утриманні від соціально-критичних суджень, оцінок, світоглядних і моральних проблем, а у правдивому відображенні всієї палітри суперечностей, продиктованих зіткненням різносп-рямованих інтересів соціальних верств. Саме об'єктивність забезпечує науковість, бо ж незалежно від того, з якою силою і принциповістю історик обстоює і захищає інтереси своєї соціальної чи національної групи, теоретично він відображає весь спектр протиріч, суперечливу реальність державно-правового творення. Наукова істина при дослідженні історичного процесу розвитку державно-правових явищ має бути понад усе. Отже, принцип об'єктивності веде до науковості пізнання.
Принцип системності орієнтує дослідника на розкриття цілісності об'єкта, вияв його багатогранних зв'язків. Держава та право - система надзвичайно складна й багатофакто-рна, кожна складова цієї системи є системою і потребує самостійного вивчення. Це стосується держави, органів влади й управління, суду, правової системи, її галузей тощо. Усі ці
59
Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
системи існують у тісному взаємозв'язку і взаємодії. Які б глибокі знання ми не одержали про кожен із цих факторів, уявлення про історію держави і права буде неповним, якщо поза увагою залишається система їх взаємних зв'язків і вза-ємозумовлень. Принцип системності забезпечує вивчення історії та її складових частин як єдиного цілого, як системи.
Важливим методологічним принципом пізнання у цьому контексті є принцип розвитку. Ніщо не виникає з нічого. Ніщо у світі не може з'явитися без передумови. Спочатку формується передумова, потім можливість чогось нового, нарешті - за наявності відповідних умов - можливість перетворюється на дійсність. Так відбувається розвиток взагалі та державно-правових явищ і категорій, зокрема.
Принцип плюралізму використовують тоді, коли йдеться про багатогранність в історичних явищах. Якщо наука концентрує свою увагу лише на одних сторонах чи властивостях явища і нехтує іншими, як несуттєвими, то вона неминуче заганяє себе у глухий кут. Плюралізм наукового пізнання означає одночасно і його універсальність, бо при цьому враховуються не тільки суперечливі погляди на одне і те ж історичне явище, а й різні уявлення про їх походження, суть, перспективу розвитку. Завдяки плюралістичному підходу до пізнання закономірностей історичного розвитку державно-правових явищ, історія створює найоптимальнішу систему знань, у якій відображаються об'єктивні дані про історичну дійсність.
Якщо принципи в механізмі пізнання є пізнавальною настановою, то метод - це активна дія з пізнання, реалізація методологічного принципу.
Методи пізнання використовуються для глибшого дослідження процесу історичного розвитку, державно-правових явищ. За допомогою методів методологічні принципи переходять у площину реальності.
У роботі використані такі спеціальні методи: порівняльний, формально-логічний, статистичний.
Про значення порівняльного методу свідчить хоча б той факт, що все пізнається в порівнянні. Цей метод дозволив виявити загальні закономірності розвитку шкільної правово
Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
вої освіти у хронологічних межах дослідження, допоміг простежити еволюцію державної політики у цій галузі.
Формально-логічний метод один з найтрадиційніших в історичній та юридичній науці. Він вимагає від дослідника певного порядку пізнання і, насамперед, послідовності, переконливості, точності. Дотримання формально-логічних вимог в історико-правових дослідженнях є важливою умовою забезпечення надійності та науковості отриманої інформації. Особливо корисний цей метод при вивченні правових систем, законів, інших нормативних актів. Він дозволив виявити невідповідність законодавства із шкільної правової освіти реаліям суспільного життя, протиріччя правових актів між; собою тощо.
Статистичний метод також широко використовувався у науковому дослідженні. Він дозволив дослідити кількісні зміни, що відбувалися в системі шкільної правової освіти, зокрема відповідність викладацького складу, який займався забезпеченням викладання правознавства у школі, їх освітньому рівню.
Зауважимо, що жоден із методів пізнання не діє сам по собі. Він взаємодіє як з методологічними принципами, так і з іншими методами [65, с. 39-40]. Наукове дослідження вимагає звернення до різних методів у їх конкретному співвідношенні.