3. Основні положення теорії поетапного формування розумових дій та їх реалізація під час розробки технологій навчання

С

Характеристика теорії поетапного формування розумових дій

учасна теорія навчання виходить з того, що формування досвіду учнів від­бувається не тільки шляхом виявлення і розвитку здібностей, закладених від на­родження, але й шляхом засвоєння видів і способів пізнавальної діяльності, які скла­дають пізнавальний досвід людства.

Як відзначає Н.Ф. Тализіна, людина сильна тим, що стоїть на пле­чах попередніх поколінь і використовує їхній багатовіковий досвід. Вона не народжується з готовим логічним мисленням, готовими зна­ннями про світ, але і не відкриває їх щоразу заново. Те, що було відоме суспільству раніше, вона засвоює в процесі життя. Освіта формує «до­свід особистості».

Сучасна педагогічна література досвід розуміє як систему матері­альних суспільних предметів і способів практичної діяльності з ними, а також систему ідеальних об'єктів - понять, знань і розумових дій із ними. Досвід - це взаємопов'язаний набір способів і видів діяльності, які можна поділити за різними ознаками. Такий поділ досвіду спричиняє виділення наскрізних компонентів змісту освіти. Більш детально слід проаналізувати досвід як єдність теоретичної та практичної діяльності. Ці види діяльності мають ряд відмінностей, пов'язаних із тим, що теоретична діяльність не призводить до виникнення змін у предметах або явищах, але дозволяє передбачати їх. У ній не дуже важливим є про­цес одержання результату, у той час як у практичній діяльності цей про­цес визначає кінцевий продукт. Незважаючи на наявні відмінності, ці види діяльності тісно пов'язані між собою і мають низку спільних осо­бливостей і закономірностей при їхньому формуванні.

У світлі теорії поетапного формування діяльності предмет діяль­ності при розробці технології навчання може бути представлений у фор­мі послідовно здійснюваних учнями та викладачем дій. Цей досвід, як уже відзначалося, охоплює теоретичну і практичну діяльність.

Саме це положення лежить в основі діяльнісного підходу до на­вчання, відповідно до якого одиницею навчальної діяльності є дія.

Мета навчання - сформувати вміння діяти або правильно здійсню­вати усі операції - складові освоюваної діяльності. Розглянемо більш докладно поняття «дія» та її характеристики.

Д

Поняття «дія» та її характеристика

ія - це довільна навмисна активність суб'єкта, спрямована на досягнення усвідомлюваної мети, яка, у свою чергу, за­снована на якому-небудь мотиві. Дія завжди відбувається для чогось (мета) і заради чо­гось (мотив). При цьому дія спричиняється не самою метою, а мотивом тієї діяльності, до складу якої вона входить. Мета і мотив діяльності можуть збігатися, а можуть і не збігатися.

Так, мета - одержати диплом про освіту, а мотив, в одному випад­ку - бажання просунутися службовими сходами (мотив - кар'єра) або просто десь дочекатись досягнення певного віку (мотив - проведення часу), в іншому випадку, - набути міцних професійних знань і вмінь (мотив - професійний інтерес). Як бачимо, за однієї мети в різних людей мотиви можуть не збігатися. Очевидно, що в першому випадку мотив і мета не збігаються, у другому - збігаються.

Спонукальною силою будь-якої дії є єдиний мотив усієї діяльності. Дія може існувати в трьох формах: матеріальній, мовленнєвій і ро­зумовій. Матеріальна дія - це дія з реальними предметами стосовно їхнього перетворення. Зовні мовленнєва дія характеризує той етап ово­лодіння діяльністю учнем, коли він може обійтися без зовнішніх орієн­тирів, але при цьому в нього немає повної впевненості, йому необхідно підкріплювати свої дії міркуваннями вголос, проговорюючи. Розумова форма дії вказує на той рівень її освоєння учнем, коли він здатний виконати все подумки, без будь-якої опори на зовнішні, матеріальні або мовленнєві орієнтири. Крім цих трьох основних форм, що характеризують ступені або рівні оволодіння новими діями, розрізняють перцептивну (сенсорну) форму дії, що характеризує вміння сприймати всіма органа­ми почуттів і здійснювати при цьому почуттєву дію (чути і слухати, ба­чній і робити зорове спостереження тощо).

Описувані дії включають не тільки робочі, але й емоційні, розумо­ві, анемічні, вольові дії. Усі вони формуються в учнів на відповідних етапах навчання. Так, психомоторні дії виробляються шляхом вправ на етапі виконавчих дій. Вольові й емоційні дії формуються на мотивацій­ному й орієнтовному етапах за допомогою усвідомлення мети і можли­вих шляхів її досягнення, появи мотивів.

Емоційні дії відбивають не самі явища та процеси, а ставлення до них учнів. У разі правильного їхнього формування на перших етапах навчання вони сприяють покращенню результатів навчання. Розумова діяльність, як правило, супроводжує всі етапи пізнання, але здебільшого вона переважає на етапі формування виконавчих дій у процесі рішення задач і завдань.

Кожна дія має певну структуру і охоплює кілька частин (мотивацій­ну, орієнтовну, виконавчу та контрольну). Процес навчання може бути представлений у формі послідовного проходження учнем кожної із цих частин дій. Орієнтовна частина дії - це система умов, необхідних для здійснення діяльності. Вона містить інформацію стосовно сукупності мети, умов, засобів і способів здійснення діяльності.

Виконавча частина дії забезпечує задані прирощення в об'єкті дії (ідеальні та матеріальні) і включає систему послідовно виконуваних дій у різних формах, спрямованих на досягнення мети.

Контрольна частина дії пов'язана з контролем за ходом її виконання та зіставленням отриманих результатів із заданими еталонами. З її допо­могою визначається кореляція виконавчої й орієнтованої частин дії.

Дія, крім форми, має й інші характеристики, а саме: узагальненість (здатність перенесення на нестандартні ситуації); усвідомленість (умін­ня обґрунтовувати й аргументувати), міцність (кількість повторень на шляху переходу до матеріалізованих дій). Усі ці характеристики істотно впливають на вибір мети навчання, під час з'ясування якої слід визна­чати не тільки необхідні дії, але й ті показники, за допомогою яких по­трібно їх характеризувати.