П

Особливості пам’яті

ам'ять розуміємо як здатність осо­бистості сприймати, засвоювати, структурувати й зберігати інформацію, а також використовувати її в різних ситуаціях для рішення практичних завдань.

Як відзначають психологи, у життєдіяльності людини спостеріга­ється цікавий парадокс. З одного боку, і люди старшого віку, і молодь скаржаться на брак пам'яті, а з іншого, і це науково доведений факт, усі ми користуємося лише невеликою частиною своєї пам'яті. У середньо­му в людини на службі лише 3-8% пам'яті, а решта не використовується навіть у випадку її гострої нестачі.

Довгострокова пам'ять служить для збереження протягом трива­лого часу засвоєних людиною знань, навичок практичної діяльності, мотиваційних настанов, принципів вибору вхідної інформації, правил де­кодування. Короткочасна пам'ять служить для нетривалого збереження інформації протягом кількох секунд або хвилин. Так, якщо нам назвали який-небудь факт або потрібний номер телефону, ми протягом кількох се­кунд зберігаємо його в пам'яті, поки не використаємо, і забуваємо.

У наш час дослідники поділяють систему короткочасної пам'яті на дві підсистеми: сенсорну (миттєву) і короткочасну (оперативну).

Сенсорна (миттєва) пам'ять служить для прийому та збереження інформації, що надходить на сенсорний вхід людини протягом часток секунди (0,05-1 с). У цей період здійснюється первинна переробка інформації, що надходить, її відбір (фільтрація), сканування (зчитування), після чого частина дібраної інформації надходить для подальшої пере­робки в короткочасну (оперативну) пам'ять і потім у довгострокову.

Короткочасна пам'ять служить для введення і вилучення інформації з довгострокової пам'яті. У короткочасній пам'яті інформація може зберігатися до Юс. Так, під час читання тексту людина сприймає кож­не слово завдяки тому, що короткочасна пам'ять кілька секунд зберігає його образ, а потім вилучає з довгострокової пам'яті частину інформа­ції, необхідну для упізнання й розшифровки. Результатом є вилучення з прочитаного тексту основного змісту, що потім переводиться до довго­строкової пам'яті, із забуванням основних слів.

Іншими словами, короткочасна пам'ять на початковому етапі дає можливість реалізувати наявні еталони довгострокової пам'яті, співвід­нести їх із новою інформацією в цей момент дії, а потім уводить до дов­гострокової пам'яті нову інформацію.

М.Ф. Краснов наводить цікаві дані з приводу сприйняття людиною інформації: «Дослідження продемонстрували, що людина запам'ятовує 15% інформації, одержуваної у мовній формі, 25% - у зоровій; якщо ж обидва ці способи передачі інформації використовуються одночасно, вона може сприйняти до 65% змісту цієї інформації» [32].

Аналогічно, за даними ООН, людина запам'ятовує лише 10% про­читаного, 20% почутого і 30% побаченого. Якщо людина і чує, і бачить, рівень її запам'ятовування збільшується до 50%, а якщо чує, бачить і після цього обговорює - до 70%. Використання аудіовізуальних засобів зменшує на 40% необхідний для навчання час і на 20% збільшує обсяг засвоєної інформації.

Перцепцією в інформаційній психології називається сприйняття та перенесення подразнення органами чуттів до сенсорної пам'яті. Унаслідок перцепції інформація сприймається сенсорною пам'яттю, де відбувається фіксація зовнішніх ознак протягом часток секунди, після чого інформація надходить до каналу короткочасної (оперативної пам'яті).

Короткочасне запам'ятовування характеризується тим, що може вмістити невелику інформацію (16 байт/с і зберігати її не більше 10 с). Це можна підтвердити на прикладі такого явища. Удари дзвону, що вже пролунали, можна порахувати, звуки музики, що прозвучали, можна по­чути і «скласти» у єдину гаму звуків. Але слід враховувати: якщо речен­ня вимовляється більше 10 секунд, то розуміння його змісту ускладню­ється. Тому якщо учневі під час заняття пропонують за одиницю часу суб'єктивної інформації більше, ніж швидкість апперцепції, то ефектив­ність сприйняття матеріалу знижується через перевантаженість пам'яті. Далі частина вхідної інформації, пройшовши через фільтр корот­кочасної пам'яті, надходить у довгострокову пам'ять і, структуруючись, утворює її обсяг. У процесі довгострокового запам'ятовування відбува­ється переробка інформації, що попередньо пройшла через рівні сенсор­ної та короткочасної пам'яті. Довгострокова пам'ять, у свою чергу, сти­мулює роботу сенсорного регістру і короткочасної оперативної пам'яті (про що свідчать зворотні зв'язки). При цьому добір вхідної інформації і зміст формованих образів спрямовується у відповідні настанови й ета­лони наявних суб'єктів. Як можна побачити, взаємодія цих трьох рів­нів пам'яті й утворює замкнений контур системи регуляції діяльності. Шляхом лабораторних досліджень закономірностей процесу забування було встановлено, що в перші години після надходження інформації інтенсивність забування є високою, потім вона збільшується, а через деякий час обсяг один раз запропонованої інформації майже дорівнює нулю. Наприклад, якщо розрив між теоретичними і практичними занят­тями складає три дні, то «схоронність» знань, отриманих на уроці, скла­де 40%, через п'ять днів - 33%, а через два тижні - 12%. Установлено, що повторення тієї ж інформації призводить до зменшення інтенсив­ності забування. Чотириразове її повторення в різних формах сприяє переходу до довгострокової пам'яті близько 60-70% обсягу початкової інформації. У педагогіці навчальна тема вважається засвоєною, якщо в пам'яті учня залишилося більше 70% нової інформації.