3. Етапи процесу управлінського контролю.

Спеціалісти дійшли висновку, що процес контролю повинен реалізовуватись у певній послідовності через такі етапи:

1. Визначення завдань контролю. Найпоширеніші завдання контролю:

• виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих місцях;

• виявлення можливих зловживань та крадіжок в організації;

• визначення відповідності оформлення документації вимогам нор­мативно-правових актів;

• перевірка якості та кількості виготовленої продукції (наданих послуг);

• визначення рівня технічної підготовки тощо.

2. Підбір критеріїв та стандартів. Необхідно зазначити, що стандарти та критерії визначаються та розробляються на попередніх етапах тех­нології менеджменту: у процесі планування, організування, мотивуван­ня. А у процесі контролювання здійснюється їхній підбір відповідно до установлених завдань контролю.

Критерій — це підстава, мірило для оцінювання, визначення або гру­пування чогось (наприклад, критерії вибору матеріалів, під­бору кадрів тощо).

Стандарт — сукупність прийнятих норм і нормативів. У свою чергу, норми — це максимально припустима величина абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, праці і т.п. для виготовлення оди­ниці продукції установленої якості в обумовлений термін; нормативи — це показники, що характеризують відносну величи­ну (рівень, ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу (наприклад, рівень капіталовіддачі, трудомісткість тощо).

3. Оцінювання виконання. Полягає у виявленні фактичних, реаль­них даних щодо стану, властивостей та характеристик підконтрольних об'єктів. При цьому доцільно використовувати спеціальні контрольні засоби та прилади, ресурси.

4. Зіставлення реальних результатів з прийнятими критеріями та стандар­тами - здійснення процедури порівняння фактичних даних, що стосуються підконтрольних об'єктів, та установлених відносно цих об'єктів ста­ндартів та критеріїв. На цьому етапі відбувається встановлення масштабу допустимих відхилень; формування, передача та розповсюдження інфор­мації про результати контролювання; оцінювання отриманої інформації.

5. Визначення потреби у корективах. На засадах результатів, отрима­них на попередньому етапі визначається потреба у корективах. Здійс­нення коректив (усунення недоліків, корегування стандартів тощо) реа­лізується завдяки функції регулювання.

У процесі здійснення будь-якого контролю так чи інакше будуть зачіпатись інтереси певних працівників. Тому слід пам'ятати про те, що під впливом контролю можливі такі типи поведінки людей:

• поведінка, при якій люди будуть найкраще працювати над тим, що потрапляє під контроль, тобто є предметом контролю;

• поведінка, що зумовлена відхиленнями у психіці людини;

• поведінка, яка може сприяти передачі працівниками непридатної, неправдивої або неточної інформації;

• поведінка, спрямована на приховування необхідної для контролю інформації;

• поведінка, яка викликає стреси, створює конфліктні ситуації.

Для підвищення ефективності контролю потрібно:

• встановлювати критерії та стандарти, які об'єктивно відобра­жають результати діяльності людей;

• готувати якісну інформацію щодо контрольованих процесів;

• забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;

• уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;

• застосовувати методи розробки критеріїв та стандартів, які забезпе­чать жорсткий, але справедливий контроль;

• використовувати методи матеріального стимулювання за досяг­нення критеріїв та стандартів;

• впроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю;

• надавати особливої уваги контролю виробничих процесів, тобто про­цесів здійснення основних видів діяльності організації.