Радіаційна обстановка - це обстановка, яка виникає на АЕС, об’єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забрудення місцевості, що потребує певних заходів захисту.
Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон та характером радіоактивного забрудення (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного забрудення і рівні радіації є основними показниками ступеню небезпеки радіоактивного зараження для населення.
Радіаційна обстановка може бути виявлена та оцінена:
- Методом прогнозування
- За даними радіаційної розвідки
Прогнозування радіаційної обстановки проводиться за допомогою розрахункових методик на основі вихідних даних, що поступають з місця аварії, а саме:
- потужності аварійного викиду;
- радіонуклідного складу;
- висоти викиду;
- швидкості та напрямку вітру;
- наявності опадів.
Наявність вихідних даних дає можливість вирішити наступні завдання:
1. Визначити та привести рівні радіації на 1 годину після аварії
2. Визначити розміри зон радіоактивного забруднення
3. Розрахувати можливі дози опромінення персоналу та населення
4. Визначити час підходу радіоактивної хмари до найближчих населених пунктів
5. .Прогнозувати санітарні втрати серед персоналу радіаційно-небезпечного об’єкту,особового складу аврійно-рятувальних формувань і населення і час можливого початку проведення аварійно-рятувальних робіт.
Оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування дає тільки наближені характеристики радіоактивного забрудення, але є в нього і перевага – це оперативне отримання даних про можливе забрудення, що забезпечує своєчасне прийняття заходів з організації захисту персоналу, населення, допомагає вибрати найбільш оптимальні дії при організації аварійно-рятувальних робіт.
Завершальним етапом оцінки радіаційної обстановки, шляхом прогнозування, є формування висновків, які визначають :
1. Вплив радіаційного забрудення на виробничу діяльність об’єктів економіки.
2. Найбільш доцільні дії персоналу об’єктів економіки, ліквідаторів, особового складу формувань ЦЗ щодо обсягів роботи з надання медичної допомоги, можливості та умов евакуації населення з радіоактивно забруднених територій.
3. Необхідність в проведенні спеціальної обробки людей, одягу, продовольства, води.
Фактична оцінка радіаційної обстановки здійснюється методом радіаційної розвідки. На об’єктах економіки для спостереження за радіаційною обстановкою створюються пости радіаційного спостереження, групи (ланки) радіаційної розвідки.
Основні завдання постів радіаційного спостереження:
1. Своєчасне встановлення початку радіоактивного забрудення.
2. Оповіщення персоналу, особового складу формувань ЦЗ про радіоактивне забрудення (сигнал “Радіаційна небезпека”).
3. Визначення рівнів радіації та контроль за їх динамікою.
4. Встановлення кордонів забруднених районів та шляхів обходу чи проходу через них.
5. Визначення ступеню забрудення радіоактивними речовинами шкірних покровів, одягу, засобів захисту, продовольства та води.
Особовий склад постів та ланок повинен бути добре підготовленим для проведення радіаційної розвідки, мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:
- індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);
- індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);
- індивідуальні дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);
- засоби оповіщення, зв’язку (подача сигналу “Радіаційна небезпека” голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);
- засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);
- прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).
Радіаційна розвідка може бути наземною та повітряною (спеціально обладнані літаки, гелікоптери, повітряні зонди).
При наземній радіаційній розвідці пости, групи (ланки) в різних точках місцевості фіксують рівень радіації, позначають обстежені райони знаками обмеження та доповідають в штаб. На території об’єкту економіки радіаційна розвідка заміряє рівні радіації на шляхах, що ведуть до об’єкта, в місцях проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, в сховищах персоналу та особового складу невоєнізованих формувань, а також здійснює контроль за зміною радіаційної обстановки. Після закінчення розвідки, особовий склад групи (ланки) радіаційної розвідки контролює радіоактивне забруднення шкірних покровів, одягу, засобів захисту, транспорту для подальшого проведення спеціальної (санітарної) обробки, також дозиметричний контроль.
Вихідні дані цього методу враховують потужність дози випромінювання, максимально допустимі дози опромінення, як одноразові, так і багаторазові, а також коефіцієнти захисту споруд.
На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А), радіаційної небезпеки (зона М).
Для виявлення і виміру іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин використовуються дозиметричні прибори-рентгенометри, радіометри-рентгенометри, індикатори, індивідуальні дозиметри. За своїм призначенням вони поділяються на прилади для формувань цивільного захисту, побутові для використання населенням. Частина приладів може бути подвійного призначення як для формувань цивільного захисту так і для населення.
Таблиця 3.1.2.