5. Управління дебіторською заборгованістю.

За П(С)БО 10: Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (входить до складу необоротних активів).

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (входить до складу оборотних активів).

За П(С)БО 2 існують такі види дебіторської заборгованості:

• Довгострокова дебіторська заборгованість (050)

• Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (160-162)

• Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом (170)

за виданими авансами (180)

з нарахованих доходів (190)

із внутрішніх розрахунків (200)

• Інша поточна дебіторська заборгованість (210)

Розмір ДЗ визначається багатьма факторками, які поділяються на зовнішні та внутрішні:

№п/п	Зовнішні	Внутрішні
1	Стан розрахунків в країні	Кредитна політика підприємства
2	Ефективність грошово-кредитної політики центрального банку	Професіоналізм фінансового менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю
3	Рівень інфляції	Види розрахунків
4	Вид продукції	Стан контролю за дебіторською заборгованістю
5	Обсяг ринку та рівень його насиченості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємства і обмежити їх вплив досить складно.

Внутрішні – залежать від того наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Політика управління ДЗ направлена на розширення об’єму реалізації продукції і заключається в оптимізації загального розміру заборгованості та забезпеченні своєчасної її інкасації.

Основні завдання політики управління ДЗ:

1. Сприяння зростанню обсягу продаж шляхом надання комерційного кредиту і тим самим збільшення прибутку.

2. Підвищення конкурентоздатності за допомогою відстрочки платежів.

3. визначення рівн ризику неплатоспроможності покупця.

4. розрахунок планового розміру резерве сумнівних боргів.

5. Надання рекомендацій по роботі з фактично або потенційно неплатоспроможними покупцями.

Розрізняють наступні етапи управління дебіторською заборгованістю:

1) Аналіз дебіторської заборгованості за попередні періоди:

а) аналіз динаміки дебіторської заборгованості вцілому і в розрізі статей;

б) структурно-динамічний аналіз дебіторської заборгованості

Покупці	Сума заборгованості з розподілом за кількістю прострочених днів					Усього, грн.
	0 днів	від 1 до 30 дн.	від 31 до 60 дн.	від 61 до 90 дн.	понад 90 дн.
Підприємство А
Підприємство Б
Підприємство В
Разом
Коефіцієнт сумнівності
Резерв сумнівних боргів

в) параметричний аналіз

До параметрів дебіторської заборгованості відносяться:

- коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість:

- коефіцієнт середнього періоду інкасації дебіторської заборгованості:

негативна тенденція – зростання

Характеризує роль дебіторської заборгованості в фактичній тривалості фінансового і операційного циклу підприємства.

- кількість оборотів дебіторської заборгованості:

Характеризує швидкість оборотів інвестованих в ДЗ коштів протягом певного періоду.

- коефіцієнт простроченості дебіторської заборгованості:

позитивна тенденція – зменшення

Тут виділяють сумнівну і безнадійну ДЗ

2) формування кредитної політики до покупців.

У фінансовій практиці широко розповсюджена реалізація продукції у кредит. Підприємство розроблює принципи кредитної політики задля підвищення ефективності його діяльності, встановлюючи:

• форми реалізації продукції у кредит;

• типи кредитної політики.

З однієї сторони, надаючи кредит, воно стумулює покупця до швидшого погшашення боргу, а з іншої – сприяє підтриманню партнерських стосунків.

-

ціна

Знижки –5%

Націнка +5%

5% - 3% - 1%

10 дн. 20дн. 30дн.

Існує 2 форми реалізації продукції у кредит:

1. Товарний (комерційний) кредит – форма гуртової реалізації продукції на умовах відстрочки платежу, якщо ця відстрочка перевищує звичайні терміни банківських розрахунків. Такий кредит надається гуртовим покупцям на термін 1 – 6 місяців(щоб захистити себе від ризику несплати по розрахунках).

2. Споживчий кредит – роздрібна реалізація товарів покупцям (фізичним особам) з відстрочкою платежу на термін від 6 місяців до 2 років.

Типи кредитної політики:

• Консервативний (жорсткий) тип. Підприємство не прагне до максимізації додаткового прибутку за рахунок розширення обсягів реалізації продукції. Головна мета – знизити кредитний ризик.

Завдання: скорочення кола покупців продукції у кредит за рахунок високого ризику;

мінімізація сторів кредиту;

мінімізація розмірів кредиту;

підвищення вимог до надання кредиту:

• Помірний. Типові умови, які склались у процесі діяльності підприємства. Продаж продукції з відстрочкою платежу відбувається при середньому рівні кредитного ризику;

• Агресивний. Мета: максимізація додаткового прибутку за рахунок розширення обсягів реалізації продукції у кредит, не зважаючи на високий рівень ризику, притаманний цим операціям шляхом збільшення періоду надання кредиту; збільшення розмірів надання кредиту; зниження вартості наданого кредиту; надання можливості пролонгування кредиту.

Менеджер відслідковує систему кредитних умов і вибирає оптимальні.

Існують такі умови:

• строки надання кредитів (кредитний період);

• розмір надання кредиту (кредитний ліміт);

• система штрафних санкцій;