2.2 Природокористування Непалу і Бутану

Ці два королівства розташовані на південних схилах Гімалаїв між Індією та Китаєм. Вони включають високогір'я, міжгірські долини на середніх висотах і передгір'я. 

Найбільшою і найвідомішою є долина Катманду в Непалі. Земельні ресурси обмежені. Оточені Індією і Тибетом, Непал і Бутан відрізані від решти світу. Торгові і транспортні зв'язки мають місце переважно з Індією. Зв'язки з Тибетом мінімальні. Найбільше природне багатство Непалу і Бутану – гори, але це багатство використовується поки що мало і однобоко. Величезні гідроенергетичні і лісові ресурси не використовуються. В наш час саме на території Непалу і Бутану можна найкраще бачити величну панораму гірської системи Гімалаїв. Але внаслідок віддаленості від решти світу туризм тут обмежений. 

Аграрне виробництво територіально прив'язана насамперед до смуги тераїв, широких річкових долин і плоских ділянок гірських схилів. Орні землі займають 21% території. Більше половини придатних для обробки площ залишається в руках всього 9% великих землевласників. Обробляють в першу чергу рис (50% посівних площ), зернобобові суміші, пшеницю, кукурудзу і ячмінь. Середня врожайність невелика – 18,5 ц / га. У значній кількості вирощують джут (на продаж), тютюн, картопля, цукровий очерет, індиго і опійний мак. Культивують також овочі, овес, пряності і ряд плодових культур. Серед міжгірських улоговин найбільш розвиненим землеробством виділяються долини Катманду і Покхара. Виробництво зернових культур дещо скоротилося по всій країні, включаючи район тераїв, що призвело до необхідності збільшення імпорту зерна з Індії. Хоча урожай 1998 виявився вищим, ніж в 1997, і склав блк. 6,9 млн. т зерна, його недостатньо для забезпечення внутрішніх потреб. Від нестачі продовольства особливо страждає населення Великих Гімалаїв.

Дефіцит придатних для обробки земель, що змушує селян підніматися все вище в гори, розчищаючи їх від дерев, в поєднанні з комерційними лісозаготівлями став причиною того, що за період з 1950 по 1980 Непал втратив до половини лісових покривів. На даний момент ліси займають бл. 33% території країни (2003). В кінці 1990-х в лісах заготовлювалося 19,5 млн. куб. м деревини, з них 19 млн. куб. м використовувалося на паливні потреби. У 2001 заготівля деревини скоротилася до 13,4 млн. куб. м. У джунглях економічний інтерес становлять дерева твердих порід, а також бамбук і пальма ротанга. Непал займає 1-е місце в Південній Азії за темпами збезлісення (4% в рік). Знищення лісових масивів сприяє ерозії грунтів і зсувів, внаслідок чого країна щорічно втрачає до 66 тис. га родючого грунту; зростає небезпека повеней в нижніх, найбільш заселених частинах долин.

2.3 Структура земель Грузії

Загальна посівна площа Грузії складає близько 3 млн. га, або 43% від загальної території. Площа оброблюваних земель складає 1,06 млн. га, з яких 29% засіяно багаторічними культурами, і 71% – однорічними культурами.

У 1990 зрошувалося 414 000 га, але площа фактично зрошуваних земель знизилася до 150 000 га в 2006. Основні культури, оброблені при повному або частковому контролі зрошення – фруктові дерева і виноградники, пасовища та кормові культури, овочі, картопля, пшениця, кукурудза і соняшник.

Земельні ресурси представлені досить плодючими червоноземними, жовтоземними ґрунтами в субтропічних районах Західної Грузії (Аджарія, Гурія). Також є чорноземи, каштанові, коричневі, сіро-коричневі грунти в східної частині держави, підзолісті на території Колхідської низини. В горах бурі лесові ґрунти. Досить плодючі ґрунти є свідченням досить різноманітного АПК, особливо субтропічного господарства. Відомо, що 36,7% території держави складають ліси, загальна кількість яких 3 млн. га (низові в Колхідській низині, Алазанській долині, в Західній Грузії, Південній Осетії темнохвойні, в Тушеті, Північній Хевсуреті соснові ліси). Также є степи, які в більшості випадків зайняті культурними рослинами (виноградникі), також знаходяться в Іверійської впадині, на плато Південно-Грузинського нагір’я. В цілому незважаючи на різноманітність природних ресурсів загальна кількість ораної землі складає 11,51%, землі, що зайняті постійними зерновими культурами складають 3,79%. Тобто можна побачити, що Грузія включає досить різноманітні види земельних ресурсів, хоча пригідною до с/г є невелика кількість.

Основною сільськогосподарською галуззю є землеробство, що спеціалізується на вирощуванні субтропічних культур (чай, лимони, мандарини), винограду та овочів і дає майже вдвічі більше продукції, ніж тваринництво. На сході Грузії значна територія земель зрошується. Працюють зрошувальні системи (Самгорська, Алазанська та ін.). Землі Колхіди осушуються. Сільськогосподарські угіддя займають лише приблизно 40% території країни, з них орні землі – 11%. У субтропічній зоні вирощують чайні кущі, цитрусові (культивують у приміських районах), плодові (хурма, гранат, мушмула, фейхоа), тунг (дає високоякісну оліго), благородний лавр, бамбук та ін.

Завдяки реалізації Проекту розвитку сільського господарства, який фінансувався Світовим банком і Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку, створений активний земельний ринок, на якому проводяться операції з приватними земельними ділянками. Створена правова основа для формування земельного ринку, проведена кадастрова зйомка понад 180 000 земельних ділянок та створені відповідають сучасним вимогам установи, що займаються реєстрацією земельних ділянок. Цими установами зареєстровано близько 31 000 операцій на вторинному земельному ринку.