Особливості художньо-технічного оформлення

Розв'язуючи нагальні проблеми організаційного характеру на етапі становлення, редакція постійно дбала про вдосконалення художньо-технічного оформлення часопису. Такі вдосконалення почалися вже через три місяці від випуску першого числа. За цей час сформувалися основні рубрики нового видання, до яких читачі почали звикати.

З 1 січня 1926 року на останній сторінці кожного числа, як окрема службова частина видання, з'являється "Зміст", де за основними рубриками подається перелік усіх матеріалів випуску зі зазначенням авторів. Чіткішими, впорядкованішими від цього числа стають лінійкові відбивки між матеріалами – великими і малими, набраними в одну та дві колонки.

До травня 1926 року в журналі вміщувалися лише текстові матеріали. Фотоілюстрації не бралися до уваги, очевидно, через брак технічних можливостей чи через фінансові проблеми. Перша фотографія з'явилася на шпальтах "Тризуба" в числі 33 від 30 травня 1926 року. Це портрет Симона Петлюри, обведений чорною рамкою. Число, що через страйк у друкарні вийшло всього лиш на вісім шпальт, повідомляло своїх читачів про нагле вбивство лідера української політичної еміграції Симона Петлюру в Парижі.

Відтоді фотографія, здебільшого портретного характеру, стала одним з обов'язкових атрибутів майже кожного випуску. Найбільше їх було вміщено у спареному числі 35–36 від 1926 року, присвяченому пам'яті Симона Петлюри. Це близько десяти унікальних світлин, взятих із сімейного альбому видатного українського державотворця, які досі не друкувалися: останній прижиттєвий портрет Петлюри від травня 1926, портрети від січня 1918 та січня 1926 років, фото з донькою осені 1925-го, останнє помешкання отамана, робоча кімната, місце вбивства, похорон. Зважаючи на особливу історичну цінність цих світлин, редакція "Тризуба" вирішила опублікувати їх як окремі листівки. Охочих придбати такі фото на пам'ять редакція запрошувала до свого офісу в Парижі.

Перші два з половиною роки журнал друкувався на дешевому газетному папері сіро-жовтого відтінку. Виняток робився лише в кількох випадках, коли числа присвячувалися похоронам Симона Петлюри чи якійсь даті, пов'язаній з його пам'яттю, для цього редакція замовляла в друкарні папір кращого ґатунку. З березня 1927-го "Тризуб" випускається на якіснішому друкарському папері, призначеному, як правило, для друку книг та журналів.

Відмітною деталлю художньо-технічного оформлення "Тризуба" було те, що протягом чотирнадцяти років (1925–1939) він випускався без обкладинки. Логотип видання подавався у верхній частині першої сторінки, під яким відразу ж незмінно розпочиналася передова стаття. Папір, на якому друкувався логотип, нічим не відрізнявся щодо якості й кольору від наступних сторінок випуску. Помітна зміна в зовнішньому оформленні відбулася лише на п'ятнадцятому (до речі, останньому) році випуску часопису. Перший випуск 1940 року, що вийшов у світ на початку січня спареним під номерами 1–2 (692–693), не міг не вразити читача своїм приємним зовнішнім виглядом: він був "одягнений" у цупку обкладинку помаранчевого кольору. Накреслення логотипа не змінилося, однак, під ним розміщувався не текст передової статті, а набраний великим шрифтом зміст часопису (до цього зміст подавався наприкінці випуску). У такому вигляді журнал виходив до 15 травня 1940 року.