Програма часопису та склад редакції

Журнал, який мав незабаром об'єднати розкиданих світами українців довкола ідеї відродження Української держави під знаком її символу – Тризуба, дістав саме цю назву – "Тризуб".

Ідею тризуба як символу Української держави втілив невідомий художник у логотипі видання: державний герб розміщено в центрі логотипа – у своєрідному сонячному колі, від якого в усі боки розходяться потужні промені. Ці промені висвітлюють розміщені півколом на всю шпальту помережені українським орнаментом літери – "Тризуб". Саме з таким логотипом 15 жовтня 1925 року побачило світ перше число нового часопису української еміграції. До речі, форма логотипа не змінювалася протягом усього періоду існування часопису – до 1940 року.

Від початку свідомо було обрано малий формат видання, зручного для читання в бібліотечних чи похідних умовах: тридцять друга доля видавничого аркуша, всіх сторінок 32. Таким чином, обсяг кожного числа – один аркуш. У вихідних даних першого числа зазначалася загальна характеристика часопису: "Тижневик політики, культури, громадського життя та мистецтва. Виходить щонеділі в Парижі при участи видатних літературних сил під загальною редакцією В'ячеслава Прокоповича".

Підпис колишнього Голови Ради міністрів уряду УНР В'ячеслава Прокоповича як редактора журналу був присутнім на останній сторінці кожного числа часопису, починаючи від першого випуску в жовтні 1925 року і закінчуючи серединою 1926 року. Поряд зазначалося прізвище Іллі Косенка як адміністратора видання. Починаючи з числа 35–36 за 1926 рік у випускних відомостях часопису сталися зміни: замість зазначення прізвища головного редактора з'явилася нова фраза – "Редагує комітет. Адміністратор І. Косенко". Хоча фактично редактором "Тризуба" В'ячеслав Прокопович залишався до 1939 року [6].

У тому, що заявлена як висока характеристика співробітників і авторів нового українського видання не була перебільшеною, читач мав нагоду пересвідчитися вже з перших чисел журналу. Авторами статей виступали такі відомі особистості, як С. Петлюра, О. Саліковський, О. Лотоцький, Є. Чикаленко, В. Садовський, О. Шульгин, М. Левицький, В. Королів-Старий, які й стали постійними співробітниками редакції. Пізніше до них приєдналися С. Наріжний, О. Білоусенко, С. Сірополко, Д. Дорошенко, Ю. Горліс-Горський, Є. Онацький та ряд інших відомих у політиці, науці, літературі, журналістиці особистостей.

На початковому етапі діяльності невеликий колектив редакції "Тризуба" мусив переборювати цілий ряд організаційно-технічних проблем, що не давало можливості сповна сконцентрувати увагу на творчих питаннях і забезпечувати повноцінні за змістом випуски. Серед першочергових проблем були: приміщення для редакції, українські шрифти, мережа розповсюдження.

Коротко зупинимося на тому, як ці проблеми розв'язувалися.

Місця розташування редакції

Перебуваючи в нелегких умовах еміграційної дійсності, яка часто характеризувалася нестабільністю й невизначеністю, українські скитальники в Західній Європі не мали можливості набути якихось матеріальних благ. На відміну від своїх земляків, які свідомо виїздили до Америки чи Канади на постійне місце проживання й за зароблені власною працею кошти споруджували згодом для задоволення своїх релігійних, освітніх, культурних потреб церкви, школи, народні доми, редакції газет і друкарні, західноєвропейські українці своє перебування на чужині здебільшого розцінювали як тимчасове. Саме в тимчасове користування надавалися українським організаціям, науковим інституціям, навчальним закладам солідні приміщення в Чехії, Польщі. Як засвідчують документи, такі рішення приймалися на рівні урядів цих країн, які підтримували боротьбу українців за здобуття державної незалежності [7]. У Франції, яка традиційно трималась осторонь українських проблем, на таку підтримку тамтешнього уряду не доводилося розраховувати. Тому з приміщеннями під свої установи українцям повелося в цій країні сутужно.

Перша адреса, за якою розміщувалася редакція "Тризуба", стала будівля під номером 19 на вулиці Гобелінс у Парижі (19 rue des Gobelins, Paris XIII). Це був дешевий готель для найманих робітників, де українці вирішили постійно сплачувати вартість однієї кімнати для роботи редакції [8]. В окремому номері цього робітничого готелю невеликий редакційний колектив працював до кінця 1927 року. За два роки тут було підготовлено до друку 39 чисел "Тризуба" загальною кількістю 1248 сторінок. Сорокове число часопису, що вийшло друком 9 жовтня 1927 року, вже готувалося за новою адресою редакції та адміністрації – вулиці Денферт-Рочерау, 42 (42 rue Denfert-Rochereau, Paris Y).

Приміщення за новою адресою виявилося просторіше. У ньому стало зручніше організовувати не лише весь редакційний процес підготовки чергових чисел видання, а й розмістити склад українських книг та власну книгарню, робота якої з кожним місяцем ставала помітнішою.